Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №3 від 17.01.2019р.

Вибороли право на  краще життя


Хоч з часу проведення виборів у новоствореній Новоставецькій об’єднаній територіальній громаді минуло вже три тижні, а було це 24 грудня, розмови про вибори у селах Новоставецької та Човгузівської сільських рад, що об’єдналися, не вщухають. Говорять про це не тільки виборці, а й підлітки та діти. Бо ж дуже вже активізувалися політичні сили, які взяли участь у виборах депутатів ОТГ. Якщо до виборів всі заявляли, що проти них буде застосовуватися адмінресурс, шахрайські схеми та підкуп виборців, проте практично всі насправді цим не погребували. Бо ж розказують люди, та й надходили в редакцію дзвінки, що розносили їм і гроші, і заморожені кури, і цукерки та шампанське, і подарунки. Та й по окремих депутатах неясно, ніби й за них ніхто не проголосував, а перемогли саме вони. Ще ж мали місце домовленості між політичними силами. То ж навряд чи можна ці вибори назвати чесними. Нагадаємо, що на 14 депутатських місць претендували аж 88 кандидатів. То ж про враження від виборів та розпочату організаторську роботу розмовляємо з обраним головою Новоставецької ОТГ Анатолієм Вальчуком.
Отже, розкажіть, як ви прийшли до цих виборів, якими, на вашу думку, вони були?
- Найперше, хочу сказати, що я вже двічі був обраний Новоставецьким сільським головою, восени 2010 та 2015 років. Протягом цього часу намагався виправдати довір’я виборців, наша команда, це депутати, члени виконкому, працювала злагоджено, я з повною відповідальністю стверджую, що лише на користь громади. Коли ж у 2015 році набув чинності Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» і цей процес у нашому районі загальмувався, ми ще у 2017 а далі у минулому році стали вивчати можливість створення спроможної громади на теренах двох сільських рад – Новоставецької та Човгузівської.

Категорія: №3 від 17.01.2019р.

Спасибі за розуміння


Як не можна без води навчитись плавати, так і без праці не можна виховати людину, яка б любила свою землю, була б милосердною, цінила все те, що створили руки наших пращурів. І мені здається, що вони, наші діди і прадіди, по відношенню до матері - землі були більш вдячними та бережливими, з дитинства навчали цьому дітей, залучали їх до праці. Хлопці змалечку вчилися орати, тримати в руках різні робочі інструменти, мали певні обов’язки по господарству. Дівчатка ж пряли, шили, вишивали, а в багатьох випадках «базарили», а на виручені гроші купували собі обновки.
Чи бачимо ми в наших сім’ях таке виховання? В дуже небагатьох. І то там, де сім’я багатодітна. Одна ж дитина часто стає для батьків центром Всесвіту. Мене дуже вразила розповідь наших журналістів, які відвідали в Британії заможну родину, де підростав всім забезпечений малюк. На запитання: « Ким ти хочеш стати?», щоб ви подумали відповіла дитина? Ніколи не здогадаєтесь, хлопчик сказав: «Я хочу стати двома маленькими собачками, щоб їм разом було веселіше гратися».
Якраз в художній школі діти знаходять собі друзів, спільні інтереси їх об’єднують.

Категорія: №3 від 17.01.2019р.

Про це мріяли  покоління українців


Вселенський патріарх Варфоломій надав Україні Томос, тож процес надання автокефалії Православній церкві України завершився. 5 січня Варфоломій підписав Томос про автокефалію єдиної Православної церкви України. Церемонія підписання Томосу відбулася в патріаршому храмі Святого Георгія на території Вселенського патріархату в Стамбулі. А вже 6 січня під час літургії у тому ж храмі Варфоломій передав предстоятелю новоствореної Православної церкви України Епіфанію посох і Томос, який проголошує автокефалію. Цю історичну подію, цю радісну для українського православ’я звістку, обговорюємо з благочинним Теофіпольського району Помісної Автокефальної Православної Церкви України, митрофорним протоієреєм отцем Василем Крисаком.
Спочатку трохи історії. Розкажіть, отче, нашим читачам про нелегкий шлях української церкви до здобуття незалежності.
- Вперше в історії українська церква отримала автономію. Це велика історична подія, це здобуття духовної незалежності. Бо ж нарешті маємо Помісну Автокефальну Православну Церкву України. З часів Володимира Великого Київська митрополія була в складі Константинопольського патріархату.

Категорія: №3 від 17.01.2019р.

