Невблаганно плине ріка часу. І не зогляділася, як накувала мені зозуленька 70 літ. То ж у день свого ювілею, 29 листопада, промайнуло все моє життя перед очима. Як зростала у селянській працелюбній сім'ї у Борщівці, старанно навчалася в місцевій початковій школі, а далі – у Великолазучинській восьмирічці та Базалійській середній школі. Як мріяла стати вчителькою, як вступила до Тернопільського педагогічного інституту на природничий факультет, вивчала біологію та хімію. А як розпочала працювати, то довелося викладати багато предметів. В Ординецькій восьмирічній школі навчала учнів української мови та літератури, німецької мови та економічної географії, в Строковецькій – читала фізику, біологію та хімію, в Теофіпольській середній школі № 1 спочатку була вихователем продовженого дня, згодом викладала трудове навчання та біологію. А далі трудилася в Теофіпольській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 та школі-гімназії, навчала школярів моєї улюбленої біології та хімії.То ж все своє життя я присвятила школі, педагогічну роботу дуже любила, намагалася передати своїм учням знання, прищепити їм такі якості як цілеспрямованість, відповідальність, наполегливість, і, головне, людяність.
На пенсію вийшла у 55 років, якраз тоді моєму чоловікові Василю Корнійовичу Шуляку зробили вже другу складну операцію на серці, треба було про нього більше турбуватися. То ж працювати далі не мала змоги.
Думала, що про мене вже всі забули, то ж була приємно здивована, що у день мого ювілею отримала грамоту з відділу освіти райдержадміністрації та профспілки освітян району за підписом Майї Мельник та Ніни Киричок. Зворушена була і нагородою від Теофіпольської селищної ради - пам'ятною медаллю з нагоди 600-річчя першої писемної згадки про Теофіполь на книгою. Привітав мене і педагогічний колектив Теофіпольського НВК ЗОШ І ступеня-гімназія. Це була така дуже гарна вітальна листівка з віршем та цінний подарунок.
Звісно, привітали мене у цей день діти, онуки, свати, друзі та родичі, однокласники та однокурсники. Рідні зробили для мене родинне свято. Все було просто чудово, та найбільше зігріла мою душу увага відділу освіти, селищної ради та моїх колег з школи-гімназії. Бо ж для щасливих миттєвостей потрібна лише краплина щирого тепла та поваги, справжнього визнання, відчуття, що тебе не забули, що про тебе пам'ятають.
Віра Шуляк, Заслужений вчитель України, село Новоставці
