Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №43 від 24.10.2024 року

Невтомні волонтери з Новоставець знову здивували: минулої неділі у Теофіполі, біля магазину «Сьомий континент», провели благодійний ярмарок. Отак дуже просто сказати, а скільки треба було часу, щоб приготувати цю смакоту. І продукти треба було закупити.

А було страв на різні смаки. Все приготували вдома: шашлики, козацький куліш, рибну юшку, голубці, налисники з м’ясом, капустою та сиром, сосиски в тісті, тертий пиріг, адигейський сир, торти, желе, тістечка «терамісу» в пластикових скляночках, сінабони (булочки з кремом).

Хто це все наготував: сир зновцу наварила Наталія Гонюк, Людмила Кравчук напекла сінабони, решту страв готували вдома в Олени Глов’юк. Допомагали Наталія Гонюк, Олеся Мельничук, онучка господині Діана Дужак. Хто торгував: Наталія Гонюк, Олена Глов’юк, допомагали Оксана Сиверська та Діана Дужак.

Категорія: №43 від 24.10.2024 року

У вівторок, 22 жовтня, на Алею Слави, що в центрі нашого селища прийшов чималий гурт людей поважного віку. В руках кожний тримав заступа, бутлі з водою. В акуратних пакунках складені молоді саджанці. Це дво-трирічні дубки.

Ініціаторами увічнення пам’яті про мужніх захисників нашої Незалежності, нашої свободи, нашої рідної української землі, воїнів-земляків Теофіпольської громади під час російько-української війни став відокремлений підрозділ організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади на чолі з Володимиром Коберою та шанована в селищі людина, ветеран педагогічної праці, громадська активістка Олена Левицька.

Саме вона запропонувала, а однодумці підтримали її добру ініціативу, прикрасити Алею Слави, насадити тут молоді дубки. Адже це священне місце в Теофіполі, тут ще знаходиться стела з прізвищами загиблих односельців на фронтах Другої світової війни 1939-1945 років, пам’ятник Невідомому солдату, братська могила загиблих бійців при визволенні Теофіпольщини від німецько-фашистських загарбників на початку березня 1944 року.

Тож Олена Іванівна з любов’ю передала майже три десятки добре розвинених саджанців. Вшанування пам’яті загиблих земляків-Героїв – свідчення великої поваги до справжніх патріотів, які віддали свої життя за кожного з нас.

Категорія: №43 від 24.10.2024 року

Дмитрівська батьківська субота – останній поминальний день у церковному календарі. У цю дату в церкві поминають не тільки близьких померлих, а й усіх, хто загинув за рідну землю. Дмитрівську суботу цьогоріч відзначали 19 жовтня, перед днем пам’яті великомученика Димитрія Солунського, який за новим календарем тепер буде відзначатися 26 жовтня.

Святий Димитрій Солунський за життя був римським воїном, але відкрито проповідував християнську віру, за що і був страчений. Тому Димитрія завжди пов’язували з військовим подвигом, патріотизмом і захистом Вітчизни, а в Дмитрівську батьківську суботу почали поминати не тільки померлих близьких, а й усіх людей, які коли-небудь загинули за рідну землю.

Отож, настоятель храмів Православної Церкви України в Ільківцях, Колісці та Святці отець В’ячеслав, як і напередодні попередніх поминальних субот, знову закликав прихожан принести на панахиду продукти довготривалого зберігання, аби передати їх нашим захисникам – відправити адресні посилки, додати у вантажі волонтерам, які виїжджають на передову.

Категорія: №43 від 24.10.2024 року

Це про клуб за інтересами «Скарбниця» при Теофіпольському центрі культури та дозвілля, засідання якого відбулося минулої неділі в приміщенні ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові». Господиня клубу Валентина Романович завжди продумує теми засідань, аби людям поважного віку було цікаво, щоб вони пізнавали щось нове, захоплююче. Щоб зустрічалися з цікавими, творчими людьми, розвивалися, робили своє життя насиченим та яскравим, позбавляли його буденності.

От цього разу запросила на зустріч майстриню, ветерана дошкільної освіти, працівницю Теофіпольського закладу дошкільної освіти № 3 «Бджілонька» Антоніну Лєбєдєву. Адже вже тридцять років створює чудові вироби у техніці вузликового плетіння макраме. Представляла свої роботи в багатьох конкурсах, і в Україні, і за кордоном.

Валентина Романович нагадала, що розквіт макраме відноситься до IX століття до н.е. Саме з того часу є видимими витоки створення виробів з вузликового плетіння. Родоначальниками макраме вважають моряків, які в години дозвілля плели ланцюжки, кулони, талісмани і дарували їх друзям в далеких країнах. У ХIV столітті моряки ознайомили з мистецтвом плетіння жителів Іспанії, Індії, Китаю. Макраме в перекладі з арабського означає тасьма, мереживо, а з турецького – шарф, серветка з бахромою. У будь-якому випадку – це вироби з вузликів. Вузликове мереживо виглядає красиво, вироби з нього довговічні. У Древній Греції за допомогою вузлів лікували переломи. Інки в Перу плели чотки. У XV столітті італійці починають використовувати вузликове мереживо для прикраси одягу.

Категорія: №43 від 24.10.2024 року

Почувати себе щасливою, що це? Багато хто асоціює щастя із добробутом, наявністю здоров’я, друзів, кохання та яскравих емоцій. Для мене щастя – це насамперед здоров’я близьких та самореалізація. Сьогодні я чітко можу сказати, що рухаюсь до того, щоб бути щасливою людиною, але так було не завжди.

