Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №7 від 14.02.2019р.

Раз добром зігріте серце вік не охолоне


Зовсім нещодавно наш волонтерський загін «Турбота» відвідав мешканців Базалійського будинку людей похилого віку. Такі зустрічі ми організовуємо щорічно взимку і напередодні Великодніх свят.
Напередодні поїздки за ініціативи волонтерів школи було проведено благодійну акцію “Я хочу допомогти, а ти?”. Майже усі діти, працівники школи, вчителі, батьки долучились до збору городини і коштів для закупівлі солодощів для одиноких людей, позбавлених піклування дітей. А ще підготували прекрасний концерт для стареньких.
Цього дня з нетерпінням чекали і волонтери, і працівники інтернату, і, безперечно, його мешканці. Великою радістю засіяли очі бабусь і дідусів, коли зазвучали чудові пісні, вірші у виконанні дітей. На добрих обличчях з’явились милі усмішки від веселих гуморесок. Старенькі щедро обдарували оплесками дзвінкоголосу старшокласницю Анну Войтко, маленьку гумористку Злату Кирилюк. Надзвичайно сподобались присутнім пісні у виконанні старших волонтерів, цікаві розповіді дітей про обереги України: віночок,калину,вербу, барвінок та інші.

Категорія: №7 від 14.02.2019р.

Батьківщина – найдорожча на світі


Свято «Україна – мій рідний край» провели для учнів початкових класів в Новоставецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Свято розпочала вчителька Зоя Руда, яка наголосила, у кожної людини в житті є щось сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитиною побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір, чисту зелену травичку і тисячі різних квітів, які радували серце своїм розмаїттям. 
Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. Де б людина не жила потім, а зі своїм краєм вона пов’язана невидимою ниточкою, яка не відпускає від себе, живить рідним теплом і дає наснагу.

Категорія: №7 від 14.02.2019р.

Корисний урок


У Воронівецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся урок-захід до дня безпечного Інтернету « Я за безпечний Інтернет». Його провів для учнів 8-11 класів учитель інформатики Микола Пашко.
Урок був присвячений світу, з яким ми стикаємося кожного дня – світу Інтернету. Проводився він у формі лекції-тренінгу, під час якого учні виконували вправи та ставали учасниками гри для визначення позитивних та негативних сторін Інтернету, а також взяли участь у інтерактивній грі «Казка про Скріпочку», за допомогою якої дізналися про можливі випадки шантажу та правила знайомства в Інтернеті. Результатом уроку стало – побажання учасникам «інкогніто», роз’яснення та засвоєння правил розумного користування Інтернетом.

Категорія: №7 від 14.02.2019р.

Знову до Дня всіх закоханих ми знайшли взірцеву родину, де панує любов, злагода та довіра. Де почуття, які поєднали долі двох молодих людей, пройшли випробування і розлуками, і побутом, і дрібними (бо ж все в порівнянні) життєвими незгодами. І почуття ці не згасли, а розквітли, розгорілися з новою силою. Бо ж у родині зростають діти, яким так потрібне тепло, турбота та ласка батьків.


Як найцінніший дар


Ці щирі слова про подружжя Оксани (Антонюк) та Сергія Федорчуків з Базалії. Майже 12 років вони живуть у щасливому шлюбі, вдячні долі, яка звела їх в одне ціле, додала їх життю неповторних барв.
Оксана працює на дуже відповідальній посаді, адже вона начальник служби в справах дітей Теофіпольської райдержадміністрації, то ж постійно їй доводиться перейматися неблагонадійними сім’ями, захищати права дітей, відчувати, на жаль, багато негативних емоцій.
- Коли я вдома розказую, - каже, - показую фото, в яких умовах ще можуть проживати діти, я ще раз усвідомлюю своє щастя – бо виросла у гарній родині, маю свою справді чудову родину, синочок Максим та донечка Полінка оточені нашою любов’ю, піклуванням, впевнена, що зможемо передати їм моральні цінності, прищепити почуття добра, справедливості, небайдужості та милосердя, що вони стануть хорошими людьми.
Після школи дівчина вступила до Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, здобувала спеціальність вихователя дошкільного закладу. Та вже після другого курсу одночасно працювала у дитячому садочку, бо ж батькам ще треба було вивчити третю, найменшу дитину, брата Мишка.

Категорія: №6 від 07.02.2019р.

Почуття пронесли через роки


3 лютого Станіслава Цезарівна та Володимир Петрович Довгошия з Новоставець святкували своє золоте весілля. Життя ж у парі прожили гідно, як і все їх покоління, тяжко працювали, дбали про свою родину, виростили дітей, дочекалися онуків та правнуків.
Їх дитинство та юність припали на нелегкі повоєнні роки, то ж добре пам’ятають і голод, і холод, і злидні. Бо які ж тоді були статки? Та завжди жили з вірою на краще, не розгубили у серцях добра, людяності, милосердя та співчуття.
Станіслава ж народилася у 1947 році в Казахстані. Сюди, в Кокчетавську область, з рідних Новоставець перед війною вислали її батьків Цезаря та Мар’яну Рудківських та старшу сестричку Яніну. А за що? За те, що були етнічними поляками, такі страшні часи тоді були. То ж сьорбнули лиха сповна. Звідти батька забрали на війну. Як було матері пережити ті роки? Слава Богу, не забили, вернувся, невдовзі і Стася побачила світ. Та чужина є чужина, хотіли Рудківські повернутися додому, бо ж нема нічого милішого за рідний край.

