Знову трагічна звістка, знову страшне горе, знову трагедія. Ще одна незмірна втрата. Бо на війні загинув справжній патріот, мужній захисник України, житель селища цукрового заводу, молодший сержант Станіслав Петрович Сад. Ця страшна війна забирає найкращих, відданих військовій присязі та українському народові бійців.
Станіслав Сад був мобілізований в січні 2023 року. Чесно і сумлінно виконував свій обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України. У березні цього року командування мотопіхотного батальйону військової частини А2167, де служив боєць, надіслало до 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подяку. Дуже рідко приходять такі подяки, тож цей факт красномовно говорить сам за себе. Писав командир батальйону, що військовослужбовець навіть у складних умовах зберігає холодну рішучість, сумлінно виконує свій сержантський обов’язок. Головним завданням вважає збереження життя та здоров’я своїх побратимів. Що за самовіддану працю, вміле поєднання завдань, зразкову військову дисципліну командуванням частини та підрозділу неодноразово був заохочений. Що своєю нелегкою службою гідно примножує ратну славу поколінь захисників рідної землі, підтримує високий авторитет Збройних Сил України.
Вірив у перемогу, чекали на його повернення додому дружина, дві донечки. Та 17 липня на Донеччині прийняв Станіслав Сад останній бій. Яка страшна несправедливість! Йому назавжди залишилося 49 років. Ще б жити та жити, працювати для країни, для своєї родини. Просто жити. Та російські загарбники забрали в нього його життя.
Поховають Станіслава Петровича Сада як Героя на цвинтарі у селищі цукрового заводу, ймовірно в п’ятницю, 26 липня.
Пам’ятаймо, що своє життя він віддав за кожного з нас! Вічна слава загиблим Героям!
А. Джус
У нас війна
Нащо мамі живий коридор,
Коли сина немає живого?
Сина нема ніякого.
Замість сина – труна закрита.
І чорна, довга дорога
Живими квітами вкрита.
Нащо сину і мамі живі почесті?
Коли від страшного чорного горя,
Мамі вовчицею вити хочеться.
Куди їй сховатись від пекучого болю?
Нащо сину посмертно «Герой»,
Коли діточки-сироти плачуть?
Тато у вічність назавжди відійшов,
Ніколи його вже не побачать.
Чорні вандали прийшли,
Сліпо по дітях гатять,
Нагло вчепились у землю святу
І горя страшного зовсім не бачать.
«Все для фронту, все для Перемоги»
Гасло старе, але якраз на часі.
Забудьмо, люди, про все,
Дрони зберімо нашим
Мужнім захисникам,
Ангелам-охоронцям безстрашним.
Які пляжі? Які салони краси?Які гуляння наразі?
Сітки, дрони, турнікети
Терміново потрібно везти.
Бо там, на нулю, кров’ю стікає син.
Син покидає наших.
Він боєць-захисник,
Не можна до нього дійти.
Гатять ідоли сліпо.
Дивляться очі німо в блакить,
А поле мінами вкрите.
Станьмо усі до одного стіною
Не чекаймо, що прийде хтось інший.
Тут наша земля,тут наші поля.
І жито тут нам сіяти.
Не всі, далеко не всі розуміють, що йде війна.
Не всім припекло ще ззаду
А там – сини без дронів-очей
Безвідмовно ідуть в атаку.
Забудьмо про все, у нас війна.
Не «хованки», гра у дитинстві.
Працюймо усі на підтримку бійців,
Щоб кожний знав,
Що лепту якусь у перемогу приніс особисто.
А хто вкрав хоч якусь дрібницю або приховав велику,
Що чекає на неї боєць там,
На нулю, в окопі,
Тому хай совість виїсть очі,
Щоб не було спокуси
Іншим охочим.
А хто утік – Бог їм суддя
І прощення може й не бути.
Тут наша земля, тут наша зоря.
І наші димлять терикони.
То станьмо усі стіною, у нас іде війна.
Зупинися, демон проклятий,
Заберися, лихий сатана.
Згинь, пропади, ненависний.
Висохни геть,як вода,
Зітлій, відійди у вічність.
Бо пропаща твоя затія
Кажуть, рими нема,
Не в словах треба риму шукати.
А туди, де бій і війна,
Нашим хоробрим бійцям
Надійну підтримку надати.
Кажуть рими нема,
До чого тут рима?
Коли три доби підряд
Не спить у окопі захисник України,
А він чийсь син, товариш і брат.
Я не поет і не прозаїк,
Але душа болить глибоко.
Там, на нулю, без турнікету
Боєць-захисник помирає в окопі
Я не поет і не прозаїк,
А не можу мовчати,
Коли Україна в пожежах палає
І плаче загорьована мати.
Тож станьмо стіною до єдиного бою,
Врятуймо Україну нашу рідну, єдину!
Галина Журба, село Новоставці
