Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Наодинці з дощем

Давай побудемо сьогодні наодинці,

Собі тихесенько поплачемо удвох.

Моя душа самотня, ніби з сиротинця,

Я почуття усі сховала в темний льох.

Давай побудемо сьогодні наодинці...

Мені не треба парасолі чи плаща,

Я не ховатимусь.... Чи ми якісь злочинці?

Ти лиш затримайся, будь ласка, не втікай...

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Тривають акції Гуманітарного штабу Теофіпольщини на підтримку Збройних Сил України. Небайдужі жителі громади, яких болить ця страшна війна, які гаряче бажають перемоги, масово долучаються до цих акцій. От в понеділок, 29 липня, з бази штабу на ТОВ «Подільське» був завантажений бус волонтерського центру Володимира Мосейка з Тернополя.

Чим: продуктами, які за чотири години напередодні, у суботу, зібрали люди у Шибені. Організувала цей збір представник штабу Зоя Нікітчук.

Люди віддавали те, що мали у своєму господарстві: понакопували молодої картоплі, моркви, столових буряків, не пошкодували вже зібраної цибулі, часнику. Був і цукор, сало, смалець, мед, закрутки, вермішель, крупи. Як приїхав у неділю зранку все це забирати голова штабу Анатолій Козак, то був вражений. Бо, справді, відбулося все дуже оперативно.

– Я знала, що наші люди в Шибені, – каже Зоя Нікітчук, – дуже добрі, співчутливі, чуйні, роботящі, але щоб за чотири години вони змогли зібрати продуктів на цілий великий бус… Знаю, що такого не було ще в жодному селі. Люди покинули свою роботу, бо була неділя після обіду, жнива, солома, сіно, в кожного свої проблеми. І хто чим міг, хто кіньми, хто велосипедом, хто машиною, хто трактором, хто тачкою, хто пішки приносили все до місця збору. Я щиро всім дякую, дякую організаторам по вулицях – Нелі Шведі, Ользі Білій, Галині Герасимовій, Лідії Мойсєєвій, Олександру Луцюку. Також дякую голові сільської ветеранської організації Володимиру Бурлаку. Ще раз переконуюсь – тільки разом ми можемо щось зробити.

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Такий мотив життя героїні нашої замальовки Ніни Микитівни Магдійчук. Все своє життя прожила вона в Теофіполі, а вже другий рік живе у Волиці. Так зійшлися зорі. Бо життя триває. І треба давати собі раду, та удвох воно таки краще. І не тільки, а ще й робити безкорисливі вчинки, для когось, для людей, задля громадського блага.

Коли у 2014 році почалася російсько-українська війна, пекла пиріжки, передавала волонтерам, родичам бійців. А як чотири роки тому утворився клуб за інтересами «Скарбниця» при тодішньому районному будинку культури, звісно, стала його активною учасницею. Бо ж вміє гарно випікати, співає. Відтоді жодний захід клубу без неї не відбувався. Як от благодійні ярмарки. Ще ж вона співає в народному аматорському хорі ветеранів «Відлуння».

Коли у 2019 році відкрився перший сезон наметового табору козацького гарту «Подільсько-Волинська Січ-2019», коли районна ветеранська організація взяла своєрідне шефство над його розбудовою, стала в ряди палких прихильників цього чудового проєкту. Загалом спекла вже десять короваїв на урочистості з нагоди відкриття та закриття табору.

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Продовження. Початок у газеті №29 від 18 липня 2024 року та №30 від 25 липня 2024 року

Буремні роки 20 століття принесли величезну кількість бід для теофіпольських євреїв. Коли на початку століття в нашому містечку проживало близько 67% євреїв, то у 1939 році – близько 37%; на кінець століття – до 1%.

На початку 20 століття єврейське населення, як і українське, переживало великі труднощі. Невелика частина заможного єврейства підтримувала життя усієї спільноти. Вони сплачували Російській імперії великі податки, сплачували викуп за землю для будівництва житлових будинків (до 1913 року) в сумі 7681 рублів, з 1905 року опікувалися єврейською лікарнею, з 1914 року відкрили аптеку та чотири магазини “Аптечні товари”. А ще в Теофіполі, який євреї називали Tshon (Тшон,) діяла синагога і два молитовні будинки (які в 1933 році були закриті та розібрані), приватні єврейські чоловіче та жіноче училища та більше десятка хедерів – початкових шкіл. Ще в 1915 році в Теофіполі працювали приватна бібліотека єврея Мойсея Гака, книжковий магазин Бенціона Листгуртана , друкарня А.Шульгокода.

