вологість:
тиск:
вітер:
Є на світі доля
- Категорія: № 12 від 19.03.2020 року
Є у Волиці чимало гарних родин, де з покоління в покоління, від батьків до дітей, передаються кращі людські чесноти – працьовитість, відповідальність, людяність, доброзичливість та милосердя. То ж наша розповідь про одну з таких родин – подружжя Раїси Олександрівни та Миколи Анатолійовича Кучерявських, великих трудівників, добрих господарів та просто хороших людей, бо ж прожили своє життя у праці та тривогах, по совісті та честі.
Життя прожили
по совісті та честі
Є про що згадати Раїсі Олександрівні. Адже 42 роки проробила в тваринництві, спочатку коло свиней, далі дояркою та завідуючою молочно-товарною фермою. День при дні, в дощ, спеку, мороз та завірюху.
- Так судилося моїй матері Олені Людвиківні, - почала свою оповідь ця мила, привітна жінка, - що ростила вона мене сама. Хоч була гарна та дуже трудяща. Робила і дояркою, коли ще доводилося на плечах носити силос та жом, і коло биків, і в буряковій ланці. То ж я змаленьку була коло неї, вважай, що виросла на фермі. І от закінчила я вісім класів, а мама якраз ось цю хату будувала. Хто тоді будувався, знає, як це було тяжко, а ще самій жінці. Казала мені: йди, дитино, в Поляхову, в школу, а я вже якось сама буду справлятися, а ти хоч трохи підростеш, змужнієш. Та я вирішила інакше, шкодувала маму. Було мені чотирнадцять років, як стала я в тодішньому колгоспі імені Леніна робити на свинофермі. Що ж я тоді, була ще зовсім малою, ручки маленькі, а треба було і гної вигортати, і їсти давати, і суп поросятам варити та розносити. Боже мій, поробила я три дні, руки болять, плачу. А мама каже, я ж тебе не заставляла, або кидай, або терпи.І я робила тут далі, хоч від аміаку взялася в мене страшна екзема, на руках, на ногах. Намучилася я, що там казати, воно ж то згасало, то знову з’являлося. Одне добре, що поруч працювали добрі люди, як доглядачка Ганна Гнатівна Лавренюк. Завжди мені підтримували, не раз я переконувалася, як багато важить щире, добре слово.
Струни душі
- Категорія: № 11 від 12.03.2020 року
І впала з його душі
холодна каменюка
Вже кілька років, як приватний підприємець, художник Олександр Колєснік з Теофіполя співає у народному аматорському фольклорному колективі «Гук» районного будинку культури, виступає у складі дуету зі справжнім професіоналом Миколою Хом’яком. Не можна не замилуватися його сильним голосом, низьким басом «профундо». що робить кожний його виступ на сцені незабутнім. Співає на громадських засадах, то ж безперечно заслуговує на схвалення. А ще від Різдва пішов другий рік, як він співає у храмі Покрови Пресвятої Богородиці Православної Помісної Церкви України. До того сім років співав у Свято-Покровському храмі ПЦУ Московського патріархату.
Народився Олександр у місті Дзержинськ, тепер Торецьк, Донецької області. Туди, на Донбас, виїхали на заробітки його батьки, родом із Мар’янівки. Трохи згодом сім’я переїхала у Миколаївську область, де хлопець закінчив три класи школи. Та захворіла мама, лікарі радили їй змінити клімат, то ж повернулися у рідну Мар’янівку.
- Батько мій трохи малював, - розказує, - то ж предався мені від нього хист до живопису.
Грані життя
- Категорія: № 11 від 12.03.2020 року
Живіть до ста та більше
8 березня у великому родинному колі відсвяткувала Марія Митрофанівна Руда з Кривовільки своє 85-річчя. Прийшли та приїхали привітати її цього дня діти, внуки, правнуки, родичі, добрі сусіди та односельці. Всім вона була щиро рада, бо ж вистачає її великого серця на дітей, внуків, правнуків, родичів, друзів, та просто хороших людей.Та все ж найбільше зраділа приїзду з далекої Тюмені сина Сергія, старшої невістки Марії зСудилковаШепетівського району, бо ж живе зустрічами з ними та розставаннями. Було так багато вітань, побажань доброго здоров’я, щастя та достатку, багато квітів та подарунків.
На часі
- Категорія: № 11 від 12.03.2020 року
Ще раз про реформування центральної
районної лікарні
Як відомо, з 1 квітня розпочнеться другий етап медичної реформи в Україні – реформи медичних закладів вторинного рівня. Про ситуацію з реформуванням Теофіпольської центральної районної лікарні знову розмовляємо з головою районної ради Андрієм Петринюком.
Найперше, які зміни відбудуться в роботі нашої лікарні?
- Медичний заклад перейде на нову модель фінансування, відповідно до якої надані пацієнтам послуги фінансуватиме держава, якщо, звісно, до 1 квітня буде укладений договір з Національною службою здоров’я України. Лікарня буде працювати за Господарським кодексом, буде мати можливість розпоряджатися отриманими коштами, враховуючи власні потреби, буде постійно поліпшувати якість медичних послуг. Для чого:аби отримати більше пацієнтів,буде боротися за кожного пацієнта, конкуруватимуть між собою і медичні працівники, тому будуть зобов’язані підвищувати свій професійний рівень. Таким чином буде формуватися конкурентний ринок медичних послуг.
