Триває ця страшна, кривава війна. І небайдужі люди в тилу продовжують вносити свою частку у перемогу, хто як може. Хто донатить, підтримує збори, а збори постійні – то на колеса, то на дрони, то на портативні зарядні станції, то на автомобілі, тепловізори. Хто закупляє все це сам, є такі люди. А хтось бере участь в акціях по збору продуктів, які організовує Гуманітарний штаб Теофіпольщини на підтримку Збройних Сил України.
Тож продовжуємо звітувати про його роботу, вже за минулий тиждень. Знову відбулися збори овочів та інших продуктів довготривалого зберігання у Великому Лазучині, Бережинцях та Рідці. У Великому Лазучині знову закликав своїх земляків до збору голова штабу Анатолій Козак. А в Бережинцях та Рідці збір організував представник штабу Микола Тимощук.
– Знову люди віддавали те, що виростили, переробили – каже Анатолій Козак, – І назбиралося – картопля, цибуля, морква, столові буряки, закрутки. Так само й в Рідці та Бережинцях. Бо такі наші люди, віддають, бо знають, що все треба нашим бійцям, бо хочуть чогось домашнього.
У суботу, 14 вересня, завантажили тонну продуктів у вантажний бус Анатолія Козака, разом з ним у Тернопіль до Володимира Мосейка вирушили Василь Гандовський та Микола Тимощук, бо якраз на схід мав відправлятися вантаж.
– Чого ми так вирішили,– розказує Василь Гандовский, – до мене звернулася мама Анатолія Буяра, це мої земляки з Гаврилівки. Розказала, що разом з також нашим Сергієм Ковальчуком повертаються хлопці з Курської області, обгорілі, голі-босі, що треба їм берци, спальники, каремати. Тож звернувся до Володимира Мосейка, а йому треба було продуктів. То продукти ми розвантажили в нього в складі, натомість отримали троє спальників, берци, каремати, медикаменти. І ми це вже передали нашим хлопцям, щоб в них було те, що треба. Бо як інакше?
А 17 вересня, до обіду, до Гуманітарного штабу Теофіпольщини прибула фура з 3-ої окремої штурмової бригади Сухопутних військ. Сюди ж з Січі Анатолій Козак привіз 20 мішків картоплі, які зібрали люди з Лисогірки.
– Завантажили ми їм все, що в нас було на складі, – каже Андрій Петринюк,– хоч поламалося в нас Маніту, і було нас небагато, та справилися, десь вийшло коло десяти тонн. Всім щиро дякую, хто здавав, хто вантажив.
Далі фура рушила у Святець. Тут збір організувала староста Святецького старостинського округу Алла Щур. Ще напередодні вихідних на сторінці старостату було розміщене оголошення. Фура мала бути в понеділок, потім перенесли на вівторок. Люди відгукнулися, коли фура прибула у Святець, все було звезене на узбіччі центральної дороги поблизу будинку культури. І Володимир Мосейко, і Анатолій Козак були вражені. Тож тут довантажилися ще до семи тонн.
– Інакше бути не могло, – казала Алла Володимирівна, – ми завжди відгукуємося на акції з підтримки Збройних Сил України. Бо наших земляків там багато, хай знають, що ми про них не забуваємо, підтримуємо, як можемо. Щоб були здоровими, ситими, щоб скоріше з перемогою поверталися додому.
Далі фура поїхала в Ланівці, тут ще довантажувалася, також у Вишнівці. А в Микулинцях вода вже не вмістилася. В середу, 18 вересня, частину вантажу розвантажили у Харкові, адже там просто гуманітарна катастрофа, далі з рештою вантажу фура прибула за місцем призначення, на місце постійної дислокації бригади. Отак разом зробили таку потрібну справу. Скоріш за все, фура наступного тижня приїде знову, і по воду, і по продукти. Знову треба все збирати, там, де ще не збирали.
А ще протягом минулого тижня очільниця волонтерської групи з Новоставець Наталія Гонюк відправляла бійцям-землякам посилки. Так, Віталію Моцюку відправила в Шевченкове посилку з салом, смальцем, цукром, крупами. Хлопцям на Харківський напрямок – 60-кілограмову посилку з салом, цибулею, Вадиму Букевичу – маскувальну сітку, яку сплели в Агенції місцевого розвитку. А ще парамедикам у Сумську область відправила картоплю, цибулю, буряки, медикаменти.
Тож Гуманітарний штаб продовжує працювати, завдяки добрим людям з нашої громади, які всім серцем прагнуть, аби закінчилася ця страхітлива війна, наступив мир та спокій в Україні. І щоб більше ніколи не було війни
Галина Тебенько
