Це про клуб за інтересами «Скарбниця» при Теофіпольському центрі культури та дозвілля, засідання якого відбулося минулої неділі в приміщенні ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові». Господиня клубу Валентина Романович завжди продумує теми засідань, аби людям поважного віку було цікаво, щоб вони пізнавали щось нове, захоплююче. Щоб зустрічалися з цікавими, творчими людьми, розвивалися, робили своє життя насиченим та яскравим, позбавляли його буденності.
От цього разу запросила на зустріч майстриню, ветерана дошкільної освіти, працівницю Теофіпольського закладу дошкільної освіти № 3 «Бджілонька» Антоніну Лєбєдєву. Адже вже тридцять років створює чудові вироби у техніці вузликового плетіння макраме. Представляла свої роботи в багатьох конкурсах, і в Україні, і за кордоном.
Валентина Романович нагадала, що розквіт макраме відноситься до IX століття до н.е. Саме з того часу є видимими витоки створення виробів з вузликового плетіння. Родоначальниками макраме вважають моряків, які в години дозвілля плели ланцюжки, кулони, талісмани і дарували їх друзям в далеких країнах. У ХIV столітті моряки ознайомили з мистецтвом плетіння жителів Іспанії, Індії, Китаю. Макраме в перекладі з арабського означає тасьма, мереживо, а з турецького – шарф, серветка з бахромою. У будь-якому випадку – це вироби з вузликів. Вузликове мереживо виглядає красиво, вироби з нього довговічні. У Древній Греції за допомогою вузлів лікували переломи. Інки в Перу плели чотки. У XV столітті італійці починають використовувати вузликове мереживо для прикраси одягу.
Антоніна ФІлімонівна радо прийняла запрошення, прийшла на зустріч з подарунками – розкішним панно та символом мудрості – совою. Всі присутні були вражені цими прекрасними виробами, майстерністю їх авторки.
– В’яжу я вже 30 років, – розказувала гостя, – дуже прискіпливо оцінюю свої роботи, адже досконалості немає меж. Вважаю, що кожний, хто хоче навчитися працювати в цій техніці, навчиться.
Провела майстер-клас, показала, як треба руками, без гачка чи шпиць плести художні вузлики. Було захоплююче, кожній учасниці «Скарбниці» організатори заходу надали клубок ниток. Їх передала адміністрація ПП «Аслан-текстиль» що у Базалії. Тренувалися, не все зразу виходило. Домовилися: беруть домашнє завдання, приходять на наступну зустріч з найпростішим виробом – кашпо під горщик з квітами. Антоніні Філімонівні ж подарували великий плетений гачком зі смужок тканини килимок, такі вироби для наших захисників, для юних козаків з «Подільсько-Волинської Січі» плетуть майже всі учасниці «Скарбниці».
– Нам би дуже хотілося б, – висловила сподівання Валентина Олександрівна, – щоб до вузликового плетіння долучалася молодь, дівчатка, молоді дівчата та жінки. От ми дуже раді, що наша Надія Гурушкіна прийшла зі своєю внучкою Богданкою Гуменюк. Може, її зацікавить техніка макраме, адже щось вміти – за плечима не носити.
Оскільки цього дня відзначався День кухаря, прийшли господині на зустріч з власноруч приготовленими українськими стравами. Був тут і борщ, і вареники з капустою, сиром, картоплею та вишнями, деруни, зварена в макітрі картопля, навіть молода картопля. Було по-домашньому затишно, тепло, щиро.
А голова правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові», організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк, який завітав на вогник, сказав таке:
– Однозначно, посиденьки вдалися, треба спілкуватися, добре, що такі зустрічі додають вам позитиву, натхнення до життя. Адже переживаємо непростий час, йде страшна війна, вона торкається кожного. Дякую вам за участь у волонтерському русі, за те, що долучаєтеся до акцій нашого штабу, кожний такий ваш вчинок – це внесок у нашу спільну велику перемогу.
А. Джус
