Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №50 від 10.12.2020 року

Невблаганно плине ріка часу. І не зогляділася, як накувала мені зозуленька 70 літ. То ж у день свого ювілею, 29 листопада, промайнуло все моє життя перед очима. Як зростала у селянській працелюбній сім'ї у Борщівці, старанно навчалася в місцевій початковій школі, а далі – у Великолазучинській восьмирічці та Базалійській середній школі. Як мріяла  стати вчителькою, як вступила до Тернопільського педагогічного інституту на природничий факультет, вивчала біологію та хімію. А як розпочала працювати, то довелося викладати багато предметів. В Ординецькій восьмирічній школі навчала учнів української мови та літератури, німецької мови та економічної географії, в Строковецькій – читала фізику, біологію та хімію, в Теофіпольській середній школі № 1 спочатку була вихователем продовженого дня,  згодом викладала трудове навчання та біологію. А далі трудилася в Теофіпольській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 та школі-гімназії, навчала школярів моєї улюбленої біології та хімії.То ж все своє життя я присвятила школі, педагогічну  роботу дуже любила, намагалася передати своїм учням знання, прищепити їм такі якості як цілеспрямованість, відповідальність, наполегливість, і, головне, людяність.

Категорія: №50 від 10.12.2020 року

Із 100 хворих на   коронавірус тільки 20 мають середньотяжкий або важкий перебіг. Уявіть, як 80 людей із легким перебігом хвороби ускладнюють роботу сімейному лікарю, рентгенкабінету, лабораторії.Ця ситуація подібна до тої, коли швидка їде  до пацієнта з кровотечею, але інші водії не тільки не пропускають, але ще й підрізають її. Що ж  таке легкий перебіг коронавірусу? Невисока  гарячка(до38 градусів), яку можливо контролювати, прийомом жаропонижуючих. Нежить(або закладений ніс). Біль в горлі, м’язах, кістках. Кашель без задухи і кровохаркання. Втрата нюху та смаку, або їх спотворення. Пацієнту із  легкою формою коронавірусу рекомендується самоізоляція та  лікування в домашніх умовах.

Категорія: № 49 від 3.12.2020 року

Філія «Рідний край» завершила збір урожаю пізніх


сільськогосподарських культур

Філія «Рідний край», що входить до агрохолдингу МХП, звітує про завершення збору пізніх зернових та технічних культур. Яким був цей урожай, чи вдалося досягти запланованих показників, з якими труднощами зіштовхнулися аграрії – про все це поспілкувалися з головним агрономом Філії «Рідний край» Петром Марічуком (на фото).


РЕЗУЛЬТАТИ
– В розрізі культур наш урожай виглядає так: кукурудза обмолочена на площі 9113 га з урожайністю 105,2 ц/га; соняшник обмолочено на площі 5473 га з урожайністю 34 ц/га; сою обмолочено на площі 4073 га з урожайністю 29 ц/га, цукровий буряк зібрано з площі 194 га з урожайністю 561 ц/га. Дотримання запланованої технології, жорстка технологічна дисципліна, а також наполеглива праця агрономів та механізаторів дали змогу нам зібрати непоганий урожай.Разом з успіхами цього виробничого сезону відзначу і складнощі. Показник стосується і пізніх, і ранніх культур.

Категорія: № 49 від 3.12.2020 року

Катерина Базалійська: все ж таки вірю у розвиток Святецької громади

7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування.Життя підтверджує, що не може бути справжньої демократії без – порядку, держави – без належного контролю, а повноцінного самоврядування – без необхідного обсягу повноважень і матеріально-фінансових ресурсів, але для цього потрібна спокійна, злагоджена робота всіх гілок влади. День професійного свята – приємнамить, протепіслянеїнастаютьзначнодовшібудні з їхтривогами, труднощами, успіхами і невдачами. Весь спектр цих почуттів відчула і Святецький сільський голова Катерина Базалійська, адже працює в місцевому самоврядуванні чотирнадцять з половиною років. Спочатку була секретарем, а шість з половиною років очолює одну з найбільших на Теофіпольщині громаду. Тож розмовляємо про здобутки та нереалізовані плани, про завершення реформи децентралізації, і, головне – чи покращиться життя людей у Святці, Лисогірці та двох Мар’янівках?

Категорія: № 49 від 3.12.2020 року

Він був для всіх батьком

Про Петра Андрійовича Кравчука, який відійшов у засвіти 26 червня 2019 року, можна розказувати довго-предовго. Адже  прожив яскраве, насичене життя, хоч ніколи селянському сину з Волиці нічого з неба не падало, всього домагався сам, був цілеспрямовним, наполегливим, працелюбним, а ще - принциповим, ніколи не терпів несправедливості. Головним смислом свого життя вважав робити людям добро. І ніколи не переставав це робити.

