Химерний пан з Ляховець,
який любив книги та феєрверки
Нині у Білогір’ї, на Хмельниччині, (колишня назва Ляхівці) мало що нагадує про одного з найвідоміших власників містечка – князя Юзефа Александра Яблоновського (1711-1777).
Син Александра Яна Яблоновського та Теофілії Яблоновської з Сенявських отримав Ляхівці та Теофіполь у спадок по смерті своєї матері у 1754 році. Народився у Тихомелі, де, ймовірно, у той час була резиденція Яблоновських.
Після смерті батька, з 1723 року його вихованням займалися дядьки - Стефан Потоцький, Белзький воєвода та Ян Стані-слав Яблоновський, Руський воєвода. Хлопець навчався у Львові, в єзуїтському колегіумі, де мав шанс здобути блискучу освіту.
З 1729 по 1731 рік поєднував подорож Європою з навчанням. Він відвідав Польщу, Німеччину, Бельгію, Голландію, Англію та Францію. У Парижі, у 1729 році, був прийнятий при дворі короля та особисто представлений спадкоємцеві престолу - майбутньому королеві Людовіку ХIV. Королева Франції була його рідною тіткою. Вона надала для племінника окремі покої та створила умови для навчання молодого князя. У Парижі Юзеф Александр вивчав архітектуру, математику, геометрію. Його наставником був Гільдебрандт. У 1730 році князь переїздить до Риму. Його приймає Папа Климент ХІІ. Князь захоплюється красою «вічного міста», його архітектурними шедеврами, музейними скарбами. Подорож продовжилася у Флоренції та Генуї. Сучасники відзначали у молодого князя любов до мистецтва та неабиякі здібності до наук.
Після повернення на батьківщину допомагав матері Теофілії Яблоновській управляти маєтностями, розташованими в Україні, Литві, Польщі та Білорусі. З 1755 року був на посаді Новогрудського воєводи. Кавалер орденів Білого Орла (1746), Святого Духа (1756), який отримав з рук французького короля
Людовіка ХIV, орденів Святого Михаїла та Святого Губерта. Князь Священної Римської Імперії з 1743 року. Юзеф Александр був двічі одружений. Перша дружина князя Кароліна Тереза Пія Радзивіл Яблоновська Сапєга стала матір’ю майбутньої власниці Теофіполя - Теофілії Стрижислави Яблоновської Сапєги. Друга дружина князя – Франциска Вікторія Воронецька мешкала з ним у Ляхівцях, які він обрав своєю резиденцією. Князь не поділяв любові своєї матері Теофілії Яблоновської Сенявської до Теофіполя. Він не раз лагідно докоряв матері у листуванні, що вона аж надто переймається справами тринітаріїв та будівництвом костелу і кляштору (лист 1745 року). На його думку, це шкодило материному здоров’ю. В іншому листі (за 1746 рік) князь скаржився Теофіії, що тринітарі не привітали його з річницею перебування на посаді. Юзеф Александр, очевидно, долучився до проектування куполу костелу у Теофіполі виключно з огляду на просьбу матері, але рік зволікав з формулюванням остаточного напису на будівлі, пояснюючи це «браком творчого натхнення».
Найбільш точний опис резиденції князя подає дослідник Антоній Роллє у праці «Jedenzeszczepowzasluzonegorodu».
Будівництво фортеці та палацу у Ляхівцях тривало у 1745-1749 роках. Вона була розташована на штучно збільшеному посеред озера острові. Це була споруда п’ятикутної форми, оточена з боків триярусними вежами. Мури фортеці були обнесені ровом. Підйомний міст біля брами та гребля, сполучали князівський палац з містом. На брамі - таблиця з написом та датою 1749. Посеред двору резиденції Яблоновський заклав парк, у якому було багато рідкісних видів дерев та квітів, привезених з Голландії. Князь постійно утримував у себе військовий гарнізон з артилерією.
Серед споруд резиденції дослідники виокремлюють портретну залу, бібліотеку, скарбницю та тронний зал на 400 осіб, де князь, сидячи на троні під балдахіном, в урочисті дні приймав у себе відвідувачів – державців маєтків з даниною. Єдиним зображенням резиденції є малюнок Наполеона Орди, який зберігається у Краківському музеї.
Князь полюбляв пишні урочисті прийоми. Опис однієї з урочистостей, опублікований у 1757 році в «KurierzePolskim». Серед гостей були титуловані світські та духовні особи, урядовці – воєвода Брацлавський, Ковельський та Буський старости, судді гродські – Буськийта Кременецький, ксьондз-єпископ Луцький. Під час банкету виголошувалися хвалебні промови на честь князя. Вони супроводжувалися артилерійськими залпами та феєрверками. Сучасники відзначали численні дивацтва та химери князя. Він полюбляв хвалитися своєю родовитістю, близькими родинними зв’язками з французьким королем Людовіком ХIV та іншими монархами. Під час урочистих прийомів князь вимагав, щоб його піддані ставали на коліна, цілували йому руку та вклонялися. Особливо пишними були урочистості в день іменин – 19 березня, на Святого Юзефа. За життя князя такі урочистості відбувалися щорічно. Сучасники відзначали ще й особливу церемонію виїзду князя до костелу, що супроводжувалася підняттям князівської корогви на замку та інспекцією князівської гвардії. Регламент таких подій, як і публічних аудієнцій складав сам Юзеф Александр. У Ляховецькому замку князь та його дочка Теофілія Стрижислава Яблоновська Сапєга приймали короля Станіслава Августа. Саме завдяки детальним описам придворних церемоній, дослідникам вдалося відтворити вигляд Ляховецького палацу князя Юзефа Александра Яблоновського.
Князь славився не лише своїми дивацтвами та пихатістю, а й освіченістю та розумом. Він був членом наукових товариств, зібрав величезну бібліотеку, яка займала ціле крило його палацу та налічувала тисячі цінних книг(серед них особливі стародруки - ікунабули). Колекції медальйонів, мінералів, зброї, монет, добре впорядкований архів, портретна зала були гордістю господаря.
Помер князь у 1777 році у Лейпцигу.
По його смерті Ляхівці, Теофіполь та інші численні маєтки перейшли до його дочки Теофілії Стрижислави Сапєги з Яблоновських. Ляховецький замок почав занепадати. Частину майна (найбільш цінні колекції, бібліотеку та меблі) після повернення подружжя князів Сапєгів (Теофілії Стрижислави та Юзефа) з еміграції, було перевезено до Теофіполя, де поселилася княгиня. Князь Юзеф Сапєга проживав у Ляхівцях з 1784 року, де й помер у 1792 році. Очевидно, що Ляхівці стали місцем спочинку князя.
Світлана Станчук, Наталія
Гладка, Олена Станчук
