вологість:
тиск:
вітер:
Горе за горем. У Святці поховали загиблого Героя Ярослава Вовка
- Категорія: №13 від 30.03.2023 року
Ще одна трагічна звістка пекучим болем озвалася в серцях жителів Теофіпольської громади. Захищаючи Батьківщину, виконуючи бойове завдання, загинув патріот, учасник АТО, 46-річний житель Святця Ярослав Андрійович Вовк.
Народився Ярослав в багатодітній сім’ї, був хорошим сином, добрим братом та батьком. Трудився у місцевому господарстві механізатором, різноробочим. Люди згадують про нього як про як трудящу, доброзичливу людину. Коли почалася російсько-українська війна, пішов захищати рідну землю на сході, був учасником Антитерористичної операції. Був скромним, не розказував нічого, що йому довелося побачити та пережити.
Мобілізований до Збройних Сил України був 11 березня 2022 року. Матері не признався, шкодував, бо вже не має здоров’я, казав, що поїхав на заробітки в Польщу. Служив сержантом 66-ої окремої механізованої бригади. Загинув 20 березня на Донеччині.
Люди їм довіряють
- Категорія: №13 від 30.03.2023 року
Брати Володимир та Ярослав Яцюки живуть у Зарудді, вони одноосібники, хазяйнують на своїй землі, ще допомагають іншим людям обробляти земельні паї. Господарювати останніми роками вкрай тяжко, бо ж ціни на мінеральні добрива, засоби захисту, насіння, техніку дуже зросли. А тут ще й війна, стрибнули ціни на пальне, а зерно впало. Але, як кажуть ці трудящі чоловіки, з усім вони впораються, головне, щоб настала перемога, такий довгожданий мир.
Тож з початку цієї страхітливої війни, як можуть, підтримують Збройні Сили України, наших бійців-земляків. Володимир Валерійович, як очільник ветеранських організацій сіл Заруддя та Лідихівка, вже не раз організовував збір продуктів довготривалого зберігання для ЗСУ – овочі, фрукти, крупи, цукор, закрутки. Разом з братом Ярославом своїм транспортом привозили все це до волонтерських центрів громади. А з літа минулого року активно співпрацюють з Гуманітарним штабом Теофіпольщини.
Хай з нею завжди буде ангел-охоронець
- Категорія: №13 від 30.03.2023 року
Зовсім недавно, погожого недільного дня ми мали змогу зустрітися з нашою святецькою героїнею – старшим бойовим медиком мінометної батереї 24 бригади імені короля Данила Аліною Мельник, яка прибула до рідного дому в короткострокову відпустку з Донецького напрямку.
Аліна розповіла про тяжкі бої на Донеччині, мужність наших воїнів, участь медичних працівників на фронті. Розказала, що дуже багато їм допомагають волонтери з медичними препаратами, харчуванням і також наголосила, що велика доля підрозділів залежить від командира, його відданості і турботи про кожного побратима.
Як захисникам отримати лікування за кордоном?
- Категорія: №13 від 30.03.2023 року
Військові відчайдушно захищають Україну. У боях вони отримують складні поранення. Що робити захисникам і захисницям, якщо вони не можуть отримати достатню медичну допомогу в Україні? Чи є можливість лікуватись закордоном? Так, є. Розповідаємо, як це відбувається.
Направлення на лікування за кордон ініціюють заклади охорони здоров’я, у яких зараз лікується захисник або захисниця. Для цього потрібно подати клопотання у довільній формі.
Є випадки, коли захисники лікуються в закладах, які не належать до сектору безпеки та оборони. Ці заклади мають надіслати клопотання до тих, які належать до сфери управління таких державних органів.
А я пишу
- Категорія: №13 від 30.03.2023 року
* * *
До слова слово, до рядка рядок...
Душа і серце – мов єдина рима.
Свої думки вплітаю у вінок,
Букет складаю з почуттів незримих.
А я пишу... Так сам Господь велів.
А я пишу, бо маю в тім потребу.
Я не чекаю величальних слів,
Співати дифірамби теж не треба.
Своє життя віддав за Україну
- Категорія: №12 від 23.03.2023 року
16 березня Теофіпольщина попрощалася ще з одним загиблим Героєм – Тарієлом Мурадовим з Базалії з позивним «Карабах». Його називали азербайджанцем з щирою душею українця. Адже народився та виріс в Азербайджані, та його другою Батьківщиною стала українська земля, селище Базалія. Тут створив сім’ю, з дружиною Галиною виростили дітей Марину та Олександра. Працював шофером у «Сільгосптехніці», потім зайнявся підприємницькою діяльністю.
