Теофіпольська громада знову понесла жахливу втрату. 16 листопада помер захисник України, учасник бойових дій Андрій Андрійович Сковороднік з Мар’янівки. Був у розквіті сил, йшов йому лише 45-ий рік. Йому б ще жити та жити, працювати, радіти життю, будувати плани. Та його мирне життя перекреслила війна. Бо як би не війна, все було б інакше. Як з цим страшним горем жити, як змиритися батькам, дружині, донечці, родині?
Народився Андрій у квітні 1980 року в родині Галини Петрівни та Андрія Олександровича Сковородніків. Ріс доброю, слухняною, чемною дитиною. Закінчив Мар’янівську ЗОШ І-ІІІ ступенів, середню освіту здобув у Святецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Вчителі згадують про нього лише хороше – був спокійним, врівноваженим учнем, надійним товаришем. Був призваний на строкову службу, служив в Києві, був зв’язківцем. Шукав свою стежку в житті. Працював у Хмельницькому, Києві, був на заробітках у Польщі. Там і знайшов свою половинку: як вже служив, 8 вересня 2023 року одружився з Наталею, став батьком її донечці Надійці.
31 серпня 2022 року був мобілізований, служив у 36-ому окремому стрілецькому батальйоні. Був поранений, мав контузію. Якраз був вдома, у відпустці. Став почувати себе зле, відвезли його до Теофіпольської багатопрофільної лікарні, де прооперували. Далі лікувався у приватній клініці у Хмельницькому, тут знову його прооперували, але стан був критичний, помер.
18 листопада, в понеділок, траурний кортеж з тілом бійця прибув до Теофіполя, до храму Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. Тут благочинний Хмельницької області отець Василь Крисак відслужив чин похорону. Далі похоронна процесія через Святець рушила до домівки Героя у Мар’янівці. Зустрічали його у рідній стороні люди навколішки, з квітами, живим коридором. Дуже хотіли батьки та дружина, аби останню ніч переночував у рідній хаті.
19 листопада, у вівторок, поховали Андрія Сковородніка на сільському цвинтарі, як Героя, з усіма військовими почестями. Невтішно плакали батьки, сестра, дружина, донечка, родина, всі, хто прийшли провести його в останню земну дорогу. Перемовлялися між собою люди, які добре знали Андрія, казали, що був дуже добрим, співчутливим, Ніколи не пройшов мимо чиєїсь біди.
Вічна і світла пам’ять Воїну! Дай, Боже, рідним пережити таку незмірну, важку втрату. Висловлюємо щирі співчуття рідним, всім, хто знав, любив та цінував Андрія Сковородніка!
А.Джус
