Погода

Новоставці –


краще село 2021 року

Знаменна подія відбулась 14 січня 2022 року. Екіпаж проєкту «ВеСело» завітав на Хмельниччину, щоб підвести підсумки другого етапу проєкту «ВеСело» та відзначити переможця – село Новоставці - Краще село 2021 за версією сайту depo.ua. Чемпіона визначили читачі і глядачі, які взяли участь у голосуванні.
Нагадаємо, що головним сенсом проєкту «ВеСело» був пошук незвичайних і надихаючих сіл. І ми неймовірно пишаємося тим, що село Новоставці, в якому розміщені виробничі потужності Філії “Рідний край” ПрАТ “Зернопродукт МХП”, стало частиною цього чудового проєкту. Адже цей факт є ще одним доказом того, що МХП є надійним роботодавцем і партнером громад, а також сумлінним платником податків.
Ми раді, що Теофіпольська громада підтримала жителів села Новоставці і в наполегливій боротьбі на фініші з мінімальною перевагою Новоставці отримали перемогу.

«ВІДЛУННЯ


АФГАНСЬКИХ ГІР»

І якщо до цієї книжки епіграфом, прологом став вірш-пісня Олексія Довгалюка і Ольги Діденко з міста Волочиськ, то завершальним епілогом було взято вірш Миколи Гаврилюка із села Новоставці. Нічого не додасиш і нічого не забереш з їхнього тексту, бо там відображене душевне почуття не тільки авторів, а й мільйонів миролюбних людей: кожен рядок сповнений стражданнями за долями тих, хто надто відчуває відлуння афганських гір. Коли візьмете до рук цю книгу, то уважно вчитайтеся у кожен рядок, у кожне слово тривожно-болючих віршів. Тут все і про всіх мовлено поетичним рядком. За це й щира вдячність Олексію Довгалюку, Ользі Діденко, Миколі Гаврилюку.
Заслуговують подяки й ті, хто розповів у цьому своєрідному історичному літописі про ратні роки молодих наших краян на території ДРА. Серед авторів – Микола Антонович Мачківський з Хмельницького, Тетяна Пилипівна Жарчинська, Валентин Максимович Дузяк, Тадеуш Казимирович Островський, Володимир Вікторович Рубашевський, Лідія Мефодіївна Гуменюк, Андрій Степанович Рудюк з Теофіполя, редактор газети «Життя Теофіпольщини» Галина Володимирівна Тебенько з Шибени, Ольга Леонідівна Пачковська з Базалії, Володимир Олександрович Лисюк із села Рідка, Володимир Антонович Поліщук з Волиці, Ганна Ульянівна Овчарук із Святця, Віктор Никонович Чуприна із Житомирщини.
Значний внесок у підготовці книги до друку зробила Лідія Миколаївна Пейда з Теофіполя. Її професійність завжди відзначається якістю, грамотністю, своєчасністю. Воно й не дивно, адже Лідія Миколаївна - журналіст, знає певні тонкощі в цій справі.

Сільській медицині – розвиватися

Живемо у дуже складний час. До пандемії додалася енергетична криза, стрімко зросли ціни на продукти, не зменшуються і зовнішні ризики. Як вистояти, як вижити на мізерні пенсії чи мінімальну зарплату? Та на перший план все ж виходить власне здоров’я, бо це - головне. То ж поговоримо про сільську медицину у нашій громаді, про перспективи її розвитку. Конкретно йдеться про Шибенську та Поляхівську амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Бо їх треба зберегти, вони мають розвиватися, обслуговувати населені пункти своїх дільниць, особливо села, де вже немає фельдшерських пунктів.
Ось що повідомила головний лікар Теофіпольського Центