Як ми вже повідомляли, цьогоріч наметовий табір козацького гарту «Подільсько-Волинська Січ» вже вп’яте завершив сезон. Впродовж чотирьох змін у таборі оздоровилися, пройшли козацький вишкіл біля 500 дітей з майже всіх областей України. Серед них були діти-сироти, діти учасників бойових дій, бійців Збройних Сил України.
Тож дівчатка та хлопчики набули навиків таборування, ознайомилися з видами стрілецької зброї, мандрували визначними історичними місцями Поділля та Західної України, брали участь у спортивних змаганнях, набували нових знань з історії українського національно-визвольного руху. Всі подружилися, прощалися зі сльозами на очах.
Що далі: «Подільсько-Волинська Січ» розбудовується, адже, як коментував нам перспективи табору один з ініціаторів його створення, голова благодійного фонду «Подільсько-Волинська Січ», один засновників ГО «Тернопільський десантно-козацький рій», наказний отаман Тернопільського крайового коша Українського козацтва, керівник відомого у Тернополі волонтерського центру Володимир Мосейко, тут має запрацювати реабілітаційний центр для поранених бійців з їх сім’ями.
Отож, минулої суботи, 9 вересня, на території табору пройшов суботник. Треба було поприбирати, навести лад. Як і завжди, участь у цій акції взяв волонтерсько-ветеранський десант з Теофіпольщини. Знайшли для цієї потрібної справи час голова відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимир Кобера та активіст Анатолій Стучинський, голови сільських ветеранських осередків Віталій Кравчук зі Строків, Володимир Яцюк з Заруддя, в.о. очільника Святецької первинної ветеранської організації Іван Сут зі Святця. Безперечно, тут були голова Гуманітарного штабу Теофіпольщини Анатолій Козак, представник штабу в Гаврилівці Василь Гандовський та Анатолій Козак. А ще – потужний десант з Тернополя – побратими Володимира Мосейка: викладачі Тернопільського Національного Технічного Університету, волонтери-підприємці, бійці десантно-козацького рою. Звісно,була бригада з ТОВ «Подільське», яку прислав організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк.
Що зробили: прибрали будівельне сміття, адже добудовується стаціонарне приміщення їдальні, яка одночасно буде актовою залою та кінотеатром; завершується будівництво медичного пункту-реабілітаційного центру. Засипали криївку, а це тонн зо дві землі. Працював Манніту з ТОВ «Подільське», без цієї техніки справитися з таким об’ємом роботи було б неможливо.
Запросив цього дня на Січ Іван Сут двох юнаків – братів Лева та Гліба Ареловичів, одинадцятикласників Святецького ліцею. Ще минулого року якраз перед 1 вереснем ця багатодітна родина Раїси Арелович покинула все своє нажите добро та з великими труднощами виїхала із Залізного Порту Херсонської області. Довго стояли на пропускному пункті у Василівці. Не могли змиритися ні мама, ні старші діти з окупаційними порядками у своєму рідному містечку. Погрожували чиновники-колаборанти матері: якщо не віддасть дітей у російську школу, позбавлять батьківських прав, а дітей заберуть в інтернат.
Отож, вже рік Ареловичі живуть у Святці, в хаті, яку надав переселенцям для проживання вчитель ліцею Анатолій Качан. Кілька місяців тому мама Раїса пішла до війська, вона працює кухарем в одній з військових частин. Тож за меншими дітьми – Левом та Глібом, восьмикласником Нікітою та п’ятирічною Анною – доглядає старша Оля. Всі дають собі раду, бо щирі, привітні, доброзичливі, трудящі.
– Запросив цих хлопців – розказує Іван Васильович, – вони дуже сильні патріоти, хоч були вони вже на Січі на екскурсії, не лишнє ще раз тут побувати, перейнятись козацьким духом, бо ж тут особлива аура. Майбутнє справді вільної, незалежної України – за такими, як ці юнаки.
Всі разом зробили добру справу, Січ розбудовується, реабілітаційний центр має запрацювати. Бо всі, хто в тилу, хто як може, повинні наближати нашу спільну велику перемогу. Хто як може, підтримувати захисників України. Бо саме вони повернуть нам мир та спокій. Тож разом до перемоги!
А. Джус
