Почувати себе щасливою, що це? Багато хто асоціює щастя із добробутом, наявністю здоров’я, друзів, кохання та яскравих емоцій. Для мене щастя – це насамперед здоров’я близьких та самореалізація. Сьогодні я чітко можу сказати, що рухаюсь до того, щоб бути щасливою людиною, але так було не завжди.
На мою долю випало чимало випробувань, але це не зламало мене, а навпаки, додало життєвого досвіду і зробило сильнішою. Ніхто ніколи не знав стану моєї душі та ціну посмішки на обличчі, коли мені було дуже важко. 27 років я доглядала сина-інваліда Миколу. Вже 6 років як його немає. Ми пережили багато болю, але тепер, коли мій син на небі, я знаю, що він хотів би бачити мене щасливою. І я стала шукати “місця щастя”, де живуть щасливі люди.
У мене ніколи не було страху перед змінами в житті, і я не шкодувала за минулим. Я не живу ним, не прокручую прожиті дні у своїй уяві, бо це виснажує і не дає рухатися вперед.
Мою професію аптекаря вибрали батьки, я дуже вдячна їм за це, бо знання медицини в наш час дійсно необхідні, але моя душа зажди тягнулася до творчості. Я дуже любила грати на фортепіано й імпровізувати, наспівуючи якісь пісні. Напевне, у нас це родинне, адже моя старша сестра Таня – композитор, член спілки композиторів України. І хоч вже давно проживає в Італії, професійно займається музикою.
Свою першу пісню я написала в 16 років, але серйозно почала писати для своєї доньки Вікторії, коли вона навчалася в школі. Тоді було написано більше десятка пісень. Ще був досвід написання текстів до пісень для Полліанни Рижак, їх виконання звучало на Дитячому Євробаченні, на Першому ТВ каналі, а також у Хмельницькій філармонії. Мене це захоплювало, додало сил моїм творчим крилам і зігріло зболене серце.
Інтернет відкрив для мене творчий пісенний простір, і я з головою в нього занурилася. Хороша музика – це потужні ліки проти депресивних станів, вона загоює душевні рани, додає сил іти далі. І я завжди це розуміла. Спостерігаючи за світом, ми бачимо неймовірно прекрасні пейзажі, які створив Творець. Й оглядаючись довкола, ми також бачимо, що наше життя до дрібненьких ниточок – це все творчість хоробрих й цікавих людей, які розвивали цей світ. Ми можемо незримо змінювати цей світ, творити, наповнювати його світлом, якщо в наших душах буде мир, любов і спокій.
У кожного свій шлях, часто наша основна робота по професії стає для нас важкою ношею, пригнічує, відбирає здоров’я і бажання працювати. Життя – це боротьба, ми маємо бути озброєні, й зброя наша – це знання. Буквально все життя необхідно вчитися й освоювати якісь горизонти. Це надає впевненості в собі й дає можливість щось змінити у своєму житті. Так було й зі мною. Я вивчала комп’ютер, освоювала інтернет, різні програми зі створення відео, аудіо, реставрації фото й малювала по тканинах в стилі петриківського розпису. Також я вивчала основи вокальних технік, аналізувала музику й тексти дитячих пісень, які сортувала на «подобається/не подобається». Досліджувала народні, сучасні пісні, стилі й напрямки музики, завжди цікавилася новинками. А ще я вже другий рік вивчаю англійську мову з репетиторкою.
Одного дня мені запропонували роботу в Теофіпольському центрі культури і дозвілля. І тут я зрозуміла, що можу змінити своє життя і моя мрія збувається! Ми створили дитячу вокальну студію «Джерельце», де кожна дитина у світлій і доброзичливій атмосфері може спробувати навчитися співати й відчути себе маленьким артистом. Я дуже люблю всіх своїх дітей, сьогодні їх у мене багато. І в кожного з них я вірю, бо вони в мене найкращі. Звичайно, що трапляються діти, яким тісно в рамках простого вивчення вокалу, чи переспівування чужих пісень. І такою дитиною є Анастасія Гнатюк, яка любить писати вірші та імпровізувати на фортепіано. В нас з’явилося спільне бажання творити власні пісні. Я підтримую і допомагаю їй розвиватися в цьому напрямку, навчаю не боятися творити щось нове, відкриваю їй основні прийоми написання тексту до пісні, ділюся своїм досвідом. Ми написали вже добрий десяток пісень, але записано лише три, четверта готується до запису.
У нас з Анастасією Гнатюк є перемоги: на обласному фестивалі-конкурсі авторської пісні «Славень» ми отримали Гран Прі в номінації «співавторство» з піснею «Не ламай». Також у цьому конкурсі Анастасія отримала Гран Прі в номінації «автор-виконавець» з піснею «Пісня про війну». А на обласному конкурсі патріотичної пісні «Мистецька Варта» вона отримала Міні Гран Прі. Визнання нашої творчості – це найкраща нагорода, від якої в нас обох виростають крила. А також це надихає нас на подальшу роботу.
Інтернет і наявність таких платформ, як: YouTube, FaceBook, Instagram і Tik Tok – відкривають величезні можливості для популяризації власних творів, і ми розпочали цим активно займатися. А нещодавно наш з Анастасією відеокліп до спільної пісні «Дітям України», показували в прямому етері телеканалу ТВ7+ Хмельницький.
Діти – це носії щастя, якщо правильно до них ставитися. Коли ми все робимо для того, щоб дитина посміхалася – ми самі стаємо щасливими. І для мене щастя – це бачити усміхненими та радісними учасників вокальної студії «Джерельце», в яких горять оченята, коли вони співають і починають вірити в себе. Адже в країні йде війна, і те, що діти мають можливість сховатися від цього жахіття на таких маленьких острівцях щастя – це прекрасно.
Алла Стасюк, керівник вокальної студії «Джерельце» Теофіпольського центру культури та дозвілля, селище Теофіполь
