вологість:
тиск:
вітер:
ДАФ знову готується до відправлення
- Категорія: №11 від 14.03.2024 року
Продовжує працювати Гуманітарний штаб Теофіпольщини, а ми продовжуємо звітувати про його роботу перед громадою. У найближчих планах – відправлення великого вантажу фурою, це ДАФ ТОВ «Подільське». Чому знову фура? Бо це питання логістики, малі буси забирають менше пального, але можуть перевезти до 2 тонн вантажу. Тоді як ДАФ може перевезти понад 25 тонн вантажу. Тож будуть збирати фуру. Але на складі штабу вже залишилося мало потрібних продуктів.
Щоб її відправити, треба знову збирати картоплю, моркву, столові буряки, капусту, цибулю, часник, крупи, печиво, чай. Запити на такі продукти надходять від військових частин. Тож акції по збору продуктів продовжуються.
Минулої п’ятниці, якраз на 8 Березня, голова штабу Анатолій Козак забрав зібране у Борщівці. Долучилися до організації збору директор сільського будинку культури Майя Пейда та волонтер Ярослава Островська. А в понеділок,11 березня, забирав з Базалії та Гальчинець.
Долучилося все село
- Категорія: №11 від 14.03.2024 року
З початку цієї страшної війни настоятель нашої церкви Іоанна Богослова отець В’ячеслав просив нас кожної поминальної суботи приносити такі пожертви, які б можна було відправити нашим мужнім бійцям.
Які там, на передовій, тримають оборону від лютого ворога, крок за кроком визволяють нашу рідну землю від клятих загарбників.
І ми так робили, а все принесене відправляли через волонтерів або напряму до військових підрозділів.
На останню поминальну батьківську суботу знову отець В’ячеслав загадав нам так зробити. І наші добрі прихожани, майже все село, масово принесли до церкви продукти довготривалого зберігання. Це цукор, цукерки, печиво, тушонка, рибні консерви, олія, мівіна, яблука, вермішель, крупи, вафлі, згущене молоко, енергетичні батончики, чищені горіхи.
Разом з Ганною Блащук та Галиною Морозюк ми все посортували, а Олександр Луцик відвіз у Теофіполь, на базу Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Бо знаємо, що з цього волонтерського центру все потрапляє до наших хлопців.
І надалі будемо так робити, бо хочемо вносити свою маленьку часточку у нашу велику перемогу.
Авторка і виконавиця пісень – Анастасія Гнатюк
- Категорія: №11 від 14.03.2024 року
«Талановиті діти – гордість Хмельниччини» – під такою рубрикою Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва розповідає про юні таланти, котрі проявили себе у тому чи іншому виді мистецтва.
Анастасія Гнатюк – учениця 6 класу Теофіпольського ліцею № 2, яка сама пише пісні і виконує їх під власну музику.
А співає Настя з чотирьох років. Першою піснею, яка припала їй до душі, і котру вона із задоволенням подарувала своїй бабусі, була «Мамина сорочка» (її дівчинка виконала під фонограму). Згодом здібності Анастасії помітила музичний керівник дитячого садочку. Вона й направила Настю у Теофіпольську школу мистецтв на відділ народного співу. У шість років дівчинка вже здобула ІІ місце на конкурсі «Перлинкове намисто» з піснею «Світить місяць, світить ясний», яку заспівала акапельно.
Перша вчителька з вокалу Наталя Іванівна Шевченко відзначила талант юної виконавиці і почала допомагати їй розвивати народний голос. Але так сталося, що невдовзі вона переїхала в інше місто. Тоді у Насті з’явилося бажання співати не тільки народні пісні, а й хіти світового рівня. У цьому їй допомогли близькі до сім’ї творчі люди. Взагалі, Настя – щаслива дитина, бо має прекрасних батьків, які її завжди підтримують і надихають. Мама Алла і тато Віктор шукають різні можливості, щоб допомогти дочці реалізувати свої мрії. Також у цьому допомагає їй і старший брат Діма.
