Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

Здається, зовсім недавно наметовий табір «Подільсько-Волинська Січ-2024» розпочав свою роботу, було п’ять змін, тут діти з багатьох областей України набиралися сил та козацького духу. Та швидко, в доброзичливій, дружній атмосфері, насиченій здобуттям нових знань та навиків, неймовірними, незабутніми спогадами, щасливо-сумними миттєвостями розставань минули червень, липень, добігав до кінця серпень. І минулої неділі, 25 серпня, відбулося урочисте закриття «Подільсько-Волинської Січі-2024».

Нагадаємо, що це вже був шостий сезон і в його успішне відкриття вклали свій внесок ветерани Теофіпольщини, учасниці клубу за інтересами «Скарбниця», волонтери Гуманітарного штабу Теофіпольщини, голова правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрій Петринюк, Теофіпольська селищна рада на чолі з Михайлом Тененевим, староста Святецького старостинського округу Алла Щур, голова ФГ «Кунчанський» Володимир Пицюк.

Традиційно цього дня тут діяла виставка зброї, виробів від козацької фабрики ковальства «ВІГО», можна було постріляти з лука, арбалета, пейнтбольної зброї, посмакувати стравами козацької кухні. А ще тут відбувся благодійний фестиваль козацької та військово-патріотичної пісні «Молотківський лелека», благодійний кулінарний конкурс випічки, пиріжків, булочок та страв української кухні на підтримку Збройних Сил України.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

Нещодавно ми, ветерани МВС, зустрілися з начальником сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Хмельницького районного управління поліції Олександром Паламарчуком та його заступником Олександром Базилюком.

Обговорили питання співпраці щодо надання допомоги бійцям Збройних Сил України, бригаді гвардії наступу «Лють» Національної поліції. Бо потреби бойових підрозділів бригади постійно є, і хто, як не ми, підтримаємо наших хлопців. Це і донати, збори на придбання автомобілів, дрони, портативні зарядні станції, це і збір продуктів довготривалого зберігання.

Обговорили ми і нашу спільну участь у заходах 29 серпня, Всеукраїнській акції пам’яті «Сонях» з вшанування загиблих захисників та захисниць України. Бо, на жаль, є нам кого вшановувати.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

Вже другий місяць я на службі у Збройних Силах України. Хоч обмежено придатний, та треба служити, внести свій внесок у перемогу. Поки що проходжу навчально-тренувальний збір в одному з навчальних центрів.

Ясно, що вже все не так, як вдома. Тут режим, дисципліна, хоч мені не звикати, служив у морфлоті. Та в морську піхоту не потрапив, бо вже не такий спритний, як був 30 років тому. Але нічого, треба справитися. Умови хороші, нарікати нема на що, бо ж не на відпочинку. Хлопці хороші зібралися, толкові, ще й почуттям гумору, мені такі по духу підходять.

Категорія: №35 від 29.08.2024 року

 (Продовження, початок в № 34 від 22 серпня 2024 року.)

Друга світова війна змінила світобудову ХХ століття, знищила багато цінних відомостей. Тому маємо дуже мало фактів про розвиток освіти в першій половині минулого століття. Становлення середньої школи у Теофіполі проходило у важких умовах періоду Голодомору та жахливих репресій. Архівні документи свідчать, що вже на початку 30-их років було знищено неписьменність. Збереглися дві світлини випускників неповної середньої школи, яку у 1930 році повернули до Теофіполя.

Директор цієї школи був Жежерук М.С., який й очолив новостворену середню школу. Доля цієї людини наразі невідома, але на фото другого випуску Української неповної школи в Теофіполі за 1934 рік зберігся його вигляд. Далі два роки школою керував Коган Яків Аркадійович. В 1936-1941 рр.директором школи був уже Супрун Андрій Омелянович (його фото немає) та кілька місяців тимчасово його замінив Король Іван Михайлович, який більше ніж 30 років був завучем Теофіпольської середньої школи й найбільше доклав зусиль для становлення традицій та авторитету освітнього закладу.

