Єдуард Тарасюк з Новоставець навчається на юридичному факультеті у Західно-Українському Економічному Університеті в Тернополі. Вже проходить курс навчання в магістратурі, паралельно здобуває освіту на факультеті комп’ютерних технологій, працює лаборантом у комп’ютерному центрі та завідувачем криміналістичною лабораторією.
Займається спортом, виступає за збірну університету з плавання. Завантажений цей цілеспрямований хлопець, якому йде 23-ій рік, повністю. Однак знаходить час, аби займатися волонтерством, підтримувати Збройні Сили України. Адже раз на два тижні обов’язково разом зі своєю командою везе у «гарячі точки» 10-20 дронів.
– З чого все почалося, – розказує Едуард, – найперше, з мого переконання, що кожна молода людина, студенти, які ще мають право на відстрочку, якимись чином повинні підтримувати ЗСУ, робити свій внесок у перемогу. Щоб кожний з нас міг відповісти на питання – а що ти зробив задля перемоги? І от декан нашого юридичного факультету Сергій Володимирович Банах з початку війни пішов на фронт, на власні очі побачив, зрозумів, що противника, який на полі бою переважає наших в 7-10 разів в живій силі та техніці, треба знищувати дронами, бо ця війна – це війна дронів. І він створив на факультеті команду, яка займається наданням допомоги бойовим підрозділам. Це і дрони, і все інше, бо там все потрібне – медикаменти, теплий одяг, продукти довготривалого зберігання. І от в цій команді одні хлопці самі роблять ударні дрони-камікадзе FPV, які можуть нести від 1,5 до 4 кілограмів вибухівки та знищувати ворожу техніку та живу силу. А ми, інща група команди, закупляємо в них ці дрони та доставляємо їх на передову. Скільки коштують такі дрони: від 5 до 15 тисяч гривень. Де ми їх беремо: оголошуємо збір коштів на факультеті, долучаємо своїх друзів, рідних, знайомих і незнайомих людей. От такий у нас склався тандем. Перша наша поїздка була наприкінці 2022 року, з того часу раз у два тижні ми веземо дрони до бойових підрозділів. Звісно, маємо посвідчення волонтерів, отримуємо доступ до зони бойових дій, це спеціальний дозвіл, отримати його непросто. Там, на нулі, постійні обстріли, навіть може дістати снайпер, бачили двохсотих, трьохсотих, підбирали поранених. Коли я їду, мама завжди плаче. Але інакше я не можу.
Хто ж мама цього сміливого хлопця? Любов Борисівна Тарасюк працює завідувачем Теофіпольського сектору міграційної служби, надає жителям громади і не тільки дуже важливі послуги.
– Коли до нас приходять бійці, поранені, – каже, – ми робимо все можливе, аби наші послуги були якісними, бо з розповідей знаю, як щомиті вони ризикують своїм життям. А вони ж чиїсь діти, чоловіки, брати, батьки. Коли наш Едуард став займатися волонтерством, ми, батьки, звісно, підтримали його. Долучаємося до всіх його зборів, звертаюся до своїх подружок в Греції, Іспанії, вони допомагають, як можуть. Бо треба не тільки гроші, потрібні були ліки, бинти, турнікети. Але разом з тим страшно переживаємо, коли він їде. Переживає за нього і наречена Софійка Андрійчук. Та знаємо, що так треба, бо всім серцем прагнемо, аби закінчилася ця страшна війна. А в моєму службовому кабінеті висить прапор, який підписали та подарували синові бійці 1129 Білоцерківського окремого зенітно-ракетного полку. Це наша святиня.
Якраз перед паскою, перед черговою поїздкою, цього разу під Часовий Яр, приїздив Едуард зі своїм товаришем та викладачами університету додому. Дізнався про це активіст Гуманітарного штабу Анатолій Стучинський, узгодив надання допомоги бійцям з організатором штабу Андрієм Петринюком, волонтерськими групами з Новоставець та Колок. Тож завантажили автомобіль і продуктами довготривалого зберігання з складу штабу, і готовими стравами, які приготували вправні господині Галини Лепетун, і стравами, які привезли Наталія Гонюк та Олена Глов’юк. Напекли пасочок і вчителі Човгузіської гімназії. Всі ці продукти разом з дронами доставив Едуард Тарасюк за кілометр від Часового Яру бойовому підрозділу 1129 окремого зенітно-ракетного полку, який обслуговує зенітно-ракетний комплекс ПВО ОСА. Аби ці відважні бійці і далі нищили ворожі цілі, прикривали Збройні Сили на передовій.
Тож робить цей хлопець добрий внесок у нашу велику спільну перемогу.
Галина Тебенько
