Готуючись до 90-літнього ювілею середньої школи в Теофіполі важливо зʼясувати розвиток освіти в нашому краї, адже наші краєзнавці, досліджуючи минувшину, виявили чимало цікавого про освітні заклади, які мали великий авторитет і міцні звʼязки з іншими навчальними закладами Європи ( до прикладу Віленський університет підтримував Теофіпольську повітову школу).
Доведено, що саме польська шляхта, яка дбала про свій авторитет, розпочала створення освітніх закладів у нашому містечку у 18 ст. Достеменно невідомо, коли ж уперше у 18 ст. було засновано першу школу, але в архівах збереглися документи про те, що в 1773 році при тринітарському монастирі збудували і відкрили парафіяльну трикласну школу, в якій навчалося 60 учнів з числа багатших католиків і працювало чотири вчителі. В школі навчали пʼять мов: польську, латинську, німецьку, французьку та російську; викладалися арифметика, геометрія, фізика, географія та історія. Найбільше часу приділялося релігійним предметам. У 1783 році у Теофіполі відкрили повітову школу, яка згодом стає шестикласною. Це була єдина повітова школа у Старокостянтинівському повіті, яка прирівнювалася до гімназії і її випускники мали право поступати до університетів. 12 грудня 1822 року княгиня Ганна Сапєга у своєму дідичевому містечку Теофіполі відкрила на радість місцевим жителям новий навчальний заклад. Вже наступного року вона збудувала нове двоповерхове приміщення школи, гуртожиток на 160 учнів, жилі будинки для вчителів. У приміщенні школи було шість класних кімнат, два кабінети, кімната для смотрителя (директора). Школа була обладнана бібліотечними шафами, мольбертами та кафедрами для вчителів. Княгиня виділила чотири морги землі поблизу школи для закладення ботанічного саду та збудувала будинок для доглядача саду, приміщення та погріб для збереження насіння рослин. Сад обгородили муром.
Навчання в школі проводилося з 1 вересня до 30 червня з 10-12 денними зимовими та весняними канікулами. Іспити учні здавали кожної чверті та за весь навчальний рік.
У повітовій школі працювало 10 учителів, троє з них закінчили Віленський (нині Вільнюський) університет, один – Львівський університет. Вищу освіту і звання кандидата наук мали директор школи Р.М. Качанівський, учитель математики О.І. Павловський, учитель фізики і природничих наук І.В. Новицький. Лікарем повітової школи працював Й.Ф. Гартман – теж випускник Віленського університету.
Віленський університет опікувався Теофіпольською повітовою школою; щорічно виділяв 600 рублів, присилав учителів та книги. При школі була велика бібліотека, де нараховувалося 14 тисяч різномовних книг та підручників, зібрано колекції мінералів та гербарії. Відомий польський історик Т.Й.Стецький у книзі “Волинь з погляду статистичного, історичного та археологічного” ( том 1) за 1846 рік писав: “З нових шкіл у ту епоху заснованих ( кінець 18-початок 19 ст.) найбільш відомою була вища повітова шестикласна школа у Теофіполі.
Після придушення польського повстання 1830-1831 років російська влада закрила цей навчальний заклад і на його базі було відкрито дворянське повітове чотирикласне училище, яке діяло до 1870 року. Новим смотрителем (директором) навчального закладу став дворянин, власник михнівського маєтку Гіжицький. Він був батьком відомого історика-україніста, автора ряду історичних книг Яна-Марека Гіжицького, який описав історію багатьох сіл і містечок Старокостянтинівського повіту, в тому числі й Теофіполя.
Як свідчать архівні документи, на початку 20 століття в Теофіполі навчалися
60% дітей. Навчання було платним. Єврейське населення Теофіполя організовувало свої навчальні заклади. Цікавим фактом є створення місцевим поміщиком І.А. Стаховським у 1907 році однокласного жіночого училища в памʼять про загиблу доньку. Це єдине училище на Волині, що утримувалося на кошти губернського земського управління і поміщика. Училище давало неповну середню освіту, а ще дівчат навчали рукоділлю. У 1915 році в ньому навчалося 54 дівчини. Після революційних подій 1917 року цей навчальний заклад було закрито.
Після встановлення влади більшовиків відбулися какрдинальні зміни в сфері освіти. У 20-ті роки ХХ ст. товариство “Геть неписьменність!” закупило підручники та навчальне приладдя для навчання неписьменних. Відкривалися нові учбові заклади.
У 1921 році в Теофіполі було відкрито чотири трудові школи (три-чотирикласні та одна Тороканівська – трикласна). Навчання проводилося українською мовою, лише в одній – єврейською. Школи наділили землею, яку діти обробляли.
З 1923 року, після створення Теофіпольського району Волинської губернії з центром у Теофіполі , почала працювати українська семирічна школа, в якій навчалося понад 300 учнів. Дітей навчали вісім вчителів: Віктор Вікторович Біложицький, Євгенія Олексіївна Гутовська, Василь Гутовський, Тетяна Миколаївна Данік, Федір Калінійчук, Ольга Павлівна Ноцек, Ліза Семенівна Цимберг і заввдувач школою Хома Мосенз.
Але в той час в Теофіполі розширювали лікарню і місцева влада вирішила Теофіпольську семирічну школу перевести в с. Новоставці “з метою наближення семилітки до лав селянства”, а чотирьохлітку з Новоставець до Теофіполя. Батьки і вчителі виявили незадоволення; виявилися ряд незручностей у добиранні до школи дітей із навколишніх сіл та Теофіполя. Перенести семирічку назад до Теофіполя вдалося лише у 1930 році. Разом з тим в нашому містечку було відкрито й семирічну єврейську школу.
На початку 30-их років ХХ ст. було вирішено започаткувати у Теофіполі середню школу. В 1934 році вперше було здійснено набір бажаючих отримати середню освіту. У 1937 році середня школа мала своїх перших випускників. У тому ж році було збудовано постійне приміщення школи у центрі містечка. Сьогодні приміщення колишньої Теофіпольської середньої школи №1 складається із трьох частин, які будувалися в різні часи. Із початку ХХІ ст. у Теофіполі вже діють три середні навчальні заклади. Нині їх називають ліцеями.
Олена Станчук, вчитель історії та правознавства Теофіпольського ліцею № 1
(Далі буде)
