Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №32 від 8.08.2024 року

Таке життєве кредо нашої ювілярки Марії Пилипівни Стасюк, яка нещодавно відсвяткувала свій 90-річний ювілей. Не усі, які бажали подарувати свою любов, повагу та вдячність і побажати особисто міцного здоровʼя та щасливих років життя, змогли прийти до господи ювілярки. Але в цей день були вітання, спогади й плани на майбутнє.

Про легендарну вчительку географії нашої Теофіпольської середньої школи знають і памʼятають усі учні, які навчалися в 50-80 рр. ХХ ст. Працювала Марія Пилипівна в нашій школі 35 років із 44 років педагогічного стажу.

Учителька географії уміла надавати цікаві відомості про нашу планету, маловідомі факти про країни та людей, а й уміла переконати учнів вивчати свій предмет. На літніх канікулах учні самостійно вивчали географічну карту, запамʼятовували столиці держав. Недарма колишні учні вдячні за знання про світ. Вміла Марія Пилипівна зацікавити учнів знаннями про Всесвіт і вперше відкривала нове про інші цивілізації й можливе життя розумних істот на інших планетах. Саме вона познайомила учнів із думкою, що в Космосі ми не одні.

Категорія: №32 від 8.08.2024 року

 (Продовження, початок у газеті №29 від 18 липня 2024 року, №30 від 25 липня 2024 року та №31 від 1 серпня 2024 року).

Геноцид – цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення національних, етнічних, расових груп населення чи народів ( в першочерговій версії Рафала Лемкіна також політичних та культурних груп). Так пояснює ВікіпедіЯ це поняття. Історія визначає факти геноциду скоєного аварами щодо антів у 602 р., геноцид індіанців (від кінця 15 ст.), геноцид вірмен у Туреччині (1915-1923 рр.), геноцид українців (1932-1933 рр.) тоталітарним комуністичним режимом в СРСР, Голокост (1939-1945 рр.) – геноцид євреїв нацистами Німеччини під час Другої світової війни, геноцид українців у Бучі (Київська область, Україна, 2022 р.) – наслідок вторгнення російського війська та багато інших прикладів.

Після Голокосту (Шоа) внаслідок якого загинуло близько 6 млн. євреїв, який було скоєно нацистською Німеччиною та її союзниками, Рафал Лемкін відстоював ідею, що геноцид є злочином за міжнародним правом. Але сьогодні такі злочини продовжуються. Страшними днями стали 21-23 січня 1942 року для населення Теофіполя. 21 січня 1942 року німецька жандармерія Теофіполя зібрала близько 40 поліцаїв і повела їх у табір “гетто”. Там вони вигнали з будинків усіх чоловіків, вишикували їх біля огорожі, розділили на групи по 20-30 чоловік і під конвоєм поліції повели до приміщення місцевої середньої школи, де обшукали та роздягнули до спідньої білизни, зрізали ґудзики, щоб руки були зайняті підтримкою підштанків і люди не змогли втекти, та погнали за межі містечка де планували розстріл. Жителі села Михнівка із пагорба понад ставом могли спостерігати як бідних людей підвели до покинутого котловану недобудованого ДЗОТу.. Людей, яких приганяли до великої ями примушувати лягати на сніг, а потім повзти до краю котловану. Розстрілювали по різному: одних садовили на край котловану і стріляти ззаду в голову і труп падав у яму; людей ставили на поставлені над ямою дошки й далі мертві падали, інших поліцаї били прикладами, розстрілювали на місці, а потім кидали до котловану.

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Саме так можна окреслити професійну спрямованість відділення по роботі з ветеранами та членами їх сімей КУ «Теофіпольський центр надання соціальних послуг», яке розпочало свою діяльність з 1 травня цього року.