Багато добрих слів, щирих спогадів про Петра Андрійовича, мудрого керівника, невтомного працелюба, істинного хлібороба, почесного голови місцевого агропідприємства, великого патріота подільського краю прозвучало у Волиці у п’ятницю, 27 листопада. Цього дня на його честь на по-сучасному відремонтованому адмінприміщенні СТОВ «Волиця» було урочисто відкрито меморіальну дошку. На високій ноті провели зібрання педагоги Волицької ЗОШ І-ІІ ступенів – директор Галина Гуральник та вчитель фізкультури Юрій Томчук. Отець Іван разом з півчими Волицької церкви провели обряд освячення дошки.

Категорія: № 48 від 26.11.2020 року

Об’єднатися для

 

боротьби з COVID-19

Кількість хворих на коронавірусну інфекцію на Теофіпольщині з початку пандемії станом на 25 листопада становить вже 852 людей, з них 46 дітей. То ж Теофіпольська центральна районна лікарня, як ми вже повідомляли, перепрофільована під ковідний госпіталь, кількість COVID-ліжок збільшена з 40 до 60. Обслуговують у госпіталі і хворих з Білогірського району. Ситуацію у ЦРЛ знову нам коментує т.в.о. директора КНП «Теофіпольська центральна районна лікарня» Роман Яцух:
- На сьогодні у нашому госпіталі налічується 56 хворих, з них 41 – ковідних. Що в нас змінилося за тиждень: оскільки гострою залишається потреба в засобах індивідуального захисту, ми закупили у Хмельницькому в «Медтехніці»15 комбінезонів багаторазового використання та 100 ізоляційних халатів, це біля 14 тисяч гривень. Шиємо захисні маски багаторазового використання, адже марлю нам надав підприємець Сергій Гончар, а шиє їх для поліклінічного відділення наша швачка. Підтримав нас і новообраний Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев, закупив для інфекційного відділення 50 подушок, 50 ковдр, 50 комплектів пос-тільної білизни, це біля 15 тисяч гривень.

Категорія: № 48 від 26.11.2020 року

Найтрагічніші сторінки

історії Теофіпольщини

87 років тому по Україні «гуляла» смерть. Смерть без війни, без посухи чи потопу, чи іншого стихійного лиха. Вона спустошила села й хутори. Смерть мала ім‘я – голод. Голод. Яке це слово коротеньке, але скільки воно приносить горя. Кожна людина похилого віку, коли чує слово «голод» жахається. Адже ці люди знають, що це таке. Пережити період голоду – це майже те саме, що пережити смертний вирок. Багатьом мільйонам людей на Україні цей вирок було винесено в 1933 році.
Як же можна було вижити, коли вхаті ні зернинки, ні крупинки. Люди їли, що бачили: тварин, рослин, гнилу картоплю. Важка фізична мука падала наплечі людей – безсилля, що-небудь зробити. А якою ж була моральна? Напевне, моральна мука була ще важчою.

Категорія: № 48 від 26.11.2020 року

Одне на двох -


на все життя

11 березня 1989 року в „Житті Теофіпольщини” (колишня назва -„Червона зірка”) був опублікований документальний нарис „Життя, наче зірки спалах”.
У ньому розповідалося про коротке, але яскраве життя простого кунчанського хлопця, випускника Рязанського повітряно-десантного командного училища Григорія Васильовича Попружного. Загинув він у неповних двадцять чотири, виконуючи військовий обов’язок у далекому Афганістані. А мав же ступити на рушничок щастя. Вже й вінчальні обручки чекали молодят, у березні та квітні 1980-го лейтенанту пропонували йти у відпустку.
Автору цієї давньої публікації разом з ветераном освітянської ниви, невтомним ентузіастом добрих справ Андрієм Костянтиновичем Ковальчуком не так давно вдалося поспілкуватися із Раїсою Володимирівною Барболюк - саме отою зоряною нареченою загиблого молодого офіцера. Спроби вийти на відкритий діалог із нею здійснювалися і раніше, тридцять років тому. І чимало разів - у недалекому минулому. Однак щоразу уникала вона розмови про особисте, інтимне. Бо час і досі не загоїв у її серці рану. Бо ніяк не змогла і не може змиритися із непоправною втратою коханого хлопця.

  • Ви тут: 
  • Головна