Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №18 від 02.05.2024 року

Нещодавно активісти учнівського самоврядування нашого Святецького ліцею виступили з ініціативою зібрати та передати святкові бокси до Великодних свят бійцям Збройних Сил України, які тримають оборону Вітчизни на передовій. Всі класи загорілися цією справою. У всіх сільських магазинах діти бігом поставили коробки з написами, що потрібно зібрати – чай, каву, шкарпетки, енергетичні батончики, печиво тощо.

Також в кожному магазині поставили трилітрові банки для пожертв. І жителі нашого села дуже активно відгукнулися на цей збір. Також і власники, і продавці магазинів. Приносили всього дуже багато: каву, чай, печиво, шкарпетки., інші потрібні бійцям продукти довготривалого зберігання. Долучилися і матері, батьки бійців, які, звісно, найкраще знають, що їм потрібно. Це і крем для рук, мило, інші дрібнички. В Хмельницькому ми замовили 200 пар шкарпеток, допомогла нам наша землячка Людмила Рибачук. То ж всього в нас вийшло 260 пар.

Оскільки ми співпрацюємо з волонтерською групою з Ланівець «Козацькі страви для ЗСУ по-ланівецьки», вони передали нам 7 коробів по 7,5 кілограмів з сухими готовими стравами – кашами, супами.

Категорія: №18 від 02.05.2024 року

Яке щастя, коли в родині всі живі та здорові, всі, кого ми любимо, хто для нас найрідніший та найдорожчий. І роки не мають значення. От моїй мамі, берегині нашого роду Ганні Іванівні Неставальській у січні минуло вже 90 років.

Звісно, що здоров’я вже у неї було не те, що раніше, але ще дуже багато мені допомагала, і в домашній роботі, і мудрими порадами. Та трапилося лихо, важко захворіла. Але такі умови склалися в моїй сім’ї, що не можна було її пролікувати стаціонарно.

Та слава Богу, що працює в нашому селі завідувачем Шибенського фельдшерського пункту Надія Володимирівна Романюк. Що це за прекрасна людина! Вона щодня приїжджала до нас додому, виконувала призначення лікаря, робила все дуже професійно, консультувалася з іншими лікарями. І, що, вважаю, дуже важливо, ставилася до моєї мами, до старшої людини, як до рідної!

Категорія: №18 від 02.05.2024 року

Пам’ятаю, що десь наприкінці п’ятдесятих років минулого століття я, будучи ще школярем, побачив на вулиці села двох високого росту моряків, які крокували мимо моєї хати. Одного я впізнав. То був Володимир – син нашої недалечкої сусідки Марії Тарасівни Рижук. Інший – незнайомий. Але обидва були стрункими, підтягнутими, з гарно напрасованими на «стрілку» штанами-кльош, з під-яких ледве виглядали до блиску начищені черевики. На плечах у них красувалися кольору морської хвилі гюйси, а з-під матроських безкозирок вились кучері-чубчики. Моряки, не звертаючи на мене уваги, пішли, розмовляючи, до оселі Рижуків…

Через день-два до нашої оселі завітала Марія Тарасівна (вона товаришувала з моєю мамою) і пояснила, що отой матрос, котрий ішов з її Володею, то його однополчанин, з яким служили на Флоті не один рік. Звати того хлопця Віктором, прізвище – Поліщук, родом він з Теофіполя. А зараз вони поїхали святкувати свій дембель до його батьків в отой старовинний Човган.

…Відтоді було минуло вже не одне десятиліття. І не повірите: доля звела мене якось з отим Віктором, коли на початку вісімдесятих років я вже працював у засобах масової інформації Теофіпольського району. Адже діяльність журналіста закидає тебе завжди, як не в той, то інший куточок населених пунктів. Так сталося і при написанні газетного матеріалу про трудовий колектив районної санітарно-епідеміологічної станції, яку тоді очолював головний лікар Віктор Побока. Він і порадив мені поспілкуватися із шофером Віктором Максимовичем Поліщуком, бо він багато може розповісти про трудові будні цієї служби з точки зору рядового працівника з багатющим вже на той час життєво-виробничим досвідом.

Категорія: №17 від 25.04.2024 року

У вівторок, 23 квітня, в нашому Базалійському ліцеї відбувся благодійний ярмарок в підтримку Збройних Сил України та святкова програма «Разом до Перемоги».

Кожен клас накрив багатий стіл з різноманітними смаколиками: пиріжки, біляші, торти, тістечка, піца, желе і багато-багато іншої смакоти. Діти, як справжні професіонали, продавали все, що було на столах, бо ж знали, що роблять дуже хорошу, потрібну справу.

Також на ярмарку звучали патріотичні пісні, виконувались танці, а глядачі з радістю спостерігали за цим дійством.

Категорія: №17 від 25.04.2024 року

Верховна Рада України ухвалила в цілому новий законопроєкт про мобілізацію. 16 квітня, його підписав Президент Володимир Зеленський. Через місяць, а саме 18 травня, він набуде чинності. Про основні зміни у законі розмовляємо з начальником 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковником ЗСУ Василем Кубіним.

– Найперше, що дає новий закон для покращення мобілізаційних заходів ТЦК?

– Переконаний, що цей закон суттєво покращить роботу підрозділів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які конкретно займаються мобілізацією. Тому що він надає нам більші повноваження, його треба було прийняти ще з початку війни. Адже, на жаль, ситуація з мобілізацією на третій рік війни є дуже напруженою. Частина військовозобов’язаних вважає, що це не їхня війна, хоч жити в окупації вони не хочуть, але чекають, щоб хтось здобув їм перемогу. Тому ми будемо працювати відповідно до положень цього закону, виконувати своє головне завдання – постачати на території відповідності людські ресурси.

