вологість:
тиск:
вітер:
Струни душі
- Категорія: № 7 13.02.2020 року
Моя осінь
Шановна редакціє газети!
Серед усього того, що в першу чергу висвітлює ваша газета, відповідаючи на запити нашого непростого сьогодення, я насмілюсь подати на ваш розсуд, трохи душевної романтичної прози, тісно пов’язаної з моїм дитинством, юністю, хоч знаю - не зовсім скромно так вип’ячувати себе.
Але, в той же час, заспокоююсь: моє покоління дітей, «ворогів народу», дітей війни добре пам’ятає ті часи, той «рай», який «…навеки сплотила великая Русь»(?)- Московія, в якому так «вольно» дихала людина. Все це живе і досі в нашій живій, дуже міцній пам’яті. І зараз про те я говорю голосом нашої Правди, голосом вільним, розкутим – що каже вільна душа!
Ми, дітлахи, що завжди хотіли їсти, любили свої рідні простори, поля, пасовиська, свої річечки, ставки, лататтєві береги з вербами, тополями, з веселим різноголоссям всякого птаства – ми підсвідомо росли патріотами рідного села, рідної землі…
На часі
- Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Про долю центральної районної лікарні
2019 рік був визначений Міністерством охорони здоров’я як період реформування медичних закладів вторинного рівня. То ж і Теофіпольська центральна районна лікарня включилася у цей процес.
Як повідомляв головний лікар ЦРЛ Сергій Шкраба нашій газеті 13 червня 2019 року, відповідно до рішення районної ради утворився новий заклад Комунальне некомерційне підприємство «Теофіпольська центральна районна лікарня», про що засвідчила виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Що поміняли всі печатки, готують документи на отримання ліцензій на медичну практику та наркотики, що протягом трьох місяців ці ліцензії будуть отримані. А для того, щоб заклад не перетворився на лікарню паліативної допомоги, а пройшов акредитацію лікарні інтенсивного лікування І категорії, потрібно створити відділення невідкладної допомоги.
На часі
- Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Не обіцяє,
а просто робить
На початку січня працівники комунального під-приємства Новоставецької об’єднаної територіальної громади розпочали робити ремонт у глядацькій залі Човгузівського сільського будинку культури. Бо ж підлогу вже давно поїв грибок, на стінах та стелі з’явилися тріщини, та й сцена виглядає непривабливо. Приміщення було збудоване у 1968 році, просторе, високе, з частково другим поверхом, з масивними колонами на центральному вході. Опалювався будинок культури твердопаливною котельнею, однак з 1998 року приміщення не опалюється. Впродовж багатьох років тут робився лише поточний ремонт, хоч з часом став протікати дах, на стінах також взявся грибок.
- Ситуація склалася надзвичайно тривожна, - розказує директор закладу Антоніна Півень, - які ж зими ще були суворі. А ми ж постійно проводили масові заходи, до нас приходить дуже багато людей.
Грані життя
- Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Інженерний тиждень
Традиційним вже стало, що учні Святецької ЗОШ І-ІІІ ступенів беруть участь у різних освітніх проектах. Ось і і цього разу наші учні початкової, середньої та старшої школи взяли участь з 13 по 17 січня в «Інженерному тижні», перетворивши класи на мейкерські та дослідницькі лабораторії. Дати 13-17 січня обрані не випадково, були приурочені до дня народження Сергія Корольова (12 січня) та Всесвітнього дня дітей-винахідників (17 січня). Хочу звернути увагу на те, що участь була безкоштовна.
Дослідження показують, що досягши четвертого класу, третина хлопців та дівчат втрачають інтерес до науки. До восьмого класу інтерес до науки втрачає майже половина. Вони виключають відповідні предмети з кола своїх інтересів та не пов’язують з ними кар’єрних планів.
