Вічна пам’ять захисникам життя!

Категорія: №30 від 25.07.2024 року

Вірш присвячується піхотинцям та Гнатіву Івану Івановичу з Гаврилівки, який загинув 26 травня 2024 року на Харківщині.

Ти був просто хлопак

Ти був той ще хлопак, що війну знав на смак,

Що відчув рідну землю на дотик.

Там, в окопах, умита кров’ю земля

Поєдналася  з порохом, з потом.

Детальніше...

Не гають часу, бо вони невтомні

Категорія: №30 від 25.07.2024 року

Це знову про вправних господинь з Колок. Бо вже стали візитною карткою волонтерського руху Теофіпольщини. Знову встигають скрізь:  і працювати, і вдома хазяйнувати, і пекти-смажити домашні смаколики для вихованців табору козацького гарту  «Подільсько-Волинська Січ-2024», і закривати огірки для бійців ЗСУ.

Ось що нам розказала Галина Лепетун, власниця магазину «Колки-Маркет», яка організувала своїх подруг для таких добрих справ:

- Що ж будемо сидіти, треба щось робити. Для тих малих козаків і пончики смажили, і пиріжки пекли. Хоч треба часу трохи потратити, а як гарно виходить, діти задоволені, то й нам в радість. Зібрали півлітрові баночки, оголосила я збір, допомогли Тетяна Іванчук З Волиця-Польової та Галина Налісніковська з Корчівки. Організували ці дівчата людей і передали нам десь по двісті баночок з кришками. То ми вже закрили 52 баночки огірків з кетчу пом чілі, будемо передавати хлопцям на фронт. А де огірків взяли, бо вже ж сохнуть.  І наша Наташа Семенюк принесла, і ще  одна подруга два відра принесла, і так вийшло. Бо як зробити, то воно буде. А далі помідори будемо квасити, капусту.

Детальніше...

Єврейська спільнота на Теофіпольщині

Категорія: №30 від 25.07.2024 року

Продовження. Початок у газеті № 29 від 18 липня 2024 року

Розділ 2. Єврейська община в Теофіполі

2.1. Заселення євреями нашого краю

Достеменно не відомо про час переселення євреїв до нашого краю, але згідно з відомими писемними джерелами уже із 17 ст. ці спільноти жили на території Теофіполя (на той час Чолганського Каменя). В першій половині 18 ст. нова власниця нашого містечка Теофілія Яблоновська запросила єврейську кагалу до свого містечка. У 1758 році тут проживало уже 516 євреїв, у 1765 році – 367 чоловік євреїв і ще 149 євреїв на околицях. Того ж року у Волочиську проживало 384 чоловік євреїв, у Шепетівці – 317, Ямполі – 293, Славуті – 212, Красилові – 172, Базалії – 113. Ото ж, в Теофіполі проживало найбільше єврейського населення ніж в інших Волинських містечках. У 1795 році в Теофіполі було 152 єврейські хати, в яких проживало 423 чоловік, з них 199 чоловіків і 224 жінки.

Велике зростання кількості єврейського населення у Теофіполі відбулося у 19 ст. Так, в 1841 році тут проживало 1694 євреїв, в 1847 – 1712 чолові, в 1850 – 1706 чоловік, в 1895 році – 3350 чоловік, що складало 67% до всього населення містечка. А згідно з переписом 1897 року в Теофіполі проживало 4484 євреїв. Зростала кількість єврейського населення в Теофіполі й на початку 20 ст. Після складних обставин 20 ст. представники цього етносу майже зникають з теренів нашого краю.

Детальніше...

Триває третя зміна табору козацького гарту

Категорія: №29 від 18.07.2024 року

Шостий сезон наметового табору «Подільсько-Волинської Січі-2024» – у розпалі. Вже успішно завершилася перша та друга зміни, 14 липня розпочалася третя. На хлопчиків та дівчаток чекають напружені таборові будні, адже вони мають стати більш витривалішими, спритнішими, загартованішими, мають навчитися виживати на природі.

А ще вони мають більше дізнатися про славних козацьких ватажків, про історію національно-визвольних змагань України, вивчити давні козацькі та повстанські пісні. Звісно, розкрити свої таланти, здружитися, знайти нових друзів.

І організаторам табору вдається зробити перебування юних козаків у таборі незабутнім, з чудовими, неймовірними враженнями. Бо ж дитинство та юність – найкраща пора формування світоглядних позицій, моральних чеснот.

