Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №5 від 02.02.2023 року

Вже майже рік Україна героїчно бореться за свою незалежність, протистоїть повномасштабній агресії російської федерації, а воїни Збройних Сил України вражають світ своєю мужністю та незламністю. Серед них – наші земляки, кадрові військовослужбовці, контрактники, мобілізовані та добровольці. В тому числі і вони зупинили наступ переважаючого в техніці та живій силі ворога, утримують позиції ЗСУ на гарячих напрямках, крок за кроком звільняють тимчасово окуповані території. Сьогоднішня наша розповідь - про одного з них – добровольця,  рядового,31-річного  Олександра  Слободенюка  з Новоіванівки.

Категорія: №5 від 02.02.2023 року

30 січня Теофіпольщина попрощалася ще з одним Героєм, 22-річним бійцем 92 окремої механізованої бригади, учасником бойових дій  Артуром Миколайовичем Камінським.  21 листопада 2018 року був призваний на строкову службу, по її завершенні уклав контракт на службу у Збройних Силах України. Загинув 23 січня 2023 року у Луганській області.

Не можна змиритися, не можна простити, що у цій страшній війні за нашу свободу, проти дикої навали російських окупантів гине молодий цвіт нації, молода надія країни, гинуть кращі, яким ще жити і жити, радіти життю, ростити дітей, будувати справедливу державу.

Категорія: №5 від 02.02.2023 року

Тиждень тому Гуманітарний штаб Теофіпольщини знову відправив вантаж до волонтерського центру Володимира Мосейка  у Тернопіль. Цього разу це були готові страви, які приготували господині з села Колки.

З самого початку війни жителі цього села долучилися до збору продуктів  довготривалого зберігання для бійців Збройних Сил України. А далі господині вирішили готувати готові страви. Центром цієї  волонтерської акції став магазин – Маркет-Колки, власник якого Петро Лепетун. Він купив газовий балон, встановив газову плиту. А організувала цю справу його мама, Галина Іванівна, продавець магазину. Ось що вона розповіла:

Категорія: №5 від 02.02.2023 року

Летять роки, пливе час рікою, і ніхто його зупинити не може. Бо так влаштований світ і таке швидкоплинне людське життя. І прожити його треба гідно, ладнати з людьми, творити добро. Нещодавно, а саме 28 січня, нашому хорошому товаришу Петру Павловичу Олійнику з Теофіполя виповнилося 80 років. І не віриться, бо по-молодечому запальний, активний, товариський,  завжди позитивно налаштований.

Категорія: №5 від 02.02.2023 року

Так можна окреслити життєвий шлях ветерана педагогічної праці, справжнього подвижника освітньої ниви Теофіпольщини Лідії Сергіївни Романюк з Волиці. 2 лютого цій мудрій, справедливій людині з активною громадянською позицією людині виповнюється 90 років.

Не раз наша газета писала про Лідію Сергіївну, адже вона – живий свідок історії нашого краю, одна з славної когорти будівничих освітньої галузі району. Народилася в бідній селянській родині, була старшою серед шести дітей, в одинадцять років, у 44 році, коли батька забрали на фронт, пішла працювати в колгосп: мати – на свиноферму, вона – з дітьми, мама – додому, вона – на роботу. Босими ногами по стерні ходила,  водила коней з боронами, коровою у ярмі скородила, косила, жала. А як переростком пішла у Волицьку початкову  школу, в другий клас, ходила через день, бо чоботи були одні на двох з сестрою Ганною. Закінчила Поляхівську семирічку, а тут і середню школу відкрили, добре вчилася, дуже любила математику. Вступати в Бердичівський педагогічний інститут поїхала в полотняній сорочці, а на поїзд прийшла пішки до Білогородки, було це у 1953 році.

Категорія: №5 від 02.02.2023 року

«Ніхто на фронті не зрозуміє тих, хто маючи будь-яку політичну вагу чи будь-яку владну позицію, буде намагатись повернутися до старого життя. До життя до 24-го лютого. І якщо хтось спробує зіграти проти незалежності України – чи політичної, чи економічної, чи духовної незалежності – наша держава буде відповідати миттєво і жорстко» - це слова президента України у посланні до Верховної Ради перед Новим роком. Правильні, влучні і справедливі.

Категорія: №4 від 26.01.2023 року

22 січня мені довелося брати участь в чудових, вже традиційних урочистостях з нагоди відзначення Соборності України – 104-ої річниці ухвалення Акта Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки у 1919 році. На місточку через річечку Жердь, на межі Хмельницької та Тернопільської областей. Було мені на душі світло і радісно, бо це свято всіх поколінь, які століттями боролися за Єдину Соборну Україну, боролися навіть тоді, коли це видавалося примарним. Хоч цей день Соборності був зовсім інакший, ніж раніше. Не таким веселим, але водночас як ніколи переможним і важким. Переможним, бо ми сьогодні соборні як ніколи до того в історії. Бо ця велика, страшна війна зконсолідувала націю, країну, яку вже ніколи не розшматують. Це наше найбільше здобуте досягнення. Радість зливається з болем, бо незмірною ціною воно досягнуте, бо скільки вже найкращих людей, справжніх патріотів, борців за Україну ніколи вже не стануть у живі ланцюги єднання.

Категорія: №4 від 26.01.2023 року

Час не стоїть на місці. Були ми молодими, завзятими, було багато роботи. А тепер ми, вже ветерани та пенсіонери органів внутрішніх справ, об'єднані в громадську організацію «Єдиний щит», аби не забувати, підтримувати один одного. Тож хочу згадати про моїх хороших товаришів, колишніх працівників Теофіпольського районного відділення міліції, іменинників січня, бо заслуговують вони багато добрих слів.

  • Ви тут: 
  • Головна