На мою долю випало чимало випробувань, але це не зламало мене, а навпаки, додало життєвого досвіду і зробило сильнішою. Ніхто ніколи не знав стану моєї душі та ціну посмішки на обличчі, коли мені було дуже важко. 27 років я доглядала сина-інваліда Миколу. Вже 6 років як його немає. Ми пережили багато болю, але тепер, коли мій син на небі, я знаю, що він хотів би бачити мене щасливою. І я стала шукати “місця щастя”, де живуть щасливі люди.

У мене ніколи не було страху перед змінами в житті, і я не шкодувала за минулим. Я не живу ним, не прокручую прожиті дні у своїй уяві, бо це виснажує і не дає рухатися вперед.

Мою професію аптекаря вибрали батьки, я дуже вдячна їм за це, бо знання медицини в наш час дійсно необхідні, але моя душа зажди тягнулася до творчості. Я дуже любила грати на фортепіано й імпровізувати, наспівуючи якісь пісні. Напевне, у нас це родинне, адже моя старша сестра Таня – композитор, член спілки композиторів України. І хоч вже давно проживає в Італії, професійно займається музикою.

Категорія: №42 від 17.10.2024 року

Раїсі Михайлівні Глов’юк з Теофіполя 3 серпня виповнилося вже 84 роки. Маленька, худенька, та енергійна, з ясним розумом та світлою пам’яттю.

– Не думала, – каже з сльозами на очах, – що доживу до другої війни. Народилася я в 1940-ому році в Алтайському краю, в Сибірі, глибинці росії. Була зовсім маленькою, та пам’ятаю, як з кожної хати забирали чоловіків на фронт, як приходили похоронки, як поверталися покалічені солдати. Яке було горе, яка була біда! І знову така страшна війна?

В Україні, в Теофіполі живе вже 63 роки. Сподобав українець Анатолій Глов’юк з Іванівки, що за Базалією, симпатичну, усміхнену, спритну дівчину Раю, проходив тут, в Алтайському краю строкову службу. Та й забрав її з собою додому. Таке  було тоді – ті їхали туди, ті їхали сюди.

Перебралися в Теофіполь, стали працювати: Анатолій – в «Сільгосптехніці», Раїса – на центральному поштовому відділенні. Нелегкі були часи, ніхто не розкошував, та надіялися на краще. Народилося в них троє синів – Сергій, Вася, Петро, жили, розживалися, отримали квартиру. Довелося пережити їм страшне горе: Вася прийшов з армії, одружився з хорошою дівчиною Ніною, народилася донечка Аллочка. Було йому 22 роки, як загинув в автокатастрофі, тут, на дорозі коло колишньої «Сільгосптехніки» стоїть пам’ятний знак. І треба було з цим жити, з такою раною в душі.

Категорія: №42 від 17.10.2024 року

Милосердний Боже, Отче наш!

Звертаюся до Тебе і схиляю коліна мого серця – серця матері, син якої знаходиться на війні.

Боже всемогутній, віддаю у Твою люблячу Батьківську руку життя сина мого і молю тебе, Отче, бережи його життя від усякої кулі, від зради, від усякого полону.

Укрий його Твоєю Святою рукою і допоможи йому виконати свій обов’язок, захищаючи Вітчизну від ворогів.

У важку хвилину допоможи йому звертатися до Тебе і покладатися тільки на Тебе та на Твоє слово.

Нехай Твоя милість і благодать буде з ним, щоб він був сміливим, мужнім і приймав правильні рішення – рішення від Тебе.

Категорія: №42 від 17.10.2024 року

Це знову про волонтерів Гуманітарного штабу Теофіпольщини, які продовжують невтомно працювати – збирати продукти довготривалого зберігання, робити тушонки, солити сало, топити смалець, проводити благодійні ярмарки, за отримані кошти закупляти свиней, переробляти свинину. І знову передавати посилки, відправляти їх Новою поштою для бійців-земляків, і не тільки.

Отож, минулої суботи волонтери з Новоставець Наталія Гонюк та Олена Глов’юк на базі штабу розробили порося, яке безкоштовно надав благодійник, фермер з Кривовільки Юлій Вальчук. Вийшло 100 півлітрових баночок. Заклали їх в автоклав, та, на лихо, він поламався. Змушені були Наталія Володимирівна та Олена Степанівна доварювати їх вдома, на газових плитах, по порціях, зайняло це майже добу. Але зробили. І вже передали та відправили три посилки з тушонкою, салом, смальцем, солодощами, засобами гігієни на Покровський та Донецький напрямки бійцям з громади, ще одну надіслали на Сумщину дівчатам-медикам. Будуть працювати так і надалі, найближчим часом у Теофіполі, в базарний день, планують провести благодійний ярмарок, аби заробити на порося.

А в неділю, 13 жовтня, благодійний ярмарок у Теофіполі провела волонтерська група з Колок Галини Лепетун. Наготували невтомні господині усіляку смакоту – смажені пиріжки з горохом, з лівером, з м’ясом, сосиски в тісті, пельмені, голубці. Приготували і чудовий десерт – «бите скло». Вклали у ці смачні страви свою душу Галина Лепетун, Наталія Семенюк, Людмила Бас, Валентина Шкроба, Світлана Чернега. А Галина Іванчук, майстриня солодкої випічки з Волиця-Польової, напекла та передала на ярмарок рулети, торти, «пташине молоко». Капусту надали одноосібники Анна Валевська та Олександр Даннік.

  • Ви тут: 
  • Головна