Катерина Базалійська: все ж таки вірю у розвиток Святецької громади
7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування.Життя підтверджує, що не може бути справжньої демократії без – порядку, держави – без належного контролю, а повноцінного самоврядування – без необхідного обсягу повноважень і матеріально-фінансових ресурсів, але для цього потрібна спокійна, злагоджена робота всіх гілок влади. День професійного свята – приємнамить, протепіслянеїнастаютьзначнодовшібудні з їхтривогами, труднощами, успіхами і невдачами. Весь спектр цих почуттів відчула і Святецький сільський голова Катерина Базалійська, адже працює в місцевому самоврядуванні чотирнадцять з половиною років. Спочатку була секретарем, а шість з половиною років очолює одну з найбільших на Теофіпольщині громаду. Тож розмовляємо про здобутки та нереалізовані плани, про завершення реформи децентралізації, і, головне – чи покращиться життя людей у Святці, Лисогірці та двох Мар’янівках?
- Перш за все, вважаю, що в місцевому самоврядуванні повинні працювати люди, - каже, - які розуміють свою відповідальність перед жителями громади, що вони прийшли не красуватися, а чути людей, перейматися їх клопотами, проблемами. Тобто, просто береш і робиш, без власної вигоди, без власних амбіцій. І ще – ти готовий постійно вчитися, професійно розвиватися, адже це особливий вид діяльності. За освітою я ветеринарний лікар, то ж коли у 2006 році прийшла у Святецьку сільську раду, дуже важливим було те, що тодішній голова районної ради Василь Кравчук, керуючий справами Людмила Глов’юк згуртували нас. Курси, спілкування, дружні поради, відчуття спільної мети –все це мені дуже багато дало. Якщо ж спитати мене, що в мене на серці, коли завершилася реформа децентралізації, коли Святецька сільська рада увійшла до Теофіпольської селищної ради і що буде далі, то впевнено кажу: я робила все, аби не зруйнувалося жодне село громади. Доречно, що в цьому ж номері газети надрукований наш звіт, що ми зробили за останні 5 років. Може хтось не знає,взагалі не підозрює, то хай знає. Бо спілкуватися в телеграм-каналі, слабко, або зовсім не орієнтуватися, що робиться, що ще потрібно зробити в громаді,це зовсім інше.Дуже радію, що нам вдалося висипати 95 % сільських доріг, це було нашою найбільшою проблемою, і дуже допомогли нам на початковому етапі народний депутат України Олександр Герега та депутат обласної ради Віктор Лебединський. Ми постійно підтримували заклади освіти, це три школи та два дитячих садочки, заклади культури, це будинок культури та два сільських клуби, адже річний бюджет сільської ради складав 3 мільйони гривень. Виділяли кошти на поточні та капітальні ремонти, на створення комфортних умов для навчання та виховання дітей.А яка прекрасна амбулаторія загальної практики сімейної медицини побудована за державні кошти у Святці! Але ж до співфінансування долучилася і сільська рада, це 780 тисяч гривень, ще ж на придбання автомобіля було виділено 98 тисяч гривень. Люди приходять сюди, дуже задоволені, адже тут створені всі умови для надання якісних медичних послуг первинного рівня.
Однак стурбована Катерина Павлівна, що не встигли зробити капітальний ремонт Святецького сільського будинку культури, бо ж тут протікає дах, не працює глядацька зала, адже її стеля знаходиться в аварійному стані.А так не вистачає людям будинку культури! Ще ж у співпраці з благодійним фондом Тетяни Василик, із залученням іноземних інвесторівмав бути реалізований проєкт з реконструкції Святецького дитячого садочка. Йдеться про добудову приміщення для ще однієї, третьої групи вихованців. Була виготовлена проєктно-кошторисна документація, вартість проєкту складала аж 15 мільйонів гривень. Але далі справа не зрушилася. Малоймовірно, що щось зміниться за нової влади.
Ще тривожить її таке:дуже хотілося, щоб люди більше переймалися громадськими справами, вболівали за чистоту вулиць, не складали на дорогах жоми та гної, брали активну участь в прибиранні, розчищенні сільських кладовищ. Щоб люди розуміли, що чистота, порядок залежить від кожного з них, щоб зростала їх свідомість.Бо якщо нічого не зміниться, ніколи в нас не буде так, як в Європі.
- Робота з людьми, - продовжує -, це дуже нелегко, це виснаження, але це наш обов’язок - вислухати кожного, дати пораду, вирішити проблему. То ж напередодні Дня місцевого самоврядування я щиро хочу подякувати працівникам сільської ради, які самовіддано працювали і завжди підтримували мене. Це головний бухгалтер Людмила Карнась, спеціаліст з бухгалтерського обліку Ірина Вишневська, спеціаліст з військового обліку Валентина Хомут, технічний працівник Софія Бєган, водій Олександр Собчук. Дуже не вистачає мені прекрасної людини, спеціаліста Олени Репецької, яка пів року тому назавжди покинула нас. Також дякую депутатам сільської ради, адже ми були чудовою командою. А ще хочу подякувати всім сільським головам, які працювали до мене, тепер я їх розумію, як ніхто – Станіславу Качану, Марії Білич, Петру Андрощуку. Зичу їм всього найкращого, а головне – міцного здоров’я та родинного щастя. Ще ж за співпрацю впродовж останньої каденції висловлюю велику вдячність голові районної ради Андрію Петринюку, який самовіддано працював на благо району.
Чи відчують жителі Святецької громади переваги децентралізації, ставши часткою Теофіпольської селищної ради? Чи достатньо буде спрямованих на розвиток Святця, Лисогірки та двох Мар’янівок фінансових ресурсів?Чи зміниться все на краще? Має на цей рахунок Катерина Павлівна сумніви. Однак понад усе бажає, щоб її громада процвітала, щоб люди мали роботу, щоб народжувалися діти, щоб у першій Мар’янівці запрацював дитячий садочок, щоб не стояли в селах пустки.
Та час, коли працювала в Святецькій сільській раді, вважає часом своєї найкращої самореалізації, часом безкорисливого, справжнього служіння громаді. Хоч не доводилося бути ні у відпустках, та за своїми донечками, середульшою Катрусею та найменшенькою Надєнькою, у декреті не була. Слава Богу, що в неї прекрасна свекруха, Віра Савівна, то ж піклується про дівчаток. А ще ж в усьому підтримував її чоловік Анатолій та старший син Ваня. То ж мала надійний, міцний тил, змогу віддаватися роботі. Тому життя продовжується і воно прекрасне.
Галина Тебенько
