Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: Uncategorised

Просто  Марічка

У Великолазучинській восьмирічці, рідному селі Борщівка її звали просто Марічкою. Як і більшість ровесниць, добре вчилася, брала участь у художній самодіяльності, любила допомагати в домашніх справах батькам, під час літніх канікул охоче працювала на зерноочисному току колишнього колгоспу «Родина».
Була не тільки трудолюбивою, а й від Бога вродливою. Довга плетена коса, миловидне смугляве обличчя і карі-карі очі не залишали байдужими багатьох хлопців. І молодших, і старших. Окремі з них горіли бажанням дружити з красунею. Та їй подобався лише Володя Степанюк із восьмого «Б». Високий, стрункий і теж дуже гарний. Тривалий час вони зустрічалися. Їм пророкували бути на рушникові щастя.

Категорія: № 5 31.01.2020 року

ШРАМИ  НА  ТІЛІ  ТА  В  ДУШІ

 

Розмовляючи з Володимиром Фреюком, я звернув увагу на зап’ястя його лівої руки: там величаво красувався шрам. То ж поцікавився, чи, бува, не з Афганістану та мітка? Якось зніяковівши, Володимир Анатолійович повідав історію того шраму:
-Дійсно, це пам’ятка з Афгану. І не одна, і не тільки на руці. Осколки душманського снаряду зрешетили мені не тільки ліву руку, а й шию і голову з цього ж боку. Медикам потім довгенько треба було морочитися, щоб витягнути ті смертоносні шматочки металу з мого тіла. Вони тоді сказали, що я, напевне, в сорочці народився. Можливо й так, але я й понині дякую Богові, що залишився після того бою живим. Чимало моїх однополчан в тому кровопролитному поєдинку загинули, - зі смутком у голосі розповідає колишній воїн-інтернаціоналіст рядовий радянської армії Володимир Фреюк, який нині мешкає в Гаврилівці і працює шофером у товаристві з обмеженою відповідальністю «Україна-2001».
А далі з розповіді я дізнаюся, що то був рейд групи радянських воїнів в бік ворога, щоб визволити щойно захопленого в полон нашого солдата. Бій був надто жорстокий. Кількох воїнів, в тому числі й рядового Фреюка, вже поранено. Але вони продовжують тиснути на душманів. Ще максимум неймовірних зусиль і… ворог зазнав поразки. Полонений визволений!

Категорія: № 5 31.01.2020 року

ТЕОФІЛЬПОЛЬ,


АБО ЗАГАДКА ТЕОФІЛІЇ

В історії містечка Теофіполя особливу роль відіграли жінки. Саме в їхніх руках воно перетворилося на культурний та релігійний осередок Волині. Власниці дбали про економічне процвітання, захист та розвиток земель. Найзагадковішою є постать Теофілії Яблоновської з роду Сенявських(1677-1754).
Міхал-Ієронім Сенявський
(1645-1683), батько
Цецилія Сенявська
Радзивіл(1643-1682), мати

Місце народження та проживання Теофілії до заміжжя невідоме. Також дослідники не віднайшли її портрета.

Категорія: № 4 від 23.01.2020 року

У день, коли святилася


Йорданська водиця

 

Чудове масове дійство відбулося минулої неділі, 19 січня, у Теофіполі. Нацентральній площі селища пройшов різдвяний ярмарок колядок і щедрівок «Де святиться-веселиться свята Йорданська водиця». Його учасники, колективи та солісти закладів культури району, всією душею прагнули донести до глядачів величність християнських Різдвяних обрядів, неповторну красу української мови, самобутність прадавніх мелодій.
І ось зазвучали різдвяні дзвоники, ярмарок розпочався, колядки «Ластівонька прилітає» та «Ой, піду я» майстерно виконав дитячий театральний колектив районного будинку культури(керівник Олена Щур). Як завжди, прекрасно прозвучали різдвяні мелодії «Через гори, через доли» та «В місті Вифлеємі» у виконанні вокального колективу Волицького сільського будинку культури.

Категорія: № 4 від 23.01.2020 року

Вшанували пам’ять невинно убієнних

У січні 1942 року у Теофіполі сталася жахлива трагедія. Німецько-фашистські окупанти зігнали біля 2 тисяч місцевих жителів-євреїв та холоднокровно розстріляли їх за кілька кілометрів від селища в напрямку до Базалії. Були тут діти, молоді люди, жінки, старики. Останки цих безневинно вбитих людей і досі покояться в одній великій братській могилі. Стараннями єврейського благодійного фонду “Хесед Бешт”тут встановлений пам’ятний знак та меморіальна дошка.
21 січня пам’ять жертв часів Другої світової війни вшанували голова районної організації ветеранів України Володимир Кобера, його заступник Андрій Рудюк, начальник районного сектору філії державної установи «Центр пробації у Хмельницькій області» Сергій Гринюк.

Категорія: № 4 від 23.01.2020 року

Все у нього вийде

Про учасника АТО, приватного підприємця з Михнівки Віктора Гордікова ми вже писали двічі. Адже наполегливий, цілеспрямований, почав, як кажуть, з нуля: взяв в оренду млин в ФГ «Михнівка», закупив обладнання, став переробляти зерно на борошно вищого та першого сорту, назвав свою справу «Лінія якості». На цьому не зупинився, взяв в оренду пекарню на комбікормовому заводі філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП», реставрував застаріле пекарське обладнання, почав випікати пшеничний хліб.
- Знаєте, - каже, - весь час я згадую Василя Корнійовиича Шуляка, адже під його керівництвом у ТОВ ВКП «Авантаж» я три роки працював головним технологом по переробці зерна.

Категорія: № 4 від 23.01.2020 року

Як  все  вирішилося  у  Великолазучинській  громаді

Неодноразово наша газета писала про проблеми сільської медицини. Про те, як з 1 березня 2019 року Теофіпольський Центр первинної медико-санітарної допомоги перевів 9 фельдшерів малопотужних ФПІв (Малий Лазучин, Немиринці, Дмитрівка, Лідихівка, Заруддя, Троянівка, Олійники, Романів, Червона Дубина) на 0,5 посадового окладу, а з 1 червня – ще 11(Борщівка, Великий Лазучин, Воронівці, Ільківці, Колісець,Строки, Мар’янівка, Колки, Лютарівка, Кузьминці, Турівка). Як була прийнята Програма розвитку та підтримки первинної медико-санітарної допомоги Теофіпольського району на 2019 рік, як сільські ради шляхом виділення субвенції Центру мали долучитися до фінансування заробітної плати працівникам цих ФПів.

Категорія: № 4 від 23.01.2020 року

Мені  незрозуміло

Відшуміли новорічні та різдвяні свята. Позаду приємні клопоти приготування до свят у дорослих і яскраві спогади про святкові пригоди у дітей.Кожен з нас очікує дива з приходом нового року: економічної стабільності в державі, покращення добробуту в сім’ї, щастя й здоров’я діточкам. І тільки песимісти тупо стоять на своєму – все погано, нічого не покращилось і не покращиться.
Я оптиміст, і вірю, що Україна на шляху до оновлення, до стабільності. Ми подолаємо всі негаразди, але на це потрібен час. Сьогодні і зараз зміни не робляться. Так нас вчить історія.
Ось до прикладу, майже 70 років тому в маленькому сільському клубі прикрашена паперовими ланцюжками ялинка.

  • Ви тут: 
  • Головна