– Адже повноцінна інтеграція демобілізованих учасників бойових дій до цивільного життя, – каже директор установи Мирослава Майдан, – допомога у безконфліктності повернення наших демобілізованих у родину, у суспільство, можлива лише за підтримки органів державної влади та місцевого самоврядування. Саме завдяки розумінню важливості соціальної роботи з ветеранами керівництвом Теофіпольської селищної ради, її головою Михайлом Тененевим, 18 квітня цього року на сесії селищної ради були внесені зміни до Програми діяльності нашої установи щодо створення цього відділення. Йдеться про всебічну підтримку ветеранів війни, їхньої інтеграції у суспільство, питання морально-психологічної реабілітації, фізичної реабілітації, професійної перекваліфікації чи перепідготовки. Працюють у відділенні відповідальні, сумлінні фахівці, відділення очолює Ольга Трайчун, яка понад 20 років працює в соціальній сфері. Є два фахівці з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб першої категорії: це Наталія Скрильнікова, яка вже 20 років працює в соціальній сфері, а також Світлана Кислюк, громадська активістка, очолює Теофіпольський осередок Всеукраїнської громадської організації «Об’єднання матерів та дружин захисників України». У відділенні працює психолог Тетяна Присяжна, з своїми обов’язками справляється. Хочу сказати, що робота ця напружена, морально нелегка, але така місія нашого закладу – надавати послуги, піклуватися, турбуватися. Щоб робити цю роботу, треба мати велике серце, бути милосердним, співчутливим до чийогось горя та болю.

Отож, відділення працює з багатьма категоріями осіб, здійснює професійний супровід ветеранів та ветеранок війни, членів їхніх сімей та родин загиблих воїнів – на шляху переходу від військової служби до цивільного життя. Для цього відділення співпрацює з старостинськими округами, отримує інформацію, створений відповідний реєстр категорій.

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Наодинці з дощем

Давай побудемо сьогодні наодинці,

Собі тихесенько поплачемо удвох.

Моя душа самотня, ніби з сиротинця,

Я почуття усі сховала в темний льох.

Давай побудемо сьогодні наодинці...

Мені не треба парасолі чи плаща,

Я не ховатимусь.... Чи ми якісь злочинці?

Ти лиш затримайся, будь ласка, не втікай...

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Тривають акції Гуманітарного штабу Теофіпольщини на підтримку Збройних Сил України. Небайдужі жителі громади, яких болить ця страшна війна, які гаряче бажають перемоги, масово долучаються до цих акцій. От в понеділок, 29 липня, з бази штабу на ТОВ «Подільське» був завантажений бус волонтерського центру Володимира Мосейка з Тернополя.

Чим: продуктами, які за чотири години напередодні, у суботу, зібрали люди у Шибені. Організувала цей збір представник штабу Зоя Нікітчук.

Люди віддавали те, що мали у своєму господарстві: понакопували молодої картоплі, моркви, столових буряків, не пошкодували вже зібраної цибулі, часнику. Був і цукор, сало, смалець, мед, закрутки, вермішель, крупи. Як приїхав у неділю зранку все це забирати голова штабу Анатолій Козак, то був вражений. Бо, справді, відбулося все дуже оперативно.

– Я знала, що наші люди в Шибені, – каже Зоя Нікітчук, – дуже добрі, співчутливі, чуйні, роботящі, але щоб за чотири години вони змогли зібрати продуктів на цілий великий бус… Знаю, що такого не було ще в жодному селі. Люди покинули свою роботу, бо була неділя після обіду, жнива, солома, сіно, в кожного свої проблеми. І хто чим міг, хто кіньми, хто велосипедом, хто машиною, хто трактором, хто тачкою, хто пішки приносили все до місця збору. Я щиро всім дякую, дякую організаторам по вулицях – Нелі Шведі, Ользі Білій, Галині Герасимовій, Лідії Мойсєєвій, Олександру Луцюку. Також дякую голові сільської ветеранської організації Володимиру Бурлаку. Ще раз переконуюсь – тільки разом ми можемо щось зробити.

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Такий мотив життя героїні нашої замальовки Ніни Микитівни Магдійчук. Все своє життя прожила вона в Теофіполі, а вже другий рік живе у Волиці. Так зійшлися зорі. Бо життя триває. І треба давати собі раду, та удвох воно таки краще. І не тільки, а ще й робити безкорисливі вчинки, для когось, для людей, задля громадського блага.

