вологість:
тиск:
вітер:
Пишемо книгу
- Категорія: № 51 від 19.12.2019 року
Юрій Левицький:
До мене часто приходять
афганські сни
Правду кажуть, що кожна особистість, як і доля людська, єдина і неповторна. Яскравим прикладом цього може стати Юрій Левицький провідний фахівець Теофіпольського районного центру зайнятості, адже поєдналися у цій людині сором’язливість та простота із навиками справжнього організатора, відповідального і непорушного перед будь-якими перешкодами.
Життєвий шлях Юрія розпочався у селищі Стара Ушиця Кам’янець-Подільського району. Змалку він вирізнявся своєю цілеспрямова-ністю, тому після закінчення восьми класів без вагань вступив до Хмельницького кооперативного технікуму, став здобувати спеціальність товарознавця. Так співпало, що дві найважливіші події у його тодішньому житті відбулися майже в один день: після здачі останнього екзамену і здобуття диплома, хлопця призивають до лав Радянської Армії.
Пишемо книгу
- Категорія: № 51 від 19.12.2019 року
Караван не пройшов
Для нього вже стало звичним на зустрічі з бойовими друзями чи то із школярами брати із собою гітару, бо достеменно знає, що обов’язково попросять заспівати. І він охоче виконує прохання. Зде-більшого співає про Афган, почуте і пережите там. В репертуарі особливе місце відводить ось цій пісні.
Ну вот и все, ребята, отслужил,
И увольняюсь по весеннему приказу.
Немного жаль, что быстро положил 700 ночей и дней «афганскому» спецназу.
Немного жаль, что больше не носить,
Берет, тельняшку и красивую песочку,,
Немного жаль, что больше не делить
Мне службы с вами, на ней мы ставим точку.
Дороге серцю
- Категорія: № 51 від 19.12.2019 року
Моя гордість -
мої церкви
Дуже цінним для мене, як архітектора, є ті архітектурні і архітектурно-скульптурні проекти, які народжує мрія. Колись я мріяв проектувати церкви, і коли над нашою Україною повіяв свіжий вітерець, - я перший на нашому архітектурному факультеті Львівської політехніки дав своєму студенту завдання на розробку дипломованого проекту «Українська греко-католицька церква» (в одному із містечок Львівщини». Захист диплому був дуже успішним.
На даний час біля двох десятків моїх храмів хрестами торкаються Небес у самому Львові, на Львівщині, на Тернопільщині і на нашій Теофіпольщині. Тільки жаль мені, що декотрих з них я не бачив в натурі, навіть на світлині, і не знаю чи при будівництві було дотримано мого проекту, чи не зіпсувала їх архітектурно –художній образ самодіяльність.
Як гармонійно вписалась церква в природний ландшафт села Великий Лазучин нашого району, побудована з повним дотриманням мого проекту при доброчинному сприянні великого патріота нашого рідного краю, Господаря з великої літери, нашого дорогого , незабутнього, світлої пам’яті Василя Корнійовича Шуляка!
А ще, як гріє душу український патріотизм парафіян села: ще було далеко до святого Томосу, а вони вже слухали службу Божу і молились рідною мовою в своїй рідній Українській Православній церкві Київського Патріархату.
Дороге серцю
- Категорія: № 51 від 19.12.2019 року
Татова криниця
Криниця була в нас одна на куток. На долині. За шість прольотів між електричними стовпами. Далекувато, щоб наносити води дерев’яним коромислом на домашні потреби, худобі. Пам’ятаю, щоб не носити, повели з братом Колею корову на водопій. І тут ні звідси, ні звідти - чорна хмара з Човгузова. Шквальний вітер, злива. Промокли до нитки. Мама швиденько натерла часником п’яти, ямку на шиї, напоїла гарячим молоком і закутала в лахи. Так лікувались колись.
Пройшло. А після цього випадку тато вирішив викопати свою криницю.
Щира вдячність
- Категорія: № 50 від 12.12.2019 року
Щоб знову не трапилося лихо
Про те, що я пережила 28 квітня, у Великодній вечір та ніч, мені і досі страшно згадувати. Адже недовгий дощ, який лляв, як з відра, затопив моє обійстя. Хліви, льох, літню кухню, автомобіль, сільськогосподарську техніку, подвір’я – все занесло намулою. Та не залишилася я тоді наодинці з бідою, порятували працівники 36 Державного пожежно-рятувального поста з Теофіполя, допомогли односельці, керівники місцевих агропід-приємств Валентин Грисюкта Володимир Романчук.
Кілька місяців ще довелося мені доводити все до ладу, вишкрябувати, вичищати. Та стала панічно боятися дощу, якби ще раз таке сталося, не знаю, чи пережила б.
Відлуння свята
- Категорія: № 50 від 12.12.2019 року
Для тих, хто
працює для людей
Напередодні Дня місцевого самоврядування в сесійній залі районної ради відбувся святковий захід. До його проведення долучилися районний будинок культури, дитяча музична школа, то ж учасники урочистостей отримали гарний настрій, заряд бадьорості та оптимізму. Адже ті, хто за велінням серця взяв на себе мужність працювати для людей, нести відповідальність за згуртування, спокій та благополуччя громад, заслужили на таке свято. Бо ж негативу їм вистачає.
На часі
- Категорія: № 50 від 12.12.2019 року
Вірним синам українського
народу присвячувалося
6 грудня, у День Збройних Сил України, в актовій залі дитячої музичної школи відбулися урочистості. Ведуча заходу Галина Стаднік наголосила, що коли запроваджувалося це свято, ніхто навіть уявити не міг, що воно стане найголовнішим у житті сьогоднішньої України. Що люди у військовій формі стануть звичним явищем на вулицях українських міст та сіл. І що на них покладатимемо величезні надії і всією Україною молитимемося за них, щоб повернулися живими.
Учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять тих, хто віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет, територіальну ціліс-ність України. До пам’ятників загиблих у роки Другої світової війни, воїнам-афганцям, пам’ятного знаку Героям Майдану та усім захисникам української землі під мелодію «Пливе кача» поклали квіти.
Грані життя
- Категорія: № 50 від 12.12.2019 року
ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО!
Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.
Сторінка 161 із 224