З 1935 року в Теофіполі стала діяти вечірня середня школа для дорослих. У 1939 році в освітніх закладах навчалося 855 учнів, працювало 34 учителі. Це дало можливість охопити навчанням усіх дітей шкільного віку, багато працюючої молоді. Загалом у нашому краї в 1940 році діяло 55 шкіл, з яких 7– середніх, 16– неповних середніх і 32– початкових. В них навчалося 9 тисяч учнів і працювало 320 учителів ( ці відомості відшукав в архівах наш краєзнавець Стасюк Іван Архипович).

В період окупації України нацистською Німеччиною нова влада лише на декілька місяців відновила навчання в школі. Основна увага приділялася арифметиці, каліграфії. Згодом школу закрили.

Категорія: №34 від 22.08.2024 року

Третій рік триває героїчний спротив України, всього волелюбного українського народу проти кривавої, страхітливої, повномасштабної агресії російської федерації. Третій рік наші доблесні, мужні Збройні Сили України тримають оборону, героїчно стримують шалений натиск лютого ворога. Бо, на жаль, він і досі переважає в живій силі та техніці.

Звісно, ситуація із забезпеченням українського війська набагато покращилася, але і досі величезний внесок у підтримку ЗСУ роблять благодійні фонди, волонтери. Адже саме вони організовують збори на придбання автомобілів, дронів, тепловізорів, станцій «старлінк», амуніції та іншого обладнання,закупляють все це та надають бійцям. Також є ще представники бізнесу, приватні підприємці, які самостійно відгукуються на запити військових та надають їм дуже потрібну допомогу.

Як от приватний підприємець В’ячеслав Шведа з Теофіполя. Хоч людина він дуже скромна і не афішує свого волонтерства. Але минулого тижня придбав та передав нашому земляку, бійцю з Гаївки Богдану Петлюку портативну зарядну станцію для живлення засобів РЕБ (радіоелектронної боротьби) вартістю 56 тисяч гривень. Зазначимо, що у сучасних воєнних конфліктах радіоелектронна боротьба (РЕБ) набуває дедалі більшого значення. Насправді засоби радіоелектронної боротьби є одними з провідних елементів сучасних війн і збройних конфліктів. Радіоелектронна боротьба – це різновид збройної боротьби, який здійснює радіоперешкоди для радіоелектронних засобів розвідки, систем зв’язку та керування ворога для ускладнення його роботи і передання даних. РЕБ є видом бойового забезпечення.

Категорія: №34 від 22.08.2024 року

Продовжуємо розповідати про першосвятительський візит Предстоятеля Православної Церкви України, Блаженійшого митрополита Київського та всієї України Епіфанія у Теофіполь.

Як виникла ідея запросити Предстоятеля до нашого краю: у цьому році відзначається 25-річчя розбудови Української Православної Церкви на Теофіпольщині та 30-річчя заснування храму у селищі цукрового заводу. Коли влітку минулого року релігійна громада цього храму прийняла рішення про перехід до Православної Церкви України, ми застали його в дуже занедбаному стані.

Іконостас був практично зруйнований, підлога прогнила, грибок на стінах, ще ж щезло багато речей, придбаних на пожертви прихожан. В храмі стояв жахливий запах грибка. Я звернувся до президента групи компаній ТОВ «Україна-2001», очільника Благодійного фонду «На благо України» Вадима Лейві з проханням відремонтувати приміщення храму, тепер він названий на честь святої великомучениці Катерини. Вадим Леонідович прийшов, сам все роздивився, погодився, що потрібно провести роботи з його реставрації та оновлення.

13 травня ми з архиєпископом Хмельницьким та Шепетівським Павлом, Вадимом Лейві поїхали в Київ привітати блаженійшого митрополита Епіфанія з днем ангела та запросити його відвідати Теофіполь. І він погодився. Вже наступного дня за кошти Благодійного фонду Вадима Лейві «На благо України» ремонтні роботи у храмі розпочалися. Що було зроблено за короткий строк: постелена нова утеплена підлога, стіни очищені від грибка, місцевий художник Сергій Сірук відновив нанесені на них картини. Був придбаний новий іконостас, церковна утвар, на території храму поклали бруківку, побудували водосвятну каплицю, встановили гранітний хрест, духовні скульптури. Для того, аби в храмі було тепло, був встановлений сучасний твердопаливний котел на пелетах. До приїзду Предстоятеля був оновлений церковний хор, він поповнився за рахунок молодих співаків з музичною освітою.