– Народні депутати відхилили із-законопроєкту положення про демобілізацію. Що на це скажете?

– На це є об’єктивні причини, адже наші бойові підрозділи знекровлені, неудокомплектовані. Вони гостро потребують поповнення, їм потрібна заміна. Але що буде, коли досвідчені, загартовані, мотивовані воїни демобілізуються, а прийдуть щойно мобілізовані, без бойового досвіду? Ворог лютує, чинить шалений тиск. Чи будуть втримані наші позиції? Треба заміну підготувати, навчити, на це треба кілька місяців, півроку, а тоді поступово проводити демобілізацію.

Категорія: №17 від 25.04.2024 року

У неділю, 21 квітня, фура з Теофіполя виїхала на Харків, а у вівторок увечері повернулася назад. Понад 25 тонн гуманітарної допомоги доставили волонтери з Теофіпольщини та Тернопільщини. Половина вантажу – це пожертви небайдужих жителів нашої громади, які відгукнулися на заклик Гуманітарного штабу Теофіпольщини та взяли участь його акціях.

Як каже голова штабу Анатолій Козак, головне, найбільша цінність – це наші люди, які віддають останнє, щоб підтримати Збройні Сили України, жителів прифронтових територій, які потерпають від постійних обстрілів агресора.

Тож розкажемо про все по порядку. Аби відправити цей вантаж до багатостраждального Харкова, який орки хочуть захопити, знищити та перетворити на суцільні руїни, до підрозділів 3 ОШБ ЗСУ, до наших земляків, треба було назбирати багато овочів, продуктів довготривалого зберігання, цукру, муки, круп, печива, рибних консерв, закруток. І це робили впродовж двох тижнів Анатолій Козак, Василь Гандовський, Микола Тимощук та Володимир Яцюк. Багато продуктів надала Наталя Єршова з Теофіполя. Овочі, закрутки та 1000 гривень надала сім’я Тетяни та Григорія Ревизюків також з Теофіполя. Треба зазначити, що дуже активно проводяться збори у маленькій Борщівці, організовують цю роботу волонтери Майя Пейда та Ярослава Островська. Дуже потужним був останній збір у Великому Лазучині, назбирали на бус з причіпом. Багато віддали люди і в Малому Лазучині, Волиця-Польовій. Цілий бус привезли зі Святця – і продукти, і малюнки та листи від школярів. З Борщівки Ярослава Островська передала бійцеві Миколі Левчуню з Великого Лазучина смаколики, пиріжки, кекси та сирі яйця.

Категорія: №17 від 25.04.2024 року

Це про благодійний ярмарок, який організували волонтери з Новоставець Наталія Гонюк та Олена Глов’юк зі своєю дружною командою минулої неділі у Теофіполі біля «Сьомого континенту». Вторгували 35 тисяч гривень. Хочуть купити два дрони «Бомбер» по 25 тисяч гривень для свого земляка Андрія Сиверського, який захищає рідну країну на гарячому Донецькому напрямку.

– Ми так радіємо, – каже Наталія Гонюк, – що все в нас розкупили, і страви, які ми приготували вдома, і козацький обід – куліш та рибну юшку, які ми зварили вже тут на похідній кухні. Дякуємо людям, які до нас прийшли, підтримали. Дякуємо добрим людям, які надали допомогу в організації ярмарку, ніхто один з цим би не справився.

Отож, хто долучився та підтримав цю чудову ініціативу новоставецьких невтомних дівчат. Організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини, голова правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрій Петринюк надав муку, вирішив питання місця проведення ярмарку у селищній раді. Працівник 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, колишній Новоставецький сільський голова Анатолій Вальчук надав похідну кухню. Приватний підприємець з Теофіполя Олександр Яремчук сам привіз столи та лотки. Ольга Марценюк-Фесун з Теофіполя надала шкарпетки та рушнички. Вагому частку в організацію ярмарку внесли волонтери Анатолій Стучинський та Василь Гандовський.

Категорія: №16 від 18.04.2024 року

Ще одна жахлива втрата, ще одне безмірне горе. 11 квітня Теофіпольська громада попрощалася з ще одним Героєм – Олександром Миколайовичем Козаком. Вік склав військову присягу на вірність українському народові та мужньо виконував військовий обов’язок, захищаючи Україну, її суверенітет та незалежність.

Народився Олександр Козак 29 червня 1974 року у селі Волиця-Польова. У рідному селі минало його життя. Закінчив школу, У Базалійському ПТУ здобув робітничу професію електрозварювальника. Був хорошим, вмілим зварювальником, працював в санаторії «Колос», у місцевому господарств ТОВ «Хлібороб», в місцевого фермера, останнім часом – в ТОВ «Україна-2001». З дружиною Надією виростили двох дітей – Максима та Марійку. Старший син вже дорослий, був бійцем Збройних Сил України, боронив Вітчизну від повномасштабної російської агресії, отримав контузію, був демобілізований за станом здоров’я, працює у Хмельницькому. Менша донечка навчається у 5-ому класі Волиця-Полівського ліцею.

Про Олександра односельці кажуть лише хороше: був доброзичливим, спокійним, врівноваженим, дуже працьовитим, майстром на всі руки, слухав людей, допомагав літнім, самотньо проживаючим. Був надійним чоловіком та люблячим батьком, піклувався про матір Лідію Микитівну.

  • Ви тут: 
  • Головна