Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №21 від 23.05.2024 року

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів українці роблять усе можливе у наближенні такого бажаного для нас всіх Дня Перемоги. Примножують внесок в цю справу й медичні працівники хірургічного відділення №2 Хмельницької міської лікарні. Тут надають кваліфіковану медичну допомогу нашим воїнам, вимушеним переселенцям і тим хто працює в тилу. Очолює відділення лікар-хірург Ігор Васильович П’єнтий.

Дитинство і юність Ігоря П’єнтого пройшло у мальовничому райцентрі Білогір’я, що на Хмельниччині. Звідти започаткована його звивиста життєва стежина.

Юнак у малолітті хотів стати хірургом і здійснив свою мрію. Повагу до лікарської праці, вочевидь, йому прищепив батько Василь Порфирович (вічна йому пам’ять) – відомий лікар ЛОР не тільки на Білогірщині, але й далеко за її межами.

Після закінчення Тернопільського державного медичного інституту в 1995 році Ігор П’єнтий проходив інтернатуру у хірургічному відділенні Хмельницької міської лікарні. Потім працював лікарем в Теофіпольській та Ізяславській районних лікарнях. На перших порах було нелегко, але підтримка старших колег надавала впевненості та сил, бо ж операції доводилося проводити щодня: планові, позапланові, екстрені – коли час на порятунок людського життя вимірювався секундами.

Категорія: №21 від 23.05.2024 року

З сумом сповіщаємо, що 19 травня, після тривалої, важкої хвороби на 83-ому році життя відійшов у вічність ветеран праці, талановитий керівник галузей аграрної сфери Теофіпольщини, великий патріот краю Демид Остапович Шуляк.

Народився 28 серпня 1941 року в селі Лютарівка в простій селянській сім’ї та отримав від батьків у спадок гострий розум, кмітливість, поміркованість та відповідальність. Припало дитинство хлопця на важкі часи – війна, голод, злидні, нестатки. Вчився у Лютарівській початковій школі, далі в Ординецькій семирічці та Михиринецькій середній школі. Вчився добре, тож сподівалися батьки, що таки вийдуть з їхнього сина люди. Легко вступив до Кіцманського зооветеринарного технікуму на ветеринарне відділення, хотів стати ветеринарним лікарем. Здобув середню спеціальну освіту, відслужив армію в артилерійських військах. Хотів мати вищу освіту, тож вступив на факультет ветеринарної медицини Української сільськогосподарської академії в Києві. У 1969 році, після завершення навчання, переїхав до Теофіполя, став працювати ветеринарним лікарем у Теофіпольській районній державній лікарні ветеринарної медицини, згодом – заступником головного лікаря. Далі сім років був директором міжколгоспного комбікормового заводу. Це була нелегка, відповідальна робота, працював великий колектив, треба було виконувати завдання, впроваджувати у виробництво винаходи.

Категорія: №20 від 16.05.2024 року

Страшна війна продовжує забирати кращих синів Вітчизни. Знову трагічна звістка оповила громаду, знову пекучий біль в серцях, знову тьмариться розум, знову не віриться, що це правда. Але життя буває жорстоким, а війна жорстокіша у стократ. Біда чорна – на кривавій війні за свободу України, за український народ, за рідну українську землю загинули наші земляки Віктор Дмитрович Марценюк та Микола В’ячеславович Семенюк.

Їм би ще жити та жити, будувати свої родини, ростити дітей, працювати, творити добро, але вони віддали свої життя, щоб ми жили в спокої та мирі.

Віктор Марценюк народився 11 серпня 1994 року в селі Котюржинці. Закінчив Михнівську ЗОШ І-ІІ ступенів, отримав спеціальність тракториста у Теофіпольському ПАПЛі. Односельці кажуть про нього лише хороше, був кмітливим, працьовитим, доброзичливим, був гарним сином для своїх батьків, надійним братиком для старших братів. Відслужив строкову службу, два роки був в АТО. Одружився, з дружиною Оленою ростили донечку Іванну, має бути вже її шість років. Жили в Хмельницькому, їздив на заробітки в Київ та Польщу. Коли почалася війна, працював у Хмельницькому. 9 квітня 2022 року був мобілізований, служив у 36-ому окремому стрілецькому батальйоні.