Детальніше...

Пахне хата свічками та ладаном

Категорія: №29 від 18.07.2024 року

Це про оселю Ганни Петрівни Масловської з Шибени. Бо похоронила двох своїх синів. Болить її душа за меншого Сашу, і за старшого Льоню. Бо страшна це несправедливість, бо могли ще жити та жити. Не може з цим змиритися. Не може змиритися з цією проклятою війною, через яку пішов з життя Льоня.

Був старший лейтенант Леонід Масловський заступником командира танкової роти з озброєння танкового батальйону 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького. Мав вже 55 років, як пішов боронити Вітчизну, мав бойові нагороди, був поранений та контужений. А помер наприкінці березня 2020 року у військовому госпіталі у Львові від хвороби, що стала наслідком травми, отриманої на фронті.

– І коли мені хтось каже, той, кого не болить, – промовляє з серцем, – а чого він пішов? То розривається моя душа. Схаменіться, люди! Він пішов захищати своїх дітей, ніхто його не примушував, сам зробив такий вибір. Казав, як він(путін) Крим взяв, то й полізе на Херсон. А його ж діти там живуть.

Детальніше...

Збирають на ще одну фуру

Категорія: №29 від 18.07.2024 року

Як ми вже повідомляли, у середу, 10 липня, фура з 3-ої окремої штурмової бригади завантажилася у Теофіполі зібраною небайдужими жителями громади продукцією. Було її біля 5 тонн, треба було добре потрудитися активістам-волонтерам Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Все треба було посортувати, скласти коробки-мікси, а потім все повантажити. Та справилися, як завжди. А далі фура довантажилася в Ямпільській громаді.

– Вже не вперше, – казав організатор штабу Андрій Петринюк, – ми так дружно працюємо з нашими добрими сусідами, Ямпільською ОТГ. Завжди вони відгукуються на наші заклики, і ми спільно, згуртувавшись, об’єднавшись, відправляємо великі вантажі у бойові підрозділи ЗСУ, у міста, для цивільного населення, яке страждає від постійних ворожих обстрілів та ракетних атак. Я щиро дякую Ямпільському селищному голові Василю Кордонцю за співпрацю, дякую людям з громади, які долучилися до збору, разом – ми велика сила. Далі фура довантажилася на Тернопільщині, організував це відомий керівник волонтерського центру у Тернополі Володимир Мосейко. Половину вантажу розвантажили у Харкові, бо дуже там біда, б’ють і б’ють їх орки, продуктів потребують лікарні, будинки-інтернати, дитячі будинки, цивільне населення. А половину розвантажили в місці постійної дислокації 3-ої окремої штурмової бригади. Я дуже радію, що ми змогли таке зробити, що ми згуртувалися, об’єдналися. Ще раз повторюю: тільки разом ми – сила!

Детальніше...

Нам треба ще вчитися людяності

Категорія: №29 від 18.07.2024 року

Переконана, що справжня сутність людини виявляється у ставленні до домашніх тварин, і найголовніше, до бездомних котиків та собак, які не мають рідної домівки, яких просто викинули на дорогу, чи смітник, чи вивезли на базар у Теофіполь. Бо без людини, без її турботи, без її любові вони не виживуть. Найбільша проблема – з собаками. Колись, як були колгоспи, їх масово підкидали на ферми, перепадала їм дещиця молока. Щастило одиницям, хтось прибивався до доброго господаря, якась людина, з великим серцем, сама забирала собачку додому.

Решта ж залишалися та залишаються бездомними, підгодовують їх добрі люди, як от підприємці з базару, чи люди на сарайчиках, чи працівники автостанції, чи лікарні. Звісно, бездомних собак на вулицях нашого селища, селища цукрового заводу та сіл громади не повинно бути, бо вони гуртуються в зграї, можуть проявляти агресію, нападати на дорослих та дітей, до того ж вони розмножуються, можуть бути носіями збудників небезпечних хвороб.

Цивілізований вихід є, це притулок для бездомних собак. Однак жодний такий заклад не може забрати з вулиць громади всіх собак. Бо не всі господарі домашніх собак контролюють їх народжуваність, внаслідок цього кількість бездомних собак збільшується. Роками у Теофіполі велися розмови про створення притулку для бездомних тварин, але у бюджеті колишньої Теофіпольської селищної ради не вистачало на це коштів.

Детальніше...