Свою патріотичну позицію засвідчив ще у 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, коли росія загарбала Крим та частину Донецької та Луганської областей. Записався добровольцем у санітарну роту в зону проведення антитерористичної операції. Влітку того року разом з такими ж патріотами, як він, в одній з військових частин Хмельницького готував автомобілі «швидкої допомоги» до відправки на Схід. В ніч з 28 на 29 серпня добровольці разом з біля 40 «швидких» на залізничних платформах вирушили в Луганську область. По телефону ми розмовляли з ним, писали про нього у газеті від 4 вересня 2014 року. Казав, що там йде справжня війна, це справжнє пекло, що наші хлопці гинуть, як мухи. Що росіяни стріляють з «Градів», касетними, газовими бомбами, забороненими Женевською угодою. А наші у відповідь – автоматами. Всі кажуть: «Дайте нам важке озброєння», бо нема ж чим воювати. Разом з іншими водіями санітарних машин під білими прапорами їхали до сепаратистів та вивозили, рятували із зони бойових дій наших важкопоранених у госпіталі, забирали «двохсотих». Про те, що пішов добровольцем, ніколи не пожалів, бо хтось же мав це робити. А ще не вважав себе великим патріотом, просто зробив це за покликом душі.
Співпраця Віолети Лабазюк з іноземними партнерами – в дії: обласні заклади охорони здоров’я отримали дороговартісне обладнання
- Категорія: №12 від 23.03.2023 року
У 2023 році підтримка закладів охорони здоров’я Хмельниччини залишається пріоритетом. За рік повномасштабної війни українські лікарі гідно тримають медичний фронт, забезпечуючи безперебійне функціонування закладів.
У зв’язку зі збільшенням чисельності вимушено переміщених осіб в області, гостро постало питання суттєвого збільшення навантаженості на заклади охорони здоров’я області. Тримаючи ситуацію на контролі, керівництво обласної ради реалізовує проєкти з зарубіжними партнерами з метою залучення необхідної потужної гуманітарної допомоги, адже питання забезпечення медичних установ обладнанням та розхідними матеріалами є постійною нагальною потребою.
Голова обласної ради Віолета Лабазюк, перебуваючи в комунікації з іноземними благодійниками, налагодила ефективну співпрацю, результатом якої стало залучення необхідної підтримки у вигляді різноманітної провізії та медичної допомоги.
У вересні минулого року представники релігійної організації «Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні» на запрошення голови обласної ради Віолети Лабазюк з робочим візитом відвідали Хмельниччину для вивчення потреби внутрішньо переміщених осіб та військових, які проходять лікування та реабілітацію на базі медичних закладів обласної комунальної власності. Був підписаний Меморандум. І сьогодні КНП «Хмельницька обласна лікарня» отримала дороговартісне медичне обладнання. Досягнути такої потужної співпраці з американцями вдалось під час робочого візиту голови обласної ради Віолети Лабазюк до штату Юта, США.
Мій брат Олег Яцух захищає Батьківщину
- Категорія: №12 від 23.03.2023 року
Горджуся своїм молодшим братом Олегом, ровесником нашої Незалежності, який з першого дня війни став у ряди Збройних Сил України. Народився він 6 серпня 1991 року, ходив у дитячий садочок, навчався та закінчив Святецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів. Далі вступив до Хмельницького професійного ліцею електроніки за спеціальністю «слюсар– електрик».
Непомітно пролетіли три роки навчання, отримав диплом, а далі і повістку на строкову військову службу. Перше півріччя наш Олег ніс службу у військовій частині на Київщині, друге півріччя служив у військовій частині на Закарпаття. Напевне, добре служив, адже отримав звання сержанта.
Ми з батьками дуже раділи за нього. Побув трошки вдома, потім повернувся у Хмельницький, спочатку влаштувався різноробочим на будівництво, невдовзі став працювати на Хмельницькому килимовому підприємстві «Karat Carpet. У місті наш Олег зустрів свою майбутню красуню-дружину Анну, вони одружилися у 2015 році. Звісно, ми тішилися, що Олег знайшов свою долю, а в нас з’явилася хороша невістка. А коли у молодят народилося маленьке янголятко, дівчинка Міланочка, копія татуся, нашій радості не було меж.
Мав наш Олег зі своєю молодою сім’єю квартиру у місті, машину, аби їздити до батьків у село, мав все, чого було достатньо для подружнього щасливого життя. Проте, наші сусіди-московити вирішили, що нам живеться скрутно і наважилися розв’язати брудну, несправедливу, жорстоку повномасштабну війну… 24 лютого розділило наше життя на «до» і «після». Цього ранку Анна зрозуміла, що Олега, який пройшов строкову службу, і тим більше має військове звання, призвуть до ЗСУ в першу чергу… Так і сталося…
Сторінка 1 із 175