Категорія: №20 від 16.05.2024 року

9-10 травня на стрільбищі поблизу села Коров’є відбулися заняття з військової підготовки з виконання вправи початкової стрільби КС 1.01з АК-74 для учнів 11 класів загальноосвітніх закладів середньої освіти Теофіпольської селищної ради та учнів Теофіпольського ПАПЛу.

Це сталося згідно наказу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про організацію у 2024 році допризовної підготовки з військово-технологічних спеціальностей», в якому чітко зазначена мета заняття – набуття теоретичних знань та практичних навичок допризовної підготовки, поліпшення організації та якості проведення підготовки юнаків до військової служби та військово-патріотичного виховання.

Для керівництва стрільбами старшим керівником був призначений командир роти охорони восьмого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Сергій Грицик. Керівником стрільби на ділянці для проведення виконання вправи стрільби з АК-74 був призначений заступник командира з морально-психологічного забезпечення роти охорони старший лейтенант Віктор Шуляренко. Начальником оточення під час виконання стрільб – офіцер відділення рекрутингу та комплектування старший лейтенант Віктор Білий. А начальником пункту постачання – старшийсержант роти охорони Михайло Самогальський. Тож заняття пройшли у строгій відповідності з вимогами «Курсу стрільби з стрілецької зброї і бойових машин, методики вогневої підготовки.

Категорія: №20 від 16.05.2024 року

Єдуард Тарасюк з Новоставець навчається на юридичному факультеті у Західно-Українському Економічному Університеті в Тернополі. Вже проходить курс навчання в магістратурі, паралельно здобуває освіту на факультеті комп’ютерних технологій, працює лаборантом у комп’ютерному центрі та завідувачем криміналістичною лабораторією.

Займається спортом, виступає за збірну університету з плавання. Завантажений цей цілеспрямований хлопець, якому йде 23-ій рік, повністю. Однак знаходить час, аби займатися волонтерством, підтримувати Збройні Сили України. Адже раз на два тижні обов’язково разом зі своєю командою везе у «гарячі точки» 10-20 дронів.

– З чого все почалося, – розказує Едуард, – найперше, з мого переконання, що кожна молода людина, студенти, які ще мають право на відстрочку, якимись чином повинні підтримувати ЗСУ, робити свій внесок у перемогу. Щоб кожний з нас міг відповісти на питання – а що ти зробив задля перемоги? І от декан нашого юридичного факультету Сергій Володимирович Банах з початку війни пішов на фронт, на власні очі побачив, зрозумів, що противника, який на полі бою переважає наших в 7-10 разів в живій силі та техніці, треба знищувати дронами, бо ця війна – це війна дронів. І він створив на факультеті команду, яка займається наданням допомоги бойовим підрозділам. Це і дрони, і все інше, бо там все потрібне – медикаменти, теплий одяг, продукти довготривалого зберігання. І от в цій команді одні хлопці самі роблять ударні дрони-камікадзе FPV, які можуть нести від 1,5 до 4 кілограмів вибухівки та знищувати ворожу техніку та живу силу. А ми, інща група команди, закупляємо в них ці дрони та доставляємо їх на передову. Скільки коштують такі дрони: від 5 до 15 тисяч гривень. Де ми їх беремо: оголошуємо збір коштів на факультеті, долучаємо своїх друзів, рідних, знайомих і незнайомих людей. От такий у нас склався тандем. Перша наша поїздка була наприкінці 2022 року, з того часу раз у два тижні ми веземо дрони до бойових підрозділів. Звісно, маємо посвідчення волонтерів, отримуємо доступ до зони бойових дій, це спеціальний дозвіл, отримати його непросто. Там, на нулі, постійні обстріли, навіть може дістати снайпер, бачили двохсотих, трьохсотих, підбирали поранених. Коли я їду, мама завжди плаче. Але інакше я не можу.

