Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 20 від14.05.2020року

Передали апарат


штучної вентиляції легень

Це зробили 7 травня в інфекційному відділенні Теофіпольської ЦРЛ представники ТОВ «Волочиськ-агро» (підрозділ компанії «Астарта-Київ»). Адже покращення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, захист медичних працівників є першочерговим завданням у боротьбі з коронавірусною інфекцією COVID-19 і влади, і соціально відповідального бізнесу. Апарат штучної вентиляції легень вартістю 500 тисяч гривень в урочистій обстановці вручив головному лікарю ЦРЛ Сергію Шкрабі генеральний директор ТОВ «Волочиськ-агро» Володимир Турчинець. Він при цьому зазначив, що такий апарат потрібний не лише зараз, бо ж пандемія завершиться, а лікарня продовжить працювати з таким сучасним обладнанням.Разом з Володимиром Турчинцем участь у врученні ШВЛ взяли його перший заступник Сергій Зозуля, заступник директора з управління персоналом Людмила Адамчук та директором ВП АФ «Вікторія» Олександр Кухарчук. Ще ж медичним працівникам інфекційного відділення гості передали захисні костюми, медичні маски, рукавички, дистанційний термометр, пульсоксиметри, хлорвміснідеззасоби загальною вартістю 47 тисяч гривень.

Категорія: № 20 від14.05.2020року

Гасили пожежі у Чорнобилі

Пожежник - рятувальник – це вже не професія, це спосіб життя, адже постійно перебуваєш у очікуванні тривоги: можливо, комусь саме зараз потрібна буде допомога. А в критичній ситуації дається взнаки і те, настільки ти добре підготовлений до цієї ж таки ситуації, і хто знаходиться поруч і власні знання та правила техніки безпеки. Адже коли заходиш у палаюче приміщення, ніколи не знаєш, що тебе там чекає – може впасти стіна, стеля, вибухнути газовий балон, чи трапиться ще щось. І тому мабуть кожна дружина та діти з острахом проводжають своїх рідних рятівників на роботу та радіють, коли їх чоловік та тато повертається живим та неушкодженим.
То ж хочу подякувати героям рятівникам з 36 Державного пожежно -рятувального поста у Теофіполі, які залучались до гасіння лісової пожежі у Чорнобилі.

Категорія: № 20 від14.05.2020року

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ


КОСТЕЛ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ:


ТАЄМНИЦІ, ЦІКАВИНКИ, ВІДКРИТТЯ

Частина 3. «ФАБРИКА ТЕОФІПОЛЬСЬКА»
«Фабрикою Теофіпольською»  називають  у своїх  працях будівництво костелу та тринітарного монастиря польські дослідники.  Одним із найбільш авторитетних є Ян Марек Антоній Ґіжицький,  дослідник історії нашого краю, автор праці  «Spis wazniej szychmiejscowosci w powiecie Starokonstantynowskim na Wolyniu».
   Уродженець села Михнівка Теофіпольського району  відомий  історичній спільноті під псевдонімами Волиняк, Марек Ґоздава, Кристин Мазовєцкі, Смора, Теофілополітанус.  Саме він подає докладний опис фундації, будівництва, часу існування Теофіпольського костелу Святої Трійці та діяльності тринітарів.

Категорія: № 19 від 7.05.2020 року

Ми пам’ятаємо

Коли ми, вчителі та учні переступаємо поріг нашої Строковецької ЗОШ І-ІІ ступенів, одразу в очі впадає стенд, присвячений нашим односельцям, фронтовикам Другої Світової війни. Ми вдивляємося у їх портрети. Їх молодість була обпалена війною –кривавою та жорстокою. Хтось поліг на полі бою, не зустрів Перемогу, хтось повернувся та ніколи не міг забути того, що довелося пережити. Та саме вони повернули нам мир та життя.
Наближаються 8 та 9 Травня, День пам’яті та примирення, День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У цей час не можемо не згадати нашого ветерана, колишнього директора школи Миколу Йосиповича Вакалюка. Бо ж покоління вчителів та учнів пам’ятають його як мудрого, справедливого керівника, вимогливого та доброзичливого наставника, хорошого вчителя.

