Переконана, що справжня сутність людини виявляється у ставленні до домашніх тварин, і найголовніше, до бездомних котиків та собак, які не мають рідної домівки, яких просто викинули на дорогу, чи смітник, чи вивезли на базар у Теофіполь. Бо без людини, без її турботи, без її любові вони не виживуть. Найбільша проблема – з собаками. Колись, як були колгоспи, їх масово підкидали на ферми, перепадала їм дещиця молока. Щастило одиницям, хтось прибивався до доброго господаря, якась людина, з великим серцем, сама забирала собачку додому.
Решта ж залишалися та залишаються бездомними, підгодовують їх добрі люди, як от підприємці з базару, чи люди на сарайчиках, чи працівники автостанції, чи лікарні. Звісно, бездомних собак на вулицях нашого селища, селища цукрового заводу та сіл громади не повинно бути, бо вони гуртуються в зграї, можуть проявляти агресію, нападати на дорослих та дітей, до того ж вони розмножуються, можуть бути носіями збудників небезпечних хвороб.
Цивілізований вихід є, це притулок для бездомних собак. Однак жодний такий заклад не може забрати з вулиць громади всіх собак. Бо не всі господарі домашніх собак контролюють їх народжуваність, внаслідок цього кількість бездомних собак збільшується. Роками у Теофіполі велися розмови про створення притулку для бездомних тварин, але у бюджеті колишньої Теофіпольської селищної ради не вистачало на це коштів.
І от у квітні 2023 року притулок був відкритий – поруч з свинокомплексом ТОВ «Україна-2001» навпроти села Коров’є. Передувало цій події рішення теперішньої Теофіпольської селищної ради про надання дозволу Благодійній організації «Благодійний фонд «Веткаре» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для розміщення тимчасової споруди – будівництва притулку для бездомних тварин. Для його запуску директор Благодійного фонду «Веткаре» Лариса Коломійчук спільно із власником ветеринарної клініки Назаром Тимошиком, в рамках професійної платформи для розвитку соціального підприємництва та інновацій «SILab Ukraine», за результатами участі в програмі «Експрес онлайн-інкубатор для соціальних підприємців», як автори одного із кращих проєктів, отримали грант – фінансову підтримку.
Але, як виявилося, не кожному під силу це робити безкорисливо – варити їжу, годувати, прибирати, вигулювати, вакцинувати, стерилізувати, лікувати, організовувати збори коштів на постійні потреби – на продукти, на ліки, на будівництво нових вольєрів, на розбудову притулку. Тож наприкінці 2023 року власники притулку збиралися собак просто випустити.
Ситуацію врятувала Лариса Якобчук, яка на волонтерських засадах з початку заснування цього закладу щосуботи приходила, приносила смаколики, організовувала збори на буди, на корм.
– На цей час частина собачок вже загинула, інші були виснажені, хворі, рахітні, лисі, з гниючими ранами,– розказує ця молода жінка з селиша цукрового заводу, власниця «Студії краси» у Теофіполі, – і я не могла з цим змиритися. На певний час я залишила свою роботу, цілими днями займалася притулком, допомагали та допомагають мені в цьому мої мама та донька, закликала всіх небайдужих долучитися до роботи на волонтерських засадах. Створила у фейсбуці групу, зробила особисту волонтерську карту для зборів. Ходила до всіх, просила, була і в Теофіпольського селищного голови Михайла Тененева. І результати були. З лютого цього року в нас від КП «Благоустрій» працює Руслан Латюк, дуже добра, відповідальна людина. У нього багато роботи: він варить кашу, є в нас в адміністративному приміщенні плита, годує, прибирає у вольєрах, по черзі випускає собачок на прогулянку, косить територію, тепер, у спеку, кілька разів на день зволожує цементну підлогу у вольєрах. У нас зараз 55 собачок, бачите, які у нас вони здорові, всі вакциновані, більшість вже стерилізовані. Буває й