Категорія: №19 від 09.05.2024 року

Цього року Україна вперше відзначила 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Ми приєдналися до європейської традиції відзначення цієї дати. Для Європи 8 травня – точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу війни, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю.

Друга світова охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн – у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.

Категорія: №19 від 09.05.2024 року

Тетяна Сіверська з Новоставець не оминає жодної волонтерської акції на підтримку Збройних Сил України. Інакше й бути не може, адже її єдиний син Андрій з 2020 року служить в ЗСУ. Ось тепер перебуває у дуже «гарячій» точці, в Часовому Яру. Тож день і ніч чекає від нього звістки, чи есемеску, чи короткий телефонний дзвінок.

– Моя доля склалася так, – ділиться сокровенним, – що виховувала його я сама, але, слава Богу, що виріс розумним, поміркованим та відповідальним, я завжди знала, що нічого дурного він не зробить. Які були важкі часи, коли Андрійко вчився в дев’ятому класі, я поїхала на заробітки в Москву, щоб підтримати його, дати йому вищу освіту. Але він гарно здав тести і вступив до Луцького Національного Університету на державну форму навчання. Це був факультет спортивного профілю, адже він займався спортом, футболом, грав за «Іскру». Як закінчив вчитися, вирішив йти служити строкову службу. Я плакала, просила, казала – тільки через мій труп. А він каже: мама, це мій вибір, я піду служити. Думала, може спробувати його прилаштувати в якусь частину, де порядок, безпека, бо ж всяке тоді було. А він мені: мама, і не збирайся, я піду туди, куди мене відправлять. І потрапив служити в Харківську область, Чугуєвський район, в інженерні війська. От змолоду він в мене робив такі чоловічі вчинки. Відслужив, повернувся додому. Треба шукати роботу, подав документи, здав тести, щоб працювати в місцевому підрозділі МНС. Але туди його не взяли. Їдемо ми додому, я вся така засмучена, гризуся, що робити далі. А мій Андрій такий щасливий, каже, йду служити за контрактом. І здав тести, пройшов дуже складні випробування з фізкультури. Уклав контракт на службу в одній з військових частин Хмельницького. І же чотири роки служить, і хоч його немає поруч, приїжджав лише у короткі відпустки, почуваю, що в мене є захист, що він за мене переживає, турбується про мене.

Категорія: №19 від 09.05.2024 року

Мати, матуся, матінка, мамочка, мамуся, мама – такими і ще багатьма добрими і лагідними словами називаємо ми своїх матусь. Адже вони подарували нам життя. У переддень Дня Матері, хочеться привітати усіх їх з цим чудовим святом. Побажати здоров’я, благополуччя, любові і добра.

У цей непростий час наші мами – берегині сімейних вогнищ, моляться за усіх воїнів, які захищають кожного з нас, даючи можливість жити у відносно безпечних умовах. Щира вдячність переповнює думки про тих матерів, які виховали мужніх воїнів, синів і дочок, охоронців нашого життя. Низько схиляємо голови у шані Героїв, які поповнили Небесне військо, залишивши про себе добру пам’ять, смуток і повагу.

Тут, далеко від боїв, лінії розмежування, багато жінок допомагають, чим можуть, воїнам, бійцям, військовим госпіталям, людям, які втратили все і потребують підтримки. Це і волонтерська робота: збір продуктів, пакування та виготовлення посилок-міксів, плетіння маскувальних сіток, килимків, шкарпеток та поясів, збори на закупку необхідного реманенту, обладнання, дронів для бойових підрозділів.

  • Ви тут: 
  • Головна