Більшість єврейського населення бідувало, жили у будівлях, де проживало кілька родин. Ряд бідних євреїв зверталися до державного банку з проханням надати їм кредити для оплати викупу за надану землю під забудову. Частина євреїв потрапили до списку неблагодійних, оскільки займалися торгівлею з австрійськими купцями; частину виселили з території волості. Звинувачували євреїв за перевезення літератури російських революціонерів. Шлях транспортування газети “Искра” по шляху Мюнхен-Відень-Львів-Теофіполь-Київ був налагоджений впродовж 1901-1902 рр.. Із з-за кордону у росію було перевезено до 80 пудів газет та листівок. Займалися транспортуванням революційної літератури члени соціал-демократичної організації, яку очолював Борис Шмульович Мальцман, допомагали йому його дружина Ейдя Меєрівна Мальцман, яка працювала зубним лікарем та столяр Щ.Ш.Ройзен. Російські жандарми викрили цей шлях транспортування у 1902 році та арештували керівників, яким згодом вдалося втекти із Лукʼянівської вʼязниці у Києві.

Категорія: №30 від 25.07.2024 року

Знову трагічна звістка, знову страшне горе, знову трагедія. Ще одна незмірна втрата. Бо на війні загинув справжній патріот, мужній захисник України, житель селища цукрового заводу, молодший сержант Станіслав Петрович Сад. Ця страшна війна забирає найкращих, відданих військовій присязі та українському народові бійців.

Станіслав Сад був мобілізований в січні 2023 року. Чесно і сумлінно виконував свій обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України. У березні цього року командування мотопіхотного батальйону військової частини А2167, де служив боєць, надіслало до 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подяку. Дуже рідко приходять такі подяки, тож цей факт красномовно говорить сам за себе. Писав командир батальйону, що військовослужбовець навіть у складних умовах зберігає холодну рішучість, сумлінно виконує свій сержантський обов’язок. Головним завданням вважає збереження життя та здоров’я своїх побратимів. Що за самовіддану працю, вміле поєднання завдань, зразкову військову дисципліну командуванням частини та підрозділу неодноразово був заохочений. Що своєю нелегкою службою гідно примножує ратну славу поколінь захисників рідної землі, підтримує високий авторитет Збройних Сил України.

Категорія: №30 від 25.07.2024 року

28 липня мине вже вісім місяців, як не стало ще одного Героя, мого дорогого сина Володимира Савчука. Він, як і сотні тисяч хлопців, чиїхось синів, відав своє молоде життя за Україну, за мир у світі. Його останній бій закінчився на високій ноті, з Україною в серці. Він пішов з честю, гідно, як мужній син свого великого народу.

Вова був справжнім патріотом своєї держави, вірним військовій присязі. Він був дуже доброю, відважною, мужньою, чесною та чуйною людиною. Він мав багато друзів, які його поважали, мав гарну сім’ю.

Народився Володя 24 листопада 1989 року у Рівному. Середню освіту здобув у Теофіпольській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. Закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут, військову кафедру закінчив у Житомирському військовому інституті імені Сергія Корольова, йому було присвоєне звання молодшого лейтенанта. Його життя складалося успішно, жив та працював в Житомирі, одружився, з дружиною виховували сина. Так все перекреслила ця страшна війна.

Категорія: №30 від 25.07.2024 року

Вірш присвячується піхотинцям та Гнатіву Івану Івановичу з Гаврилівки, який загинув 26 травня 2024 року на Харківщині.

Ти був просто хлопак

Ти був той ще хлопак, що війну знав на смак,

Що відчув рідну землю на дотик.

Там, в окопах, умита кров’ю земля

Поєдналася  з порохом, з потом.

Категорія: №30 від 25.07.2024 року

Це знову про вправних господинь з Колок. Бо вже стали візитною карткою волонтерського руху Теофіпольщини. Знову встигають скрізь:  і працювати, і вдома хазяйнувати, і пекти-смажити домашні смаколики для вихованців табору козацького гарту  «Подільсько-Волинська Січ-2024», і закривати огірки для бійців ЗСУ.

Ось що нам розказала Галина Лепетун, власниця магазину «Колки-Маркет», яка організувала своїх подруг для таких добрих справ:

- Що ж будемо сидіти, треба щось робити. Для тих малих козаків і пончики смажили, і пиріжки пекли. Хоч треба часу трохи потратити, а як гарно виходить, діти задоволені, то й нам в радість. Зібрали півлітрові баночки, оголосила я збір, допомогли Тетяна Іванчук З Волиця-Польової та Галина Налісніковська з Корчівки. Організували ці дівчата людей і передали нам десь по двісті баночок з кришками. То ми вже закрили 52 баночки огірків з кетчу пом чілі, будемо передавати хлопцям на фронт. А де огірків взяли, бо вже ж сохнуть.  І наша Наташа Семенюк принесла, і ще  одна подруга два відра принесла, і так вийшло. Бо як зробити, то воно буде. А далі помідори будемо квасити, капусту.

  • Ви тут: 
  • Головна