Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №8 від 20.02.2025 року

Так міркує ще одна учасниця волонтерської групи Галини Лепетун з Колок Лілія Хитрун. Переконана, що треба робити все можливе, аби підтримати бійців, наших мужніх захисників. Не чекати, що хтось це зробить, а просто брати і робити.
Тож з перших днів війни долучилася до варіння тушонки: разом з подругами їздили на цукровий завод, забирали сиру тушонку в банках, вдома її варили, тоді відвозили назад. Було таке, що вдень готували по 400 пів літрових баночок.

Категорія: №8 від 20.02.2025 року

Було у неділю, 16 лютого, досить прохолодно. Та це не зупинило волонтерок з Новоставець та Колок. Приїхали у Теофіполь на базар та провели благодійний ярмарок на підтримку збору на автомобіль для одного з бойових підрозділів 79-ої ДШБр, в якому служить медикиня Юлія Канчалаба зі Святця.
Ось що розповіла Наталія Гонюк:

Категорія: №8 від 20.02.2025 року

14 лютого, у свій 69-ий день народження, відійшов у вічність ветеран кооперативного руху Теофіпольщини, голова правління Теофіпольської райспоживспілки Анаталій Анатолійович Літвінов. Був з когорти старої гвардії – професіоналів, відповідальних керівників, на якій посаді не працював, завжди був людяним, з повагою ставився до підлеглих.
Все його трудове життя пов’язане з Теофіпольщиною. Після закінчення Хмельницького кооперативного технікуму разом з дружиною Лілією Володимирівною за призначенням прибули у Теофіпольський район. З 9 березня 1982 року став працювати головою Гальчинецького споживчого товариства. Трохи більше як через рік, з 15 червня 1983 року очолив Базалійське споживче товариство. Це була велика, напружена організаторська робота, було багато магазинів, працювало багато людей. Наприкінці 1999 року став головою правління Теофіпольської райспоживспілки. 25 років перебував на цій посаді, були нелегкі часи, коли руйнувалася усталена система, запроваджувалася ринкова економіка і треба було виживати в умовах жорсткої конкуренції.

Категорія: №8 від 20.02.2025 року

Це про ще одну учасницю волонтерської групи Галини Лепетун з Колок, Галину Хитрун.  Серед цих невтомних господинь-подруг вона наймолодша, її тридцять років. Та старші жінки ставляться до неї не лише як до доньки, з любов’ю, а й пошаною. Адже сучасна, все знає, добре розбирається у смартфоні.
Родом Галинка із Западинець на Красилівщині, а в Колках у невістках. Вже й дітки підросли, Сергійкові вже буде тринадцять років, а Софійці буде десять. То її найбільше щастя. Вчаться у Волиця-Полівському ліцеї, щоранку, як любляча мама, збирає їх до школи, а з обіду зустрічає. Постійної роботи не має, трохи була на грибах у селищі цукрового заводу. Було там непогано, але ж зранку до вечора. А як минулого літа треба було заробити гроші, аби зібрати дітей до школи, довелося сапати буряки у місцевому відділку ТОВ «Україна-2001». У жахливу спеку, хоч це шкодить її здоров’ю, та справилася. Гроші заробила, все, що треба, купила. Має сильний характер, перед труднощами не пасує, у відчай не впадає. А просто бореться, бо все в неї має бути добре. І так є, і так буде.

Категорія: №8 від 20.02.2025 року

Знову у нас був напружений тиждень, знову наші волонтери працювали – проводили збори продуктів довготривалого зберігання, відправляли вантаж для штурмової бригади «Лють» Національної гвардії України, посилки бійцям, провели благодійний ярмарок на підтримку збору коштів на автомобіль для нашої землячки, медикині з 79-ої десантно-штурмової бригади Юлії Канчалаби зі Святця. Тож, найперше, я дякую всім  небайдужим людям, які до цього долучилися. Бо тільки разом ми можемо зробити якісь великі, добрі справи.
Я дякую волонтерам групи Наталії Гонюк з Новоставець та Кривовільки, Галини Лепетун з Колок, які наготували багато домашніх страв і в середу, 12 лютого, завантажили автомобіль бійця 155-ої ОМБр Юрія Іванюка з Шибени. Вже він відзвітував, як за тисячу сто кілометрів доїхав до місця дислокації  свого підрозділу на Покровському напрямку, як пороздавав побратимам все це добро, як хлопці смакують домашнім, смачним.

Категорія: №8 від 20.02.2025 року

З 12 по 16 лютого в Полтаві пройшов Чемпіонат України серед юнаків та дівчат з гирьового спорту. В змаганнях взяло участь понад 300 спортсменів з 12 областей. Команду Хмельницької області представляли сім спортсменів з Теофіполя віком до 14 та 16 років Виступали у таких вправах: довгий цикл, поштовх, ривок, двоборство, триборство,  Р-12 ( ривок з довільною зміною рук).

Результати наших спортсменів:

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Вже одинадцятий рік наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.

7 лютого виповнилася 10-та річниця з дня смерті Андрія Анатолійовича Іващука. Йому навіки залишилося 38 років. Народився він 4 травня 1977 року у нашій Волиці в багатодітній сім’ї Віри Олексіївни та Анатолія Петровича Іващуків. Був найстаршим із чотирьох дітей.

1 вересня 1984 року пішов у 1 клас Волицької восьмирічної школи, яку закінчив у 1992 році. Був активним учасником художньої самодіяльності школи, На всіх заходах, які проводилися у школі, постійно був солістом, гарно декламував вірші, також був дуже працелюбним, добрим, всім старався допомогти. Після закінчення школи навчався у Волочиському професійному ліцеї на електрозварювальника.

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Страшна, жорстока війна забирає кращих, забирає справжніх патріотів, цвіт нації. Їм би жити й жити, трудитися, будувати гідну країну. Їм би жити й жити, ростити дітей, дбати про свою родину, піклуватися про батьків. Та кривава війна все перекреслила, забрала в них найцінніше – їх життя.

Назавжди залишився 31-однорічним наш колишній колега, вчитель фізичного виховання Мар’янівської та Великолазучинської ЗОШ І-ІІ ступенів Олексій Вікторович Кульчицький з Великого Лазучина. Він був хорошим вчителем, його поважали і любили учні та колеги. Він був життєрадісним, доброзичливим, веселим, товариським.

З перших днів війни добровольцем пішов боронити Вітчизну. Та вже 2 квітня 2022 року прийняв свій останній бій. Майже три роки вважався зниклим безвісти. Усі ці довгі роки, місяці, дні, години, рідні чекали, молилися, хапалися за ниточки звісток і надій. Може, в полоні? Чи важко поранений? Але зустріч виявилася гіркою та розпачливою – експертиза підтвердила його смерть. Герой Олексій Кульчицький загинув 2 квітня 2022 року біля села Бражівка Ізюмського району Харківської області.

7 лютого, у п’ятницю, Теофіпольщина попрощалася з мужнім захисником України. Поховали Олексія у Теофіполі на Алеї Героїв. Висловлюємо щирі співчуття батькам, усій родині. Немає таких слів, які б могли втамувати їхній біль, їхню безмірну втрату.

Вічна пам’ять і слава Воїну, який захищав Батьківщину і кожного з нас! Слава полеглим Героям!

  • Ви тут: 
  • Головна