Погода

ТЕОФІЛЬПОЛЬ,


АБО ЗАГАДКА ТЕОФІЛІЇ

В історії містечка Теофіполя особливу роль відіграли жінки. Саме в їхніх руках воно перетворилося на культурний та релігійний осередок Волині. Власниці дбали про економічне процвітання, захист та розвиток земель. Найзагадковішою є постать Теофілії Яблоновської з роду Сенявських(1677-1754).
Міхал-Ієронім Сенявський
(1645-1683), батько
Цецилія Сенявська
Радзивіл(1643-1682), мати

Місце народження та проживання Теофілії до заміжжя невідоме. Також дослідники не віднайшли її портрета.


Александр Ян Яблоновський


У 1698 році, у 21річному віці,вийшла заміж за Александра Яна Яблоновського. Її чоловік був представником знатного роду, військовим діячем Речі Посполитої, впливовим політиком та належав до найбагатших князівських родин. Теофілія не поступалася йому ні знатністю роду, (успадкувала князівський титул), ні розумом, ні багатством. Де проживала родина Яблоновських, у якому зі своїх численних маєтків мешкала, достеменно невідомо. Це могли бути Ляхівці, Львів, Моренці… ЇЇ діти - дочки Ядвіга, Маріанна та Кароліна-Тереза і син - Юзеф Александр, народилися в Тихомелі. Очевидно саме Тихомель був головною резиденцією сімейства.
До Чолгана княгиня переїхала у у 1718 році (за іншими даними - у1723р.після смерті свого чоловіка). Активна діяльність княгині (Ян Марек Гіжицький називає її хорунжою) проявилася в облаштуванні містечка, управлінні господарськими справами, меценатській діяльності. Документи свідчать, що Теофілія у 1739 році видає розпорядження про призначення фундації на заснування та побудову костелу та кляштору Ордену босих братів Найсвятішої Трійці від викупу бранців (тринітаріїв). Для цієї справи записала на фундацію 40 тис. злотих забезпеченими селами Вовківці і Тараканівка. Будівництво було закінчене у 1746 році та посвячене єпископом Луцьким і Брестським Франциском Антонієм Кобєльським. Костел Святої Трійці був присвячений ще й святій Теофілії, святому Архангелу Михаїлу, святому Каетану та святому Янові Непомукові. Він став центром парафії, до якої входили Теофіполь та декілька навколишніх сіл. Саме тут, при кляшторі, у 1733 році, було відкрито парафіяльну школу, яка започаткувала розвиток освіти у містечку. Тут навчалися хлопчики . Кляштор власним коштом утримував шпиталь.
Крім костелу та кляштору, Теофілія у 1744 році побудувала на кладовищі каплицю святого Роха - захисника від епідемій інфекційних хвороб.
У 1740 році княгиня перейменувала містечко з Чолгана на Теофільполь, ніби передбачаючи, що історія збереже лише її ім’я. З цього приводу місцеві жителі розповідають бувальщину, як слуги княгині за допомогою батога привчали мешканців до нової назви містечка.
Княгиня надавала велику підтримку тринітаріям та більшість свого часу проводила у Теофільполі. У листі від 1745 року, її син, Юзеф Александр Яблоновський, докоряв матері, що вона не має часу відвідати лікаря, бо займається справами ченців. Тринітарі називали її своєю добродійкою.
Через необхідність контролювати справи у маєтках, розташованих у Руському воєводстві, Теофілія часто відвідувала Львів та проживала там. В архіві зберігається її лист, датований 1739 роком, до посесора маєтків Павла Беное. Княгиня непокоїться з приводу нападів Олекси Довбуша на її соляні копальні поблизу Яблунова та вбивства там євреїв-орендарів солеварні.
Судові справи також свідчать, що княгиня мала суперечки з місцевою шляхтою щодо господарських та майнових справ. Так шляхтянка Забіровська-Гнатовська Йоанна скаржилася на Яблоновську Теофілу та єврейський кагал Ляховець за несплату боргів у 1726-1728рр.
У володінні Теофілії перебували величезні маєтності. Документ від 1730 року називає Теофілію Яблоновську з Сенявських дідичкою Моренців та Лисянки (сучасна Черкаська обл.)
З усіх дітей княгині, найбільше спілкувався з нею її син Юзеф Александр Яблоновський, який проживав на той час в Ляхівцях.
Він не поділяв маминого захоплення Теофільполем, але судячи з листів до неї, допомагав порадами. Померла Теофілія Яблоновська у 1754 році у Теофільполі. За наполяганням сина покійну перевезли до Львова, де вона знайшла спочинок в Львівському костелі отців Єзуїтів - родовій усипальниці Яблоновських. Тринітарії наполягали на похованні у Теофільполі, але князь вчинив по-своєму. Очевидно, письмового заповіту щодо місця поховання покійна не залишила.


Пам’ятна дошка Яблоновських
Єзуїтський костел святих Петра і Павла у Львові
Світлана Станчук, Наталія
Гладка, Олена Станчук