Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 19 від 05.2019 року
Перегляди: 590

Прибрати, та більше не смітити


Треба визнати, що для більшості сільських рад питання благоустрою, боротьби зі стихійними смітниками є болючими. Бо чогось так виходить, є частина людей, які люблять прибрати в себе на обійсті, а сміття виносити десь на берег, чи на колгоспний садок, чи на узбіччя дороги,чи комусь під город. Аби лиш не на відведене місце. Є такі люди чи не в кожному селі. Особливо ріже око це сміття тепер, коли навкруг незрівняна яскрава травнева зелень, і серце радіє торжеству весни.

Деталі
Категорія: № 19 від 05.2019 року
Перегляди: 610

Сперечалися, та прийняли


У вівторок, 7 травня, відбулася позачергова сесія районної ради. На порядок денний виносилося лише одне питання – «Про прийняття об’єкта та майна у спільну власність територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району та закріплення його на праві оперативного управління». Тобто, йшлося про прийняття у комунальну власність районної ради першої черги будинку культури – спортивного комплексу, передачу його на баланс сектору культури райдержадміністрації. Хоч урочисте відкриття спортивного комплексу відбулося ще 14 квітня, а розпочне він повноцінно працювати аж з 1 вересня, з нового навчального року.

Деталі
Категорія: № 19 від 05.2019 року
Перегляди: 712

Не загоїться в серці матері кривава рана


Ходить Галина Станіславівна згинці, з двома палками, випростатися вже не може. З восьмого класу на ферму пішла, дев'ятнадцять років за доярку була, одробила і руки, і ноги. Як та спина боліти не буде? Ще ж і телятницею трудилася, і на нормі була, вдома треба було все поробити, хату добудувати, дітей, Колю, Васю, Надю, зростити. А як 20 вересня 2015 року впало на її родину те страшне горе, ще більше її пригнуло.
- Дуже нам тяжко було, - розказувала крізь сльози, - вважай, що на фермі наше життя пройшло. Василь, чоловік мій, і їздовим був, і гній качав, і на тракторі робив. Діти маленькі, купили на цій вулиці не хату, а коробку,продали корову, бо грошей на ліс не було. А я пішла і прийшла, пішла і прийшла… Надю звечора заплітала, в хустинку зав'язувала, бо ж щоранку в п'ять на фермі треба було бути, в школу дітей вже батько випроважав. І де ті сили бралися? Та були молодими, надіялися на краще. Жили, як всі люди, давали собі раду, потроху розживалися. Підростали хлопці, в усьому допомагали, Надя мені помічницею стала.

Деталі
Категорія: № 19 від 05.2019 року
Перегляди: 927

Ти поруч, матусю!

Цим листам - трикутничкам майже 75 років. Вони доносять до нас, молодого покоління, велику правду про Велику Вітчизняну війну 1941-1945 років, як складової Другої світової.


Я перечитую твої листи…
Для когось Велика Вітчизняна стала далекою історією. Та вона незагоєна рана для тих, хто пройшов її вогонь, важкими кроками торував свою ратну стежину, вийшов із цієї пожежі Переможцем. Це наші герої-фронтовики.
І тепер, коли від Великої Перемоги нас розділяють більш, як сім десятків років, не зайве ще раз і ще раз погортати ці мужні за змістом аркушики листи, яких з нетерпінням чекали згорьовані воєнним лихоліттям мами і дружини, кохані, цілі родини. Листи, які дивом збереглися і стали сімейною реліквією…
Трикутнички були жаданими і радісними. За кожну таку звісточку з поля бою, госпіталю чи навчального центру рідні дякували Богу, що береже їхніх батьків, синів та онуків.
Вони залишаються в ранзі раритетних. У них кожне слово не має ціни, стає надбанням, уроком мужності і звитяги, а ще точніше – експонатом вдячності її величності сімейної та народної Пам’яті.

Деталі
Категорія: № 19 від 05.2019 року
Перегляди: 950

Обіцянку дідові Семену дотримає


У день Перемоги Віктор Гордіков з Михнівки завжди навідував свого дідуся по матері Семена Васильовича Шклярука. Вітав, знаходив для нього щирі слова, підтримував, як міг. Тепер цього дня приходить на його могилу, бо ж уже чотири роки, як відійшов старий солдат, ветеран, учасник бойових дій, інвалід війни за межу вічності.


- Я зберігаю, - каже Віктор, - всі його нагороди, газети, де про нього писалося. Адже дід Семен пройшов всю війну, тричі був поранений, мав контузію, сім разів горів у танку. Скільки випало на його долю! Обороняв Москву, воював під Оршею та Вітебськом, визволяв Білорусію, Литву, Східну Прусію. А скільки в нього бойових нагород, не ювілейних, а справжніх – медалі «За отвагу», «За оборону Москвы», «За взятие Кенисберга», орден Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, орден Слави ІІІ ступеня. Після того, як я у лютому 2015 року був мобілізований, як 9 місяців був на передовій, в оперативній бойовій прикордонній комендатурі «Львів-1», як чергував на блокпостах, я став глибше розуміти, що значить бути бійцем, захищати свою Батьківщину, яке це страхіття – війна.