А в нашій Борщівці було найкраще


З нетерпінням чекали ми, жителі Борщівки, і дорослі, і малеча, Нового року та Різдвяних свят. Бо хіба є щось краще від очікування новорічного дива, здійснення заповітних мрій, чарівних різдвяних миттєвостей, усвідомлення значимості народження господа нашого Ісуса Христа?А ще всі ми чекали того дня, коли традиційно у кожну оселю завітає ватага колядників, розкаже благу звістку про народження Спасителя, заспіває давні колядки, весело защедрує. Бо ж щороку це організовує директор Борщівського сільського будинку культури Майя Пейда, справжній аматор народного мистецтва, великий ентузіаст культосвітньої ниви.

Категорія: №2 від 10.01.2019р.

Коли лебідь, щука та рак…


У вівторок, 8 січня, голова районної ради Андрій Петринюк, аби обговорити кілька важливих питань, ініціював проведення зустрічі з головами сільських та селищних рад. Відбулася зустріч на території центральної районної лікарні, бо одним з питань було облаштування приміщення для відділення гемодіалізу.
Та спочатку учасники зустрічі бурхливо дискутували з приводу створення об’єднаної територіальної громади. Бо ж у минулому 2018 році була спроба створити Теофіпольську ОТГ з центром у Теофіполі, та до зриву цього процесу доклали рук «За конкретні справи». Натомість утворилася Новоставецька ОТГ з двох сільських рад – Новоставецької та Човгузівської. То що далі – чи можна утворити Теофіпольську ОТГ у 2019 році, чи все відбудеться «зверху» у 2020 згідно Перспективного плану?
Андрій Петринюк повідомив позицію Хмельницького Центру місцевого самоврядування: якщо до 10 лютого 2019 року представити весь пакет документів, то вибори будуть можливі у квітні-травні. Тобто, запропонував розпочати процес створення Теофіпольської ОТГ спочатку та створити цю громаду в межах району, бо більше можливості внести зміни до Перспективного плану не буде.
Справедливі зауваження висловив Гаврилівський сільський голова Василь Гандовський: знову не повторювати помилок, адже спільної думки немає. Ні у 2015, ні у 2018 порозуміння не було досягнуте. А мала цим займатися райдержадміністрація, районна рада, якщо всім об’єднуватися, то всім. Але ж Олійники вичікують, Гальчинці вичікують, Святець та Поляхова не поспішають. Та й не від сільських рад все залежить, основну скрипку мала зіграти Теофіпольська селищна рада, ще невідомо, чи прийняла вона б остаточне рішення. А до людей знову тяжко йти, вже ніхто не вірить.
Підтримав колегу і Кунчанський сільський голова Олексій Козачук. Чого ж не об’єдналися, в Новоставцях вийшло, а в нас чого не вийшло? Звісно, треба решті громад в межах району об’єднатися в одну громаду. Та виходить, що в районі керує не районна влада, а потужні господарники. Ясно, що для них ключовим є вирішення земельних питань, хай би господарювали прозоро, бо всім відомо, що платять заробітну плату в конвертах, а від цього страждають люди, соціальні стандарти не дотримуються.
Свої думки висловили і інші сільські голови. В Святці люди хочуть свою громаду, а в Олійниках за 2019 та 2020 роки можна ще щось зробити, бо далі їм навряд що світить. То ж зійшлися на тому, що до 10 лютого провести громадські слухання, сходи сіл, сесії ніхто не встигне, та й що казати людям, розрахунків же немає. Та, головне, єдності так і немає. Одним словом, як у тій байці – лебідь, щука та рак

Категорія: №2 від 10.01.2019р.

Почуйте і зробіть висновки!


«Говорила-балакала, тоді сіла й заплакала» - ця давня народна приказка про те, чим живе наша медицина сьогодні в селі. 2018 рік – це рік втілення в життя медичної реформи, чергової. То була «оптимізація», тоді «реорганізація», а тепер «реформація». Люди добрі (депутати)! Ви, шановні, приймаєте закони, рішення. Але у мене таке враження, що живете далеко за межами України. Реформа, мо-же, вона й хороша, але не для українського села. Для міста, може, вона й підходить. «Коваль коня кує, а жаба ногу підставляє» - це теж українська народна приказка. А що народне - то прямо в ціль. Не можна рівняти рівень життя Австрії, Канади із життям селян в Україні: дороги - ніякі, їх немає. Я був на полігоні у Рівненському навчальному центрі, (скор.РУЦ) у 1983 році, то там для танків Т-72 і БМП кращі дороги, ніж у нас до віддалених сіл Базалія-Ординці, Базалія – Михиринці. Там не можна проїхати навіть возом. Автобусного зв’язку із вказаних сіл до Базалії немає. У Базалійській амбулаторії ще працює фізкабінет (УВЧ, електрофорез, ультразвук, інгаляції «солюкс», кварц, «КУФ», масаж). «Дякуючи» реформі, у нас забрали лабораторію, тоді, як ми обслуговуємо 11 сіл нашого району та 3 сіл Волочиського району. Але є у нас аналізатор сечі та глюкометри. У перспективі ще й буде аналізатор крові (він коштує біля 70000грн). Може, знайдемо якихось спонсорів.
Шановні жителі сіл Базалійської АЗПСМ - Ординці,Лютарівка,Василівка, Борщівка, Малі Жеребки, Михиринці, Червона Случ, Новоіванівка, Єлізаветпіль, Гальчинці! Заключайте декларації із лікарями Базалійської амбулаторії. Чому?