Здобули хороший досвід
- Категорія: №11 від 14.03.2024 року
З 28 лютого по 3 березня у Полтаві проходив чемпіонат України серед юнаків, дівчат та юніорів з гирьового спорту. Хмельницьку область представляла команда юних спортсменів з нашого відділення гирьового спорту спортивного комплексу ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод». У чемпіонаті взяли участь понад триста спортсменів з усіх областей України.
Як ми виступили? Звісно, сподівалися на перемогу, та суперники виявилися дуже сильними. Була сильна конкуренція, порівняно з минулорічним чемпіонатом були збільшені нормативи. Тож, зважаючи на все це, виступили досить непогано. Так, третє місце (довгий цикл) посів Максим Шклярук. Також третє місце (поштовх) здобув Іван Кульчевич. Вже друге місце (поштовх) посів Максим Шклярук. Третє місце (поштовх)здобула Катерина Мусіюк. Третє місце (ривок) посіла та ж Катерина Мусіюк. Була ця дівчинка другою у двоборстві, а четверте місце у цьому виді змагань посіли Валерія Велічко, Андрій Жилюк та Владислав Василюк.
Пише з душею
- Категорія: №11 від 14.03.2024 року
Скільки у світі людей – стільки й у них улюблених занять. Однак, хтось може себе шукати усе життя, а комусь вдається знайти себе дуже рано. Три роки тому віднайшла себе в улюбленій справі наша 29-літня героїня Даша Філімончук. Дівчина пише вірші і понад усе любить своє захоплення. Хоч іще молода, але завдяки своїм творчим доробкам – вже відома широкому колу читачів Теофіпольщини. «Бо, все що створене людським розумом – має шанс побачити світ. І не важливі думки інших, критика чи осуд. Головне, що ви це створили і це ваша «особистість», – каже авторка.
Народилась Даша в селі Вовківці. Після закінчення школи вступила в Хмельницьку гуманітарно-педагогічну академію на спеціальність філологія (вчитель української мови та літератури), де здобула ступінь бакалавра. Як розповідає, у студентські роки цікавилась педагогікою, мовознавством та дитячою літературою. Ділилася своїм досвідом, любов’ю до дитячих сердець та морально підтримувала дівчину її мама – Софія Євгеніївна, бо ж і сама присвятила себе дітям, пропрацювавши майже сорок років на вчительській ниві. Після закінчення навчання вийшла заміж і народила донечку Єву.
Ще із шкільних років Даша захоплювалася поезією Тараса Шевченка, Лесі Українки, Павла Тичини, Ліни Костенко. Втім, власну поезію розпочала писати відносно нещодавно. А саме, поштовхом до початку творчої діяльності дівчини стала пропозиція її викладачки Валентини Філінюк. З вдячністю Даша згадує свою наставницю, адже саме вона, певною мірою, зуміла прищепити їй любов до написання віршів.
Вона буде сильною
- Категорія: №10 від 7.03.2024 року
Мар’яна намагається не плакати, та зрадливі сльози раз по раз навертаються її на очі. Бо щемить її серце від усього: росте малий Давидко, в травні буде йому два рочки, а тато бачив його всього чотири рази; загинули наслідок ворожого обстрілу немовлята в Одесі, Боже, яке страхіття; не покидає і досі її страх, як почала збір коштів на автомобіль для чоловіка Анатолія, а він застопорився, а треба було встигнути, щоб не було пізно, час йшов на хвилини.
Щемить її серце і від добра, бо підтримали збір небайдужі земляки з її рідної Карабіївки, з Теофіпольської громади, а ще й зовсім незнайомі, чужі люди.
– Не знаю, чи я сама б з цим впоралася, – каже, – якби не волонтер Олександр Безощук з Підлісок. І коли я звернулася до нього за рекомендацією Віктор Лебединського, він мені не відмовив, якраз закінчував збір для Володимира Коберника з Човгузова. І все пішло швидше, вдалося зібрати потрібну суму, 180 тисяч гривень, закупити джип та доставити його на передову. Тож я щиро дякую Олександру, бажаю йому всього найкращого. Бо ж за допомогою я зверталася до селищної ради. Та мені відмовили, бо Анатолій з Вінницької області, там приписаний. Хоч він учасник бойових дій, боєць штурмової бригади «Червона калина» Національної гвардії України. То який же він чужий?