Пишемо книгу
- Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
СЛУЖИВ, ЯК УСІ
Петро Бухер не надто багатослівний. Тим паче, коли вести мову про виконання ним інтернаціонального обов’язку в Афганістані. На моє прохання розповісти про свої воєнні будні в тій далекій країні Петро Андрійович мовив:
- А що тут казати – служив, як усі. Виконував, що наказували, сповна діяв за карбованим словом військової присяги. Давайте за краще я кількома газетними рядочками розповім насамперед про тих, хто прихильно ставився і нині ставиться до воїнів-афганців, вірніше – інтернаціоналістів. Маю на увазі колишніх класного керівника Григорія Попружного А.К. Ковальчука і голову районного комітету солдатських матерів Т. П. Жарчинську. Це ж Андрій Костянтинович і Тетяна Пилипівна зорганізовували нас щороку 15 лютого відвідувати могили загиблих в Афганістані Григорія Попружного в Кунчі і Федора Франчука в Ульяновому. З роками ми відвідували могили вже й померлих наших «афганців». І це завдяки цим двом неспокійної вдачі людям, душі котрих нині також відійшли у потойбічні світи.
До 600-річчя Теофіполя
- Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Химерний пан з Ляховець,
який любив книги та феєрверки
Нині у Білогір’ї, на Хмельниччині, (колишня назва Ляхівці) мало що нагадує про одного з найвідоміших власників містечка – князя Юзефа Александра Яблоновського (1711-1777).
Син Александра Яна Яблоновського та Теофілії Яблоновської з Сенявських отримав Ляхівці та Теофіполь у спадок по смерті своєї матері у 1754 році. Народився у Тихомелі, де, ймовірно, у той час була резиденція Яблоновських.
Після смерті батька, з 1723 року його вихованням займалися дядьки - Стефан Потоцький, Белзький воєвода та Ян Стані-слав Яблоновський, Руський воєвода. Хлопець навчався у Львові, в єзуїтському колегіумі, де мав шанс здобути блискучу освіту.
Щира вдячність
- Категорія: № 5 31.01.2020 року
Дякуємо за підтримку
Традиційно на початку нового року редакція «Життя Теофіпольщини» висловлює вдячність за підтримку. Найперше – всім передплатникам, які надали перевагу нашому інформаційному тижневику. Адже друкованих видань багато, та лише у «Житті Теофіпольщини» можна отримати інформацію про те, що відбувається у районі, про його жителів.
Також за підтримку, розуміння важливості збереження єдиного у районі друкованого ЗМІ як достовірного джерела місцевої інформації, дякуємо голові районної ради Андрію Петринюку, директору філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Володимиру Прокопчуку, директору ТОВ «Святець» Василю Мастію, директору СТОВ «Волиця» Василю Кравчуку, директору СГВК «Олійники» Василю Демчуку, голові ФГ «Євроколос» Леоніду Стецюку, голові ФГ «Кунчанський» Володимиру Пицюку, директору ТОВ «Подільське» Тетяні Гуменюк.
Відлуння свята
- Категорія: № 5 31.01.2020 року
У єдності наша сила
22 січня Україна відзначила День Соборності, 101-річницю Акту Злуки - возз’єднання Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки. Злука задекларувала об’єднання українських земель в одній державі та продемонструвала соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини. Ця подія була знаковою для українського державотворення. Є низка значеньтерміну “соборність”. Найбільш вживані з них: об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених конкретною нацією на суцільній території; духовна консо-лідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту дляпобудови демократичної держави. Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісна Україна – це повернення окупованих Криму і окремих районів Донеччини та Луганщини.
Вже стало традицією, що цього дня, 22 січня, на містку через річечку Жердь, між селами Лисо-гірка та Осники, зустрічаються делегації Теофіпольщини та Ланівеччини. Як символ єднання Сходу та Заходу, символ єдності та неподільності України. Така зустріч відбулася і цьогоріч, це було велике свято « В єдності наша сила», бо ж крім вшанування 101-ої річниці Акту Злуки, відзначалося і 80-річчя утворення Ланівецького району.
Сторінка 155 із 224