Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №29 від 18.07.2024 року
Перегляди: 128

“Кожна школа славиться не числом, а славою своїх учнів !” За 90 років у Теофіпольській середній школі навчалося тисячі талановитих школярів, як і в інших освітніх закладах нашої України. Напередодні ювілею школи пропонуємо жителям нашої громади познайомитися із дослідженнями наших учнів.

Володимир Міщишин, випускник 2023 року, сьогодні навчається у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова; а в шкільній Малій Академії працював над темою з історії України: “Єврейська спільнота на Теофіпольщині”.

Згідно з переписом населення в російській імперії у 1897 році у містечку Теофіполь, на той час Старокостянтинівського повіту Волинської губернії, проживало близько 67% євреїв, майже 25% поляків, решта – українці. Цікаво знати як розвивалося єврейське торгове містечко понад 100 років тому і чому зараз так мало представників цього етносу в нашому краї. Дослідження Володимира Міщишина базуються на аналізі великої джерельної бази, а також із великого спадку нашого відомого краєзнавця Стасюка Івана Архиповича.

Деталі
Категорія: №29 від 18.07.2024 року
Перегляди: 193

Як ми вже повідомляли, у середу, 10 липня, фура з 3-ої окремої штурмової бригади завантажилася у Теофіполі зібраною небайдужими жителями громади продукцією. Було її біля 5 тонн, треба було добре потрудитися активістам-волонтерам Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Все треба було посортувати, скласти коробки-мікси, а потім все повантажити. Та справилися, як завжди. А далі фура довантажилася в Ямпільській громаді.

– Вже не вперше, – казав організатор штабу Андрій Петринюк, – ми так дружно працюємо з нашими добрими сусідами, Ямпільською ОТГ. Завжди вони відгукуються на наші заклики, і ми спільно, згуртувавшись, об’єднавшись, відправляємо великі вантажі у бойові підрозділи ЗСУ, у міста, для цивільного населення, яке страждає від постійних ворожих обстрілів та ракетних атак. Я щиро дякую Ямпільському селищному голові Василю Кордонцю за співпрацю, дякую людям з громади, які долучилися до збору, разом – ми велика сила. Далі фура довантажилася на Тернопільщині, організував це відомий керівник волонтерського центру у Тернополі Володимир Мосейко. Половину вантажу розвантажили у Харкові, бо дуже там біда, б’ють і б’ють їх орки, продуктів потребують лікарні, будинки-інтернати, дитячі будинки, цивільне населення. А половину розвантажили в місці постійної дислокації 3-ої окремої штурмової бригади. Я дуже радію, що ми змогли таке зробити, що ми згуртувалися, об’єдналися. Ще раз повторюю: тільки разом ми – сила!

Деталі
Категорія: №29 від 18.07.2024 року
Перегляди: 524

Переконана, що справжня сутність людини виявляється у ставленні до домашніх тварин, і найголовніше, до бездомних котиків та собак, які не мають рідної домівки, яких просто викинули на дорогу, чи смітник, чи вивезли на базар у Теофіполь. Бо без людини, без її турботи, без її любові вони не виживуть. Найбільша проблема – з собаками. Колись, як були колгоспи, їх масово підкидали на ферми, перепадала їм дещиця молока. Щастило одиницям, хтось прибивався до доброго господаря, якась людина, з великим серцем, сама забирала собачку додому.

Решта ж залишалися та залишаються бездомними, підгодовують їх добрі люди, як от підприємці з базару, чи люди на сарайчиках, чи працівники автостанції, чи лікарні. Звісно, бездомних собак на вулицях нашого селища, селища цукрового заводу та сіл громади не повинно бути, бо вони гуртуються в зграї, можуть проявляти агресію, нападати на дорослих та дітей, до того ж вони розмножуються, можуть бути носіями збудників небезпечних хвороб.

Цивілізований вихід є, це притулок для бездомних собак. Однак жодний такий заклад не може забрати з вулиць громади всіх собак. Бо не всі господарі домашніх собак контролюють їх народжуваність, внаслідок цього кількість бездомних собак збільшується. Роками у Теофіполі велися розмови про створення притулку для бездомних тварин, але у бюджеті колишньої Теофіпольської селищної ради не вистачало на це коштів.

Деталі
Категорія: №29 від 18.07.2024 року
Перегляди: 210

Це про оселю Ганни Петрівни Масловської з Шибени. Бо похоронила двох своїх синів. Болить її душа за меншого Сашу, і за старшого Льоню. Бо страшна це несправедливість, бо могли ще жити та жити. Не може з цим змиритися. Не може змиритися з цією проклятою війною, через яку пішов з життя Льоня.

Був старший лейтенант Леонід Масловський заступником командира танкової роти з озброєння танкового батальйону 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького. Мав вже 55 років, як пішов боронити Вітчизну, мав бойові нагороди, був поранений та контужений. А помер наприкінці березня 2020 року у військовому госпіталі у Львові від хвороби, що стала наслідком травми, отриманої на фронті.

– І коли мені хтось каже, той, кого не болить, – промовляє з серцем, – а чого він пішов? То розривається моя душа. Схаменіться, люди! Він пішов захищати своїх дітей, ніхто його не примушував, сам зробив такий вибір. Казав, як він(путін) Крим взяв, то й полізе на Херсон. А його ж діти там живуть.

Деталі
Категорія: №29 від 18.07.2024 року
Перегляди: 147

Життя твоє в Бога  лежить на долоні

Життя твоє  в Бога лежить на долоні –

Прийми його дар, бережи вищу цінність.

Якщо пофортунило  гарно сьогодні,

То завтра поразку прийняти май гідність.

В житті не буває усе однозначним –

Чим вищий політ, тим страшніше падіння.

Малесенький рух, погляд, крок необачний

Штовхають у гріх і... дарують прозріння.