Категорія: №2 від 10.01.2019р.

Завдячуємо благодійникам та реформуємося


На початку нового 2019 року хочу повідомити громаду району про те, що завдяки небайдужим людям матеріально-технічна база центральної районної лікарні покращується, а, отже, покращується якість медичних послуг. От напередодні новорічних свят в хірургічному відділенні з’явився діатермокоагулятор, це апарат, який використовується в хірургічному та лор-відділеннях, в акушерстві та гінекології, при операціях, де можливі великі крововтрати. Якраз за допомогою такого апарату можна зупинити кровотечу. В хірургії було таке обладнання, та воно вже дуже застаріле. Тепер користуємося новим діатермокоагулятором, при проведенні операції з видалення жовчного міхура завідуючий хірургічним відділенням Сергій Мороз вже його застосовував. А сталося це завдяки одному з наших великих благодійників лікарні, голові ФГ «Кунчанський» Володимиру Пицюку. Бо ж проплатив за це вкрай необхідне обладнання 44.980 гривень. Ми щиро йому дякуємо, це допоможе рятувати людей.
Звісно, нам дуже потрібне і інше обладнання, як апарат Кротова для баклабораторії, адже потрібно пос-тійно робити посів повітря в наших відділеннях. А також вкрай необхідні хоч би два апарати штучної вентиляції легень для реанімаційного відділення. Наша районна лікарня є єдиною в області, де немає лапароскопічної стійки, яка використовується в хірургії, акушерстві та гінекології. Якщо кілька років тому вона коштувала 250 тисяч гривень, то тепер її вартість зросла до 1 мільйона гривень. Треба переносний апарат УЗД, той, що був, просто відпрацював свій ресурс. Вийшов з ладу і ехоенцилограф, який необхідний в неврологічному відділенні. Також потрібно нове оснащення для харчоблоку – плита, духовки.

Категорія: №2 від 10.01.2019р.

Мелодії звуків мідних


Ця музика – з найтонших почуттів.
Від шелеху трави до буйства грому,
Вона – і біль, і гнів душі, і спів,
Вона – пориви і солодка втома.
Так ніжно і тепло складає гімн духовому оркестру, який дарує людині «одвагу орлину», відомий український поет Віталій Колодій. Без перебільшення можна відзначити, що жоден з музичних жанрів, мабуть, не здатен таким єдиним колективом так урочисто і святково забезпечити виконання музичних творів і створити слухачам незабутнє світле враження, велике творче задоволення та душевну радість. Ця любов і захоплення адресуються відомому і знаному колективу в районі – народному аматорському духовому оркестру Турівського сільського будинку культури.
Цей колектив був заснований у 1970 році. Перший його керівник – Петро Пелих. Це був музикант-самоучка, людина, сповнена справжнього ентузіазму. Трудолюбивий, вимогливий і, водночас, добрий, завжди із щирою усмішкою. Музичні інструменти були старі, в основному особисті. Та музика у виконанні оркестру звучала піднесено, швидко завоювала велику любов і повагу односельців на урочистостях села, танцях в клубі, весіллях та взагалі на всіх сільських святах та забавах.
Авторитет і славу духової музики створили її фундатори, ті, що стояли біля витоків зародження оркестру: Петро Пелих, Іван Гуменюк, Микола Денисюк, Андрій Мазур, Анатолій Пасічник.
У 1973 році, коли головою господарства став Петро Пожалюк, був закуплений комплект інструментів духового оркестру. У цьому ж році керівником колективу став Михайло Васерман – талановитий, освічений музикант.
Саме тоді нотну грамоту почали опановувати навіть ті, хто вже давно покинув шкільну парту.
З 1980 року і по цей день оркестр очолює талановитий маестро, педагог і музикант Володимир Гуменюк.

  • Ви тут: 
  • Головна