Категорія: №6 від 07.02.2019р.

Обговорювали актуальні питання


31 січня під головуванням першого заступника голови райдержадміністрації Петра Вільшинського відбулося засідання колегії райдержадміністрації. Спочатку члени колегії заслухали та обговорили інформацію начальника відділу з питань надання адміністративних послуг райдержадміністрації Галини Сторожук щодо здійснення заходів із удосконалення його роботи. Адже з адміністративно-територіальними перетвореннями, децентралізацією повноважень владних структур невід’ємно пов’язано реформування системи адміністративних послуг. Практично всі громадяни країни є споживачами адміністративних послуг і від якості та комфортності надання таких послуг залежать стандарти життя людей та їх ставлення до влади. Тому на виконання Закону України «Про адміністративні послуги» у 2014 році при райдержадміністрації був створений Центр надання адміністративних послуг – постійно діючий робочий орган районної державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.
Матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності Центру покладається на відділ з питань надання адміністративних послуг райдержадміністрації, який здійснює функції з керівництва та відповідає за організацію діяльності Центру. За 2018 рік через Центр надання адміністративних послуг надано 7105 послуг (в середньому за місяць – 592). З них: реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 460, реєстрація речових прав на нерухоме майно – 2693, видача паспортних документів – 376, послуги, суб’єктом надання яких є Держгеокадастр – 3371, видача документів дозвільного характеру – 43, інші послуги – 162. Надходження за надані послуги через ЦНАП в 2018 році становлять: до місцевого бюджету – 188,071 тис. грн.; до районного бюджету – 337,12 тис. грн. Роботу Центру забезпечують 4 адміністратори, тут знаходяться відділ з питань державної реєстрації райдержадміністрації та кадастрові реєстратори відділу у Теофіпольському районі Головного управління Держгеокадастру, що покращує надання адміністративних послуг суб’єктам звернення. Загалом до роботи Центру залучені 12 суб’єктів надання адміністративних послуг.

Категорія: №6 від 07.02.2019р.

Бездоглядні собаки - як бути?


«Собака – друг людини» – з дитинства відома для усіх фраза ілюструє дуже тепле відношення в нашому суспільстві до цих тварин. Проте інтелект та свідомість цих істот часто переоцінюються, від чого нерідко страждають люди. Певний досвід жителів нашого району у співжитті з чотирилапими слугує тому підтвердженням.
Насправді, проблема з безпритульними тваринами актуальна не лише для нашої місцевості. Авторитетне видання Washington Post, на основі свого дослідження, включило Україну до десятки країн з найбільшою кількістю бездомних тварин, що дає нам підставу розглядати цю проблему глобально. Адже в більшості українських міст, містечок, селиш та сіл причини цього явища мають однаковий характер. Відсутність фінансування і, як наслідок, гідних притулків для бездомних тварин — нюанс, який характерний для всієї країни. Внаслідок чого не завжди безпечні та дружелюбні пси дедалі більше заповнюють собою вулиці, концентруючись біля дитячих садків, шкіл, де їх підгодовує малеча. Нерідко собачий гавкіт можна почути і з настанням ночі, що, чесно кажучи, змушує тричі подумати, перш ніж виходити на вулицю у вечірню годину. Звісно, можна безкінечно довго грати в сміливця і вперто нехтувати загрозою, проте ризик бути покусаним від цього геть не зменшується, а, навпаки, збільшується.

Категорія: №6 від 07.02.2019р.

Симфонія  його життя


Ця людина вміє жити в гармонії з усім оточуючим. Завжди прагнула бути щасливою. Його формула щастя – наявність усього по трошки, але досить досконалого та бажаного. Головне – здобутого власними силами та старанням. У своєму житті, а воно часто-густо було складне і неординарне, все знаходилося у своїх межах, вчасно продумане і, головне, під власним контролем. А як іноді важко було, то будь-яке негативне життєве явище переступала сміливо, долаючи той бар’єр, позитив домінував, перемагав. Вона сама себе привчила, бо добре знала, що все залежить тільки від неї. Щоразу, будучи впевненою у своїх можливостях, не зупинялася на досягнутому. Вдосконалювалася. І як особистість, насамперед.
Слово і діло. Ці два поняття для Харлампія Пилиповича Розмаріци були нероздільні. Він брав відповідальність за тих, хто у нього повірив і пішов услід. Різнилися такі індивідуми винятковим працелюбством, активністю, раціональністю своїх дій. Ветеран-фронтовик вважає, що нічого так просто не дається, не підноситься на блюдечку. Все здобувається, досягається наполегливою працею.
Харлампій Пилипович, скільки себе пам’ятає, у підлітковому віці був запальним, умів завойовувати довіру у таких хлопчаків, як він сам. І підлітки тягнулися до нього. Саме ця риса характеру і вплинула на вибір майбутньої професії.
І коли на заході Європи, а згодом і колишнього СРСР, загорілося полум’я Другої Світової війни, 17-річний юнак із казахських степів, уже добре усвідомив своє місце у боротьбі з загальним ворогом – німецьким фашизмом. Вирішив присвятити себе військовій справі. Тож не дивно, що вже у жовтні 1942 року, пройшовши курс молодого бійця, не задумуючись попросився на навчання у військове кулеметне училище, яке у травні наступного року успішно закінчив. У званні лейтенанта був відправлений на фронт. Став командиром взводу.

  • Ви тут: 
  • Головна