Це про мешканців вулиці Садової у Новоставцях і не тільки. Адже проявили ініціативу, самоорганізувалися, невтомно працювали, вкладали кошти – і облаштували чудовий дитячий майданчик. На цій вулиці (по-колишньому звалася Усадьби, тут переважно молоді родини отримували садиби та будувалися) проживають 12 дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Не було їм де гратися, доводилося робити це на дорозі. Їхала машина – забиралися з дороги, проїхала – верталися.
На цій місцині, коло давньої, крислатої старої верби, розказують старожили, здавна гралися діти, збиралася молодь. Коло верби зимою вітер з поля надував такі великі снігові замети, що діти робили в них тунелі. А влітку, коли проходили дощі, тут була величезна калюжа, тож найсміливіші хлоп’ята перепливали її в нецьках. Всім було дуже весело, всі були щасливі.
У 1992-ому році сільська рада виділила тут крайню земельну ділянку під забудову молодому подружжю Світлані та Василю Кислюкам. Зводили хату, прибудови, обробляли город. Частиною ділянки, десь коло п’яти соток, якраз коло верби з калюжею, яка потроху сама висохла, не користувалися. От і віддали сусідам, молодим батькам цю територію для облаштування дитячого майданчика.
– У нас троє дорослих синів, – розказує Світлана Михайлівна, до речі, громадська активістка, в.о. голови Новоставецької сільської ветеранської організації, і віднедавна працівник відділення по роботі з ветеранами та членами їхніх сімей КУ «Теофіпольський центр надання соціальних послуг», – маємо шестеро внуків, живуть вони в Шепетівці, Вінниці та Старокостянтинові. Дуже сумуємо за ними. Тож ми з радістю це зробили і з великою втіхою спостерігали, як з початку літа тут завзято працювали батьки, долучалися до них і бабусі, і дідусі, і жителі села з інших вулиць.
Хто працював, прибирав, розрівнював, скопував, розчищав біля верби зарослі диких вишень, готував стопчики та дошки для гойдалок та лавочок, встановлював їх, вкопував, фарбував шини, робив пісочниці, встановлював загорожу від дороги, надавав матеріали, здавав кошти: це Наталія та Руслан Кравчуки, Любов та Руслан Шучури, Лілія та Сергій Оніщуки, Максим Король, Катя Вальчук. Хто ще здавав кошти, бо ж фарба дуже дорога: Юлія та Микола Ковальчуки, Надія та Віктор Павлюки, Олена та Микола Герешки, Жанна Довжук, Світлана та Василь Кислюки, Тетяна та Євген Жарчинські, Наталія та Сергій Плосконоси, Оля та Вадим Мельничуки. Ще багато людей приносили шини.
Долучилися до цієї великої спільної справи дідусі і бабусі: Олексій Бондарчук разом з онуком Костею Шучурою підкошували територію; Надія Бондарчук розбила клумбу, разом з Тамарою Павлюк висадила квіти; Микола Дишкант встановлював та робив із шин машинки; Анатолій Вальчук привіз пісок на дві пісочниці.
Ясно, що робилася все це не за день чи місяць, але вже наприкінці липня вже на облаштованому майданчику гралися діти (вони були тут разом з батьками під час облаштування, і гралися, і щось їм доручали, аби були при ділі), відзначалися дні народження. От семирічній Олександрі Шучурі тут зробили день народження, з родзинкою, з аніматорами-одинадцятикласниками (Уляна Сиверська, ведуча Анна Федчук) з Новоставецького ліцею. Дуже симпатичний медведик привітав дівчинку, була піца, подарунки, ігри. До речі, і таким чином школярі ліцею збирають кошти на підтримку ЗСУ.
Оскільки вже затратили багато грошей, а ще задумали – якби встановити дитячу гірку, звернулися батьки до Теофіпольської селищної ради з таким проханням. І їх там почули, виділили кошти в сумі 15 тисяч гривень. Вже її придбали, але вирішили складати та встановлювати весною, бо ж вже холодно, а жолоб – металевий. А тут ще одна добра новина: Філія «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» вирішила придбати для майданчика дитячу карусель за 12 тисяч гривень. Тож батьки збирають гроші, а це три тисячі гривень на доставку.
– Тепер похолодало, – каже наостанок Світлана Михайлівна, – дітей менше, але на майданчику завжди чисто, тут ніхто не смітить. Те, що зробили мої земляки, і молодь, і старші люди, – таку красу, проявили фантазію, так об’єдналися, – це мене просто вражає. Такі у нас, в Новостацях, прекрасні люди. Саме за те, щоб в мирі та спокої, в щасті, в радості зростало наше молоде покоління, на фронті тримають оборону наші захисники, чиїсь батьки, діти. Тож молимо Бога, щоб всі вони вистояли та перемогли, щоб наші внуки вже ніколи не знали війни.
А. Джус
