Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №21 від 24.05.2018р.

Нещодавно в актовій залі дитячої музичної школи пройшла чергова атестація аматорських художніх колективів на предмет підтвердження звання «народний аматорський», «зразковий».

Творчі доробки колективів оцінювало вельмишановне журі управління культури, національностей та релігій обласної державної адміністрації та обласного науково-методичного центру культури і мистецтв: голова атестаційної комісії, начальник управління культури,  національностей, релігій та туризму облдержадміністрації Ірина Трунова,  завідуюча сектором управління культури, національностей, релігій та туризму облдержадміністрації Світлана Цимбалюк, директор Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтв Андрій Клименко, завідувач відділу народної творчості Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтв Олена Сосніна.

Категорія: №21 від 24.05.2018р.

У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива,винятково важлива її частина - вишивка. Війна на Сході країни відчутно вплинула на ставлення до всього українського,українці одягли весь світ у вишиванки. Адже вони  сприймаються як символ єднання, солідарності і підтримки. То ж і у нас в бібліотеці пройшло свято вишиванки.

Категорія: №21 від 24.05.2018р.

А такого свята нема ніде в світі, крім України. Воно не пов’язане з жодним державним чи релігійним і дуже молоде. Традиція відзначати День вишиванки виникла не так давно, але дуже полюбилася українцям. Це свято покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння  вишитого українського одягу. Секрет популярності вишиванки – її неймовірно красиві візерунки, що різняться в кожному регіоні, в які наші предки закодували побажання міцного здоров’я, любові та довголіття. Вона є оберегом від лихого, символом краси, вірності і щасливої долі.

Категорія: №20 від 17.05.2018р.

Написані кров’ю і життям


Цьогорічна травнева колона, яка крокувала центральною вулицею райцентру в День Перемоги 9 травня, на жаль, дещо відрізнялася від попередніх. Не вражала вона своєю багаточисельністю, значно поріділи ряди навіть тих, хто прийшов вшанувати подвиг наших дідів і прадідів 73 роки тому. Та, чи не найболючіше те, що не виблискувала вона орденами і медалями, як, хоча б ще кілька тому. Бо можна вже на пальцях порахувати тих, чиї груди вони прикрашали. І, на жаль, навіть вони не в змозі були за станом здоров’я прийти на своє найулюбленіше свято.
Урочистою ходою до Меморіального комплексу, пам’ятного знаку на честь воїнів-земляків, братської могили радянських воїнів пройшли керівники району, ветерани праці та очевидці  Другої світової війни, учасники АТО, волонтери, представники установ та організацій, громадських організацій, жителі та гості селища.

Категорія: №20 від 17.05.2018р.

Хай святиться ім’я твоє


З ініціативи та Божого благословення благочинного Теофіпольського району Української Православної Церкви Київського Патріархату митрофорного протоієрея отця Василя Крисака минулої неділі з нагоди Дня матері у Теофіполі відбулися урочисті заходи. Голова ГО «Теофіпольська районна організація учасників АТО» Василь Яцух запросив взяти участь в них матерів загиблих бійців-учасників АТО. Спочатку, з десятої години ранку, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці отець Василь відслужив божественну літургію.

Категорія: №20 від 17.05.2018р.

А ви вже обрали свого лікаря?


З 2 квітня в Україні стартувала кампанія з вибору сімейного лікаря, терапевта та педіатра. Українці обирають лікаря, підписують з ним декларацію на обслуговування. Лікар надає медичну допомогу, а заклад, де він працює, отримує фінансування в розрахунку на кожного пацієнта. Декларація є підставою для перерахування медичному закладу коштів з державного бюджету. Вже з 1 липня медичні заклади почнуть фінансуватися за цим принципом. Про хід кампанії у Теофіпольському районі, про те, як проходить автономізація Теофіпольського Центру первинної медико-санітарної допомоги розмовляємо з його головним лікарем Оленою Кравчук.

Категорія: №20 від 17.05.2018р.

Медицина і мораль


Ми не втратили віру у Бога, ми перенесли її
на людей медичної професії


Про медицину і сучасну медичну реформу говорять всі – від медиків до пересічних людей – скільки людей, стільки і різних думок... Але в більшості, ці думки негативні. Так, по даним ВООЗ, Україна знаходиться на 135 місці із 148 країн по якості надання медичних послуг.
49 ст. Конституції України про безкоштовну медицину вже давно не діє, медицина стала платною вже давно. Ось слова в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун на каналі 112 про платну медицину в Україні: «Це велика проблема в Україні, тому що ми брешем. Ми говоримо, що медицина безкоштовна, а вона не така. Ми всі платимо за все – спочатку ми повинні знайти свого лікаря і платити, щоб нас взяли, потім ми платимо за всі ліки, за використання матеріалів... А коли ми говоримо правду, виникає питання - «Як це може бути?»...
А бути в медицині може все. То ж у цій статті пишу про сучасну медицину на первинному рівні.
В кожному районі люди на медичне обслуговування закріплені за певними амбулаторіями, або ЦПМСД, куди вони і повинні звертатися. Ось уявіть собі такий «шлях» хворого: 1) Звертається він до лікаря амбулаторії; 2) його направляють на обстеження в ЦРЛ; 3) з результатами обстеження він знову повертається назад в амбулаторію, а йому «Ой, це не те, треба обстежитися на це і проконсультуватись там-то». Поїхав він знову і приїжджає вже з новими результатами обстеження і заключеннями, а йому знову - «То поїдьте і купіть ще ці ліки, бо в нас їх немає»... Це так на сьогодні повинен обслуговуватись пацієнт сімейними лікарями амбулаторії, до якої він прикріплений? І ніхто із керівництва не пояснив людям, чим туди доїхати, де обстежуватися і чого туди їхати, якщо вони не хочуть лікуватись у цього лікаря. А головне – хто їм повинен надавати медичну допомогу в центрі? І таких людей тисячі, які звертаються на первинний рівень в ЦРЛ. Це нагадує мені радянські колгоспи, коли треба було брати відкріплення на виїзд у голови колгоспу, щоб виїхати.

Категорія: №20 від 17.05.2018р.

А все ж таки повернувся


Андрій Гладищук працює дільничним інспектором поліції на території Теофіпольської селищної ради. Оскільки за кількістю населення дільниця найбільша, отримує багато дзвінків, принаймні, при нашій розмові у відділенні поліції його

телефон не змовкав. А, може, люди звертаються до свого дільничного, а не на 102, тому що довіряють йому?
- Сам я з Теофіполя, - розказав про свій шлях у поліції, - закінчив школу-гімназію, але одразу вирішив не вступати до вищого навчального закладу. Рік попрацював у меблевому магазині мого брата Володимира. Подорослішав, визначив для себе, що освіту треба здобути, щоб вона була універсальною. То ж вступив до Львівського Державного Університету Внутрішніх Справ. Чотири роки там провчився, мені там дуже подобалося, крім здобуття теоретичних знань, займався гирьовим спортом, став фізично досконалим. Навіть пропонували мені залишитися там на офіцерській посаді. Та повернувся додому, хотів бути коло своїх батьків, родини. Став працювати у Теофіпольському райвідділі міліції старшим оперуповноваженим кримінальної міліції у справах неповнолітніх, далі старшим оперуповноваженим БНОН.

  • Ви тут: 
  • Головна