Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №37 від 14.09.2023 року
Перегляди: 157

Як ми вже повідомляли, цьогоріч наметовий табір козацького гарту «Подільсько-Волинська Січ» вже вп’яте завершив сезон. Впродовж чотирьох змін у таборі оздоровилися, пройшли козацький вишкіл біля 500 дітей з майже всіх областей України. Серед них були діти-сироти, діти учасників бойових дій, бійців Збройних Сил України.

Тож дівчатка та хлопчики набули навиків таборування, ознайомилися з видами стрілецької зброї, мандрували визначними історичними місцями Поділля та Західної України, брали участь у спортивних змаганнях, набували нових знань з історії українського національно-визвольного руху. Всі подружилися, прощалися зі сльозами на очах.

Що далі: «Подільсько-Волинська Січ» розбудовується, адже, як коментував нам перспективи табору один з ініціаторів його створення, голова благодійного фонду «Подільсько-Волинська Січ», один засновників ГО «Тернопільський десантно-козацький рій», наказний отаман Тернопільського крайового коша Українського козацтва, керівник відомого у Тернополі волонтерського центру Володимир Мосейко, тут має запрацювати реабілітаційний центр для поранених бійців з їх сім’ями.

Деталі
Категорія: №37 від 14.09.2023 року
Перегляди: 141

Уже минуло дев’ять днів, як 5 вересня цього року увійшло в історію первинної ветеранської організації села Колки. Бо саме у цей день проводжали в останню дорогу односельця-довгожителя, учасника Другої світової війни, ветерана праці Андрія Йосиповича Семенюка. Життєлюб по природі, був одним із двох ще проживаючих на теренах Теофіпольщини ветеранів, які внесли свій внесок у гасіння пожежі Другої світової. У засвіти відійшов на 98-ому році життя.

Андрій Йосипович був колишнім водієм 283 стрілецького полку Першого Українського фронту. Мобілізований до Радянської Армії був після звільнення Теофіпольщини від фашистських загарбників у квітні 1944. Навчили його воєнної справи, але, на щастя, настав світлий День Великої Перемоги. Тож добрі знання воєнної техніки молодому бійцеві знадобилися трохи пізніше, у завершальний період Другої світової війни. Хто служив в армії, в того довіку в серці залишаються спогади про надійне плече товариша, з яким ділив одну казарму, одну їдальню, заступав в наряд, хто був надійним, кому можна було довіряти.Таким його знали і залишили у своїх спогадах колишні воїни-однополчани, з якими підтримував дружні зв’язки, а також односельці.

Деталі
Категорія: №37 від 14.09.2023 року
Перегляди: 150

Це про кандидата в майстри спорту з шахів, майора міліції у відставці Миколу Григоровича Гонюка, уродженця Теофіполя, який 50 років прожив у Донецьку. А з літа 2014 разом з дружиною проживає у рідному містечку.

Отож, 7 вересня, у парку Франка у Хмельницькому відбулася спартакіада для людей похилого віку, мешканців будинків-інтернатів та психоневрологічних інтернатів, яку організував департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації. Змагання проводилися з волейболу, міні-футболу, настільного хокею, армреслінгу та шашок-шахів. А Микола Григорович у складі команди «Ветеран» Хмельницької обласної організації ветеранів України взяв участь в спортивних змаганнях з шахів. І посів друге місце, отримав грамоту департаменту та подяку від Хмельницької обласної організації ветеранів України.

Деталі
Категорія: №37 від 14.09.2023 року
Перегляди: 168

Бо війна триває, і ті, хто в тилу, повинні вносити свій внесок у перемогу. Тож жителі нашої громади беруть активну участь у волонтерському русі: хто надає чи переказує кошти на автомобілі, дрони чи тепловізори, на бойове спорядження, хто надає, готує продукти довгострокового зберігання, чи долучається до приготування домашніх страв. Бо все це потрібне нашим бійцям, і землякам, і не землякам. Ця робота не припиняється, бо не може інакше бути.

Продовжує працювати і Гуманітарний штаб Теофіпольщини, бо інакше бути не може. Про те, які акції плануються, розказує організатор штабу Андрій Петринюк:

– Наскільки мені відомо, і це підтверджують військові, з якими я спілкуюся, ситуація з харчуванням у військових частинах, бойових підрозділах покращилася. Я думаю, що вже не треба буде везти на фронт картоплю, моркву, столовий буряк, капусту, цибулю та часник. Хіба що буде конкретне замовлення. Хлопці ж просять щось смачненьке, домашнє: закрутки, огірочки, помідорчики, перець, салати, варення. Або, вже як похолодніє, домашні готові страви. Але людей, які живуть у прифронтовій зоні, на деокупованих територіях, де орки без кінця їх обстрілюють, і вони не мали змоги виростити, зібрати городину, зробити заготовки на зиму, ми повинні підтримати. От ту саму Дар’ївську громаду на Херсонщині, на Правобережжі, яка там біда. То днями, бо має вже бути прохолодніше, оголосили збір овочів, яблук, заготовок. Просимо організувати цю роботу представників нашого штабу у селах, голів ветеранських організацій, по допомогу звертаємося до священників храмів Православної Церкви України. Хто зможе, доставить зібране на базу штабу у ТОВ «Подільське», решту приїдемо та заберемо. Як тільки всього буде достатньо, щоб завантажити буси чи фуру, чи довантажити бус у волонтерському центрі Володимира Мосейка, вантажі будемо відправляти. Намагаємося допомогти всім, хто до нас звертається.

Деталі
Категорія: №37 від 14.09.2023 року
Перегляди: 159

Зовсім не подивуюся, коли чимало опонентів не погодяться із таким визначенням особи, начебто й далекої від мистецтва, зокрема, музики. Але зразу зауважимо, що Анатолій Андрійович Корнієнко з Теофіполя вже давно переріс статус спеціаліста широкого профілю, майстра на всі руки і йому цілком доречно вищезгадана іпостась.

До того, як стати нашим колегою, Анатолій вже відмінно освоїв секрети фотосправи, отож на посаду фотокореспондента газети «Червона зірка» вписався без особливих проблем. Хоч останніх вистачало, бо ж протягом кількох років його праці в журналістиці обов’язковою нормою тижневого відробітку при триразовому виході періодичного видання було в середньому 10 ілюстрацій різного жанру. І це, зауважимо,за тодішньої технології знімків: плівка-проявник-фіксатор тощо. То й не диво, що сучасникам при розквіті комп’ютеризації та давня фотосправа є анахронізмом.