таке, що народжують собачки, от ми думали, що це Бім, а виявилося, що це дівчинка, і є п’ятеро песенят, які вони гарненькі. Ми намагаємося їх прилаштовувати, звісно, лише у добрі руки. Підкидають нам також песенят, ми їх забираємо, але, прошу, люди, не робіть так. Бо ми не можемо збільшити притулок. Бо в одному вольєрі може перебувати одна, дві тваринки, не більше. Вольєри були просто з сітки, не були накриті, за волонтерські кошти ми їх накриваємо, робимо піднавіси, бо собачки дуже важко переносять спеку. Збираємося поставити паркан з бляхи від дороги, щоб зимою не задувало вольєри снігом, бо минулої зими їх доводилося відкопувати; щоб не задувало територію вигулу. На все це потрібні кошти, щоб платити майстрам, і на вакцину, і на ліки (бо я онлайн консультуюся з ветеринарними лікарями, а потім сама роблю ін’єкції), на стерилізацію. Як ми годуємо собачок: на свинобійні ТОВ «Україна-2001» нам дають м’ясні відрізки та субпродукти, за волонтерські кошти ми закупляємо крупи, корм та курячі спинки, зберігаємо ці продукти у двох морозильних камерах та холодильнику. За підтримку хочу подякувати президенту групи компаній ТОВ «Україна-2001» Вадиму Лейві, адже ще ми безкоштовно користуємося світлом та водою з свинокомплексу. Дякую заступнику Теофіпольського селищного голови Юлії Карбовській, адже за її сприяння ми отримали один великий вольєр. Дякую директору КП «Благоустрій» Роману Вихору, він завжди, коли звертаюся, надає допомогу. За постійну підтримку дякую і Оксані Лейві. Дякую Інні Кватерчук з Теофіполя, вона медичний працівник, єдина щосуботи з маленьким сином приїздить до нас, допомагає. .Але нам потрібна допомога ще багатьох людей, у нашій групі у фейсбуці у нас 7 тисяч підписників, якби щомісяця пожертви кожного складали лише 50 гривень, у нас було б достатньо коштів на наші потреби. Ось номер моєї волонтерської картки – 51 68 75 20 13 97 64 21. У нас чесний звіт, кожний, хто зробить пожертву, може в цьому переконатися.
Кожного дня Лариса Якобчук після роботи кілька годин проводить у притулку, а в суботу, коли у Руслана вихідний – цілий день. Постійно у соціальних мережах закликає жителів з Теофіполя, селища цукрового заводу, навколишніх сіл приходити до притулку та допомагати. Або просто прийти, нічого не робити, а просто погладити собачок. Бо всі вони ласкаві, хочуть тепла та любові. Але ніхто не приходить. А найбільше її болить, чому така байдужа молодь, яка цілі дні просиджує зі смартфонами в руках? Виходить, що більшості з нас ще треба вчитися людяності? Бо ми – не люди?!
А ось що з цього приводу каже головний спеціаліст Хмельницького районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області Віталій Грицик:
– Про Ларису Якобчук скажу лише найкраще – це незвичайна, гідна поваги та визнання людина, більше такої просто у нашій громаді немає, це фанатка волонтерського зоозахисного руху. Але поки в нашій державі не буде жорсткого законодавства щодо відповідальності з утримання домашніх тварин, бездомні собаки будуть. І притулок не вирішить цієї проблеми. Бо як в Європі, а ми з хочемо, щоб було так, як в Європі, в нас ніколи не буде. Бо там, аби розводити потомство, треба мати спеціальний дозвіл. Інакше – великі штрафи. Тому всі домашні тварини повинні бути стерилізовані. Так, якби кожна людина в нашій громаді, яка проживає у приватному будинку, має умови для утримування собак, взяла ще одну бездомну собачку, доглядала її, контролювала народжуваність, це б зменшило проблему. Але ж так ніколи не буде. От в мене 5 собак, одна мисливська, а четверо я підібрав, є серед них і дівчатка. Я даю їм таблетки, ін’єкції, і поки що все добре. Але їх треба любити, щоб вони це відчували, щоб вони були здоровими, веселими та щасливими.
Отож, найперше, треба бути людьми, треба вчитися людяності.
Галина Тебенько