Категорія: №34 від 22.08.2024 року

Щодня продовжує працювати Гуманітарний штаб Теофіпольщини. Або відбуваються акції зі зборів продуктів довготривалого зберігання, або завантажуються вантажі на відправлення, або збираються та відправляються адресні посилки бійцям-землякам.

Так, за минулий тиждень відбулися збори овочів нового врожаю, крупів, вермішелі, цукру, закруток, печива у Кривовільці, Новоставцях, Гаврилівці, Великому Лазучині. Як цим всім розпорядилися, розказують голова штабу Анатолій Козак, його заступник Василь Гандовський та очільник волонтерської групи з Новоставець Наталія Гонюк.

– До мене звернулися мої земляки, бійці з Гаврилівки Сергій Ковальчук, Сергій Ніколюк та Анатолій Буяр, – каже Василь Гандовський, – якраз ці хлопці перебували на ротації недалеко, в одному селі сусідньої громади. Привезли їх сюди, а продуктового забезпечення ще не було. Ми, звісно, одразу відгукнулися, у понеділок, 19 серпня, завантажили бус та з Анатолієм Козаком привезли їм потрохи всього, що нас на складі було – картоплю, цибулю, тушонку, сало, цукор, вермішель, крупи, закрутки, печиво. І вони так дякували, а ще більше незнайомі хлопці, казали, ото-то у вас земляки, раз – і приїхали, привезли, можна вже прожити, наїстися та й далі ремонтувати техніку. Тож і ще поїдемо, щось привеземо, нічого лишнім не буде. Наші хлопці поїдуть, другим буде, бо ж всі вони – наші.

Категорія: №34 від 22.08.2024 року

Готуючись до 90-літнього ювілею середньої школи в Теофіполі важливо зʼясувати розвиток освіти в нашому краї, адже наші краєзнавці, досліджуючи минувшину, виявили чимало цікавого про освітні заклади, які мали великий авторитет і міцні звʼязки з іншими навчальними закладами Європи ( до прикладу Віленський університет підтримував Теофіпольську повітову школу).

Доведено, що саме польська шляхта, яка дбала про свій авторитет, розпочала створення освітніх закладів у нашому містечку у 18 ст. Достеменно невідомо, коли ж уперше у 18 ст. було засновано першу школу, але в архівах збереглися документи про те, що в 1773 році при тринітарському монастирі збудували і відкрили парафіяльну трикласну школу, в якій навчалося 60 учнів з числа багатших католиків і працювало чотири вчителі. В школі навчали пʼять мов: польську, латинську, німецьку, французьку та російську; викладалися арифметика, геометрія, фізика, географія та історія. Найбільше часу приділялося релігійним предметам. У 1783 році у Теофіполі відкрили повітову школу, яка згодом стає шестикласною. Це була єдина повітова школа у Старокостянтинівському повіті, яка прирівнювалася до гімназії і її випускники мали право поступати до університетів. 12 грудня 1822 року княгиня Ганна Сапєга у своєму дідичевому містечку Теофіполі відкрила на радість місцевим жителям новий навчальний заклад. Вже наступного року вона збудувала нове двоповерхове приміщення школи, гуртожиток на 160 учнів, жилі будинки для вчителів. У приміщенні школи було шість класних кімнат, два кабінети, кімната для смотрителя (директора). Школа була обладнана бібліотечними шафами, мольбертами та кафедрами для вчителів. Княгиня виділила чотири морги землі поблизу школи для закладення ботанічного саду та збудувала будинок для доглядача саду, приміщення та погріб для збереження насіння рослин. Сад обгородили муром.

  • Ви тут: 
  • Головна