Мар’яна Стасюк виросла та живе в Карабіївці. Як закінчила Карабіївську ЗОШ І-ІІ ступенів, вже знала, що буде медиком. Оскільки з дитинства мала дуже вразливу душу, обрала фармацевтичний фах. Та з першого разу вступити до Шепетівського медичного коледжу не вдалося. Пішла в дев’ятий клас Гаврилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. А далі таки вступила до коледжу, навчалася із-задоволенням. Працювала в аптеках, вийшла заміж, народила синочка Максима, заочно здобувала вищу фармацевтичну освіту у Вінницькому Національному Медичному Університеті. Та у першому шлюбі не склалося, розлучилася. Шукала своє жіноче щастя.
Директор Західного Хабу МХП Віктор Корягін: «Наш хаб – це про ефективність, інновації, розвиток»
- Категорія: №10 від 7.03.2024 року
Підприємства МХП, що розташовані в західних областях України, перші в компанії були об’єднані в форматі нової організаційно-управлінської хабової моделі. Більше року тому був створений Західний Хаб із центральним офісом у Тернополі, в який у тому числі увійшла розташована в Хмельницькій і Тернопільській областях філія «Рідний край». Весь цей час продовжувалось формування Хабу: зібрана потужна команда, напрацьована методологія, налагоджені ключові процеси. У компанії вже впевнились в ефективності обраної моделі управління і тепер впроваджують її для підприємств в інших регіонах України.
Про причини зміни формату управління, нюанси об’єднання підприємств і стратегічні плани розпитали директора Західного Хабу Віктора Корягіна. Далі – його пряма мова.
Стратегія компанії
У МХП безперервно іде робота з підвищення ефективності. Ми не боїмось створювати нове, впроваджувати його і масштабувати. Зосередженість на постійному розвитку закладено у саму філософію компанії.
Перехід на хабову структуру прописаний у стратегії розвитку агронапряму МХП до 2028 року. Тобто, якщо раніше кожне рослинницьке підприємство компанії існувало окремо, у прямому підпорядкуванні київському офісу МХП, то зараз вони об’єднуються регіонально.
Західний Хаб створений першим. Тепер очікується завершення формування наступного Хабу – Вінницького. У цієї і подальших реорганізаціях будуть використовуватись досвід і напрацювання, які ми отримали саме при формуванні Західного Хабу.
Вражає жертовність людей
- Категорія: №10 від 7.03.2024 року
Тільки ранком 28 лютого, у середу, ДАФ ТОВ «Подільське» повернувся з Харкова, як вже цього дня відбулася акція Гуманітарного штабу Теофіпольщини зі збору продуктів довготривалого зберігання у Волиця-Польовій. Про збір було оголошено заздалегідь, це зробила голова сільської ветеранської організації Ніна Марківна Козак. І люди масово відгукнулися.
Не довелося цього дня відпочити водієві Володимиру Сиверському, пересів на вантажний бус, який надав Герой України Василь Петринюк. І разом з активістом Гуманітарного штабу Теофіпольщини Володимиром Яцюком приїхали у Волиця-Польову. І хоч запаси у людей вже вичерпуються, та надали картоплю, моркву, столові буряки, закрутки, дуже всього багато.
– Щиро дякуємо всім жителям цього села, які долучилися, – каже Володимир Яцюк, – дякуємо Ніні Марківні, дуже вона нам посприяла. Разом можна щось зробити.
А через два дні, 1 березня, цей самий бус приїхав в Олійники, кермував ним вже Костянтин Сиверський. Тут збір продуктів організувала голова сільської ветеранської організації Тетяна Василівна Поліщук.
Сторінка 5 із 214