Категорія: № 19 від 7.05.2020 року

Спогади про батька серце крають

У період Великої Вітчизняної війни в Теофіполі діяла підпільна антифашистська організація, одним з ватажків якої був уродженець села Гаврилівки, випускник Харківського інституту журналістики Михайло Якович Царук. Підпільників викрили і вороги по-звірячому з ними розправилися. Як справжній герой, в Ізяславській тюрмі поневірявся і був розстріляний Михайло Царук.
Про події тих страшних чорних днів у свій час писали в нашій районній газеті відомий в Україні краєзнавець Іван Стасюк та редактор колишньої «Червоної зірки», теж краєзнавець Вадим Шептицький. А не так давно член Національної Спілки журналістів України, колишній працівник редакції Тадеуш Островський встановив зв’язок із Ларисою Царук (на знімку), дочкою відомого подільського підпільника, патріота рідної Батьківщини.

Категорія: № 19 від 7.05.2020 року

Наша гордість і честь

Саме так, без зайвих пишномовностей, я б назвав нашу Зінаїду Петрівну Возну. За її відкрите людям серце, безкорисливість і постійне прагнення робити іншим лише добро.
Петро і Ярина Возні, прості трударі з Волиця – Польової, навіть не думали що їхня середульша сягне таких висот, бо без різних там забаганок воліли для доньки єдиного – аби була здоровою та щасливою.
Дівчина до роботи була навчена змалечку, отож після десятирічки без вагань пішла у буряківничу ланку, згодом очолила її, комсомольсько-молодіжну, а потім стала помічником керівника вже механізованої ланки по вирощуванню цукристих.
За якихось десяток літ у її житті сталося стільки разючих, причому приємних змін, що й самій не вірилося: без відриву від виробництва закінчила Білоцерківський сільськогосподарський інститут і отримала диплом агронома, одружилася із працьовитим механізатором колгоспу ім. Леніна Миколою Гноївським, з яким народила і з часом виховали двійко прекрасних дітей - Валю і Володю, почала працювати агрономом – ентомологом.
Молода жінка не була осторонь громадського життя, за що прийшло і перше визнання - її обрали депутатом сільської ради, членом правління господарства.

Категорія: № 19 від 7.05.2020 року

На Сонячній


вже сонячно

Про те, що жителі вулиці з такою гарною назвою у Колісці не хочуть жити у сусідстві з смітником, наша газета писала ще 9 травня минулого року. Бо ж понад чотири десятиліття красувався він на південній околиці цієї просторої вулиці. Не мали люди ще тоді, як він з’явився, чим вивезти сміття зі свого обійстя, а сільська рада і досі не організувала його вивіз у визначене місце. Так і він розростався роками, хоч його підгортали, хоч заможні господарі, хто пристарався автомобіля, трактора чи мотоблока, вивозили сміття вже на сміттєзвалище. А хтось продовжував зносити непотріб і сюди, то ж став цей смітник величним, як курган. Якщо висловитися метафорично, став заступати добрим людям сонце. Комусь, може, він і не заважав, хоч розносив вітер сміття по березі, по людських городах, а ще ж щось у ньому завжди гнило та тхнуло.
Зверталися люди до Ільковецького сільського голови Олександра Лісового, щоб попросив у відділку філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» техніку, навантажувача та вантажні автомобілі, щоб смітник той вивезти, щоб і сліду від нього не залишилося. Через газету звернулися за допомогою і до тодішнього директора філії Володимира Прокопчука. Бо ж зрозуміло, самі з цим би не справилися.

Категорія: № 19 від 7.05.2020 року

Чи будуть люди в Ільківцях

 

мати де пасти худобу?

 

Отож, як ми вже повідомляли, колишнє пасовище в Ільківцях, на яке Ільковецький сільський голова Олександр Лісовий минулого року подавав документи до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на оформлення громадського пасовища, виявилося розпайоване. 11 ділянок по 2 гектари це Головне управління передало у приватну власність учасникам АТО зі зміною цільового призначення . і всі ці ділянки згідно до договорів купівлі-продажу були нотаріально переоформлені на інших громадян. Про це свідчать копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують право власності цих громадян на придбані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. І зібралися їх розорювати фермери з Базалії Михайло та Ігор Голуби. Хоч договорів оренди на кожну окремо земельну ділянку ще не мали, а вже почали викорчовувати насіяні сосонки, чим, безперечно, завдали шкоди природі.

  • Ви тут: 
  • Головна