Коли у 2014 році почалася російсько-українська війна, пекла пиріжки, передавала волонтерам, родичам бійців. А як чотири роки тому утворився клуб за інтересами «Скарбниця» при тодішньому районному будинку культури, звісно, стала його активною учасницею. Бо ж вміє гарно випікати, співає. Відтоді жодний захід клубу без неї не відбувався. Як от благодійні ярмарки. Ще ж вона співає в народному аматорському хорі ветеранів «Відлуння».

Коли у 2019 році відкрився перший сезон наметового табору козацького гарту «Подільсько-Волинська Січ-2019», коли районна ветеранська організація взяла своєрідне шефство над його розбудовою, стала в ряди палких прихильників цього чудового проєкту. Загалом спекла вже десять короваїв на урочистості з нагоди відкриття та закриття табору.

Категорія: №31 від 1.08.2024 року

Продовження. Початок у газеті №29 від 18 липня 2024 року та №30 від 25 липня 2024 року

Буремні роки 20 століття принесли величезну кількість бід для теофіпольських євреїв. Коли на початку століття в нашому містечку проживало близько 67% євреїв, то у 1939 році – близько 37%; на кінець століття – до 1%.

На початку 20 століття єврейське населення, як і українське, переживало великі труднощі. Невелика частина заможного єврейства підтримувала життя усієї спільноти. Вони сплачували Російській імперії великі податки, сплачували викуп за землю для будівництва житлових будинків (до 1913 року) в сумі 7681 рублів, з 1905 року опікувалися єврейською лікарнею, з 1914 року відкрили аптеку та чотири магазини “Аптечні товари”. А ще в Теофіполі, який євреї називали Tshon (Тшон,) діяла синагога і два молитовні будинки (які в 1933 році були закриті та розібрані), приватні єврейські чоловіче та жіноче училища та більше десятка хедерів – початкових шкіл. Ще в 1915 році в Теофіполі працювали приватна бібліотека єврея Мойсея Гака, книжковий магазин Бенціона Листгуртана , друкарня А.Шульгокода.

Більшість єврейського населення бідувало, жили у будівлях, де проживало кілька родин. Ряд бідних євреїв зверталися до державного банку з проханням надати їм кредити для оплати викупу за надану землю під забудову. Частина євреїв потрапили до списку неблагодійних, оскільки займалися торгівлею з австрійськими купцями; частину виселили з території волості. Звинувачували євреїв за перевезення літератури російських революціонерів. Шлях транспортування газети “Искра” по шляху Мюнхен-Відень-Львів-Теофіполь-Київ був налагоджений впродовж 1901-1902 рр.. Із з-за кордону у росію було перевезено до 80 пудів газет та листівок. Займалися транспортуванням революційної літератури члени соціал-демократичної організації, яку очолював Борис Шмульович Мальцман, допомагали йому його дружина Ейдя Меєрівна Мальцман, яка працювала зубним лікарем та столяр Щ.Ш.Ройзен. Російські жандарми викрили цей шлях транспортування у 1902 році та арештували керівників, яким згодом вдалося втекти із Лукʼянівської вʼязниці у Києві.

Категорія: №30 від 25.07.2024 року

Знову трагічна звістка, знову страшне горе, знову трагедія. Ще одна незмірна втрата. Бо на війні загинув справжній патріот, мужній захисник України, житель селища цукрового заводу, молодший сержант Станіслав Петрович Сад. Ця страшна війна забирає найкращих, відданих військовій присязі та українському народові бійців.

Станіслав Сад був мобілізований в січні 2023 року. Чесно і сумлінно виконував свій обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України. У березні цього року командування мотопіхотного батальйону військової частини А2167, де служив боєць, надіслало до 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подяку. Дуже рідко приходять такі подяки, тож цей факт красномовно говорить сам за себе. Писав командир батальйону, що військовослужбовець навіть у складних умовах зберігає холодну рішучість, сумлінно виконує свій сержантський обов’язок. Головним завданням вважає збереження життя та здоров’я своїх побратимів. Що за самовіддану працю, вміле поєднання завдань, зразкову військову дисципліну командуванням частини та підрозділу неодноразово був заохочений. Що своєю нелегкою службою гідно примножує ратну славу поколінь захисників рідної землі, підтримує високий авторитет Збройних Сил України.

  • Ви тут: 
  • Головна