Тобто, з 1 квітня 2020 року запрацює Програма медичних гарантій (ПМГ), на яку у Держбюджеті 2020 року передбачено 72 мільярди гривень, це 64 % від всього бюджету охорони здоров’я. Прокоментуйте, що таке ПМГ?
- Програма державних гарантій медичного обслуговування населення – це програма, яка визначає перелік та обсяг медичних послуг і лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями та патологічними станами, вагітністю та пологами. Тобто, це державний гарантований пакет медичних послуг та ліків, які оплачуються з Держбюджету на основі єдиних національних тарифів.
Грані життя
- Категорія: № 11 від 12.03.2020 року
Гай гуде,
щира Масляна іде
В п’ятницю на масляному тижні було людно в актовій залі Волицької школи. Адже учасники художньої самодіяльності сільського будинку культури в цей день запропонували усім присутнім частково поринути в ще один чудовий народний звичай нашого народу – Масляну. Масляна символізує прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали «проводи зими» та початок весни і весняного землеробства. В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на небесне світило – млинець. В наш час сирна седмиця не має чіткої дати святкування, адже залежить від найголовнішого християнського свята – Великодня та передує семитижневому посту. Також у давнину це свято, яке йшло протягом тижня, мало ще одну назву «Колодій». Це було суто жіноче свято. Жінки весь цей тиждень справляли Колодія, зібравшись у корчмі.
Пишемо книгу
- Категорія: № 11 від 12.03.2020 року
Які ж круті ви,
серпантини долі…
А таки, мабуть, добре, що життєві шляхи незвідані чи просто втаємничені, тому після марних спроб бодай трішечки привідкрити завісу, котра ховає секрети майбуття, якось полегшено й водночас ніби приречено мовимо:
Та що там гадати? Так, певно, на роду написано. Бо ж який би «каламбур» був, якби до неприємних прогнозів екстрасенсів та різних ворожбитів ( щоправда, вони таких намагаються уникати) долучити ще нашу багату уяву і фантазію. Особливо вісімнадцятилітнім, коли їм залюбки дуже легко мріється.
Може, саме тоді, у жовтні 80-го, коли почав проходити курс молодого бійця у Такта-Базарі, Саша Мовчан вперше всерйоз задумався над своєю подальшою долею. Навряд чи міг тоді передбачити хоча б головні її викрутаси, але вже здогадувався, що надалі серпантин його доріг буде незвичним і непростим. Бо ж перший крок у майбуття вчорашній курсант Теофіпольського СПТУ -34, отримавши водійські права, вже зробив. І добре, що поруч був ровесник, односелець із Святця Павло Бодак. Утім Олександрові й надалі в армії везло на земляків. Уже перебуваючи в Афганістані, тісніше зійшовся з Миколою Хомутом (теж святецький хлопець), Леонідом Романюком із Волиці. Служили в його автороті й інші хлопці із Хмельниччини – Паламарчук, Чорногур, Кочелоба.
До 600-річчя Теофіполя
- Категорія: № 11 від 12.03.2020 року
Ад’ютант
Наполеона Бонапарта
-У Теофілії СтрижиславиСапєги-Яблоновської та князя Юзефа Сапєги, коли ті перебували в еміграції, у 1773 році, в Страсбурзі, народився син Александр Антоній Сапєга (гербу Лис).
1774 рік, автор - Клод Хойне (Hoin), приватна колекція.
Хлопчик з 1777 року проживав у тітки, Анни Яблоновської, на Підляшші, в Сем’ятичах та Коцках. Отримав домашню освіту, був надзвичайно допитливим та ерудованим. Молодий князь познайомився з польським письменником та вченим Станіславом Сташицом, який став його наставником, другом та порадником. Саме завдяки останньому Александр Антоній зацікавився геологією, яка стала його захопленням. У 1794 році разом з Сташицом переїздить до Відня, де його знайомлять з Юзефом Максиміліаном Оссолінським. Саме в оточенні цих людей, 21 річний князь розуміє, що зруйновану Вітчизну можна відродити в майбутньому на основі наукових та духовних надбань.
Уже в 1800 році князь стає членом Варшавського товариства любителів наук, а в 1801-1802 роках публікує наукові роботи з хімії, стає автором підручника з неорганічної хімії та нарису з кристалографії. У 1801 році на основі мінералогічних експедицій, здійснених в Польщі, Литві, на Балканах та в Альпах видає нукову роботу «Мінералогія».
Напередодні свята
- Категорія: № 10 від 5.03.2020 року
Бажає миру, добра та любові
Вже 14 років Галина Медвідь працює завідувачем дитячого садочка «Колосочок» у Новоставцях. Роботу свою дуже любить. Хоч до того навчала школярів початкових класів у Коров’єнській ЗОШ І-ІІ ступенів, дошкільна освіта стала її покликанням.
- Почуваю себе щасливою, занурююсь у роботу, - розказує, - всім серцем прагну, аби наш садочок розквітав, щоб в нас було найкраще, щоб діток в нас було більше, щоб їм було тут затишно, радісно та цікаво.
То ж крок за кроком докладала Галина Іванівна зусиль, щоб покращилася матеріально технічна база закладу. Добре, що з розумінням ставилися до проблем «Колосочка» і філія «Рідний край», і Новоставецька сільська рада, і от вже другий рік – Новоставецька об’єднана територіальна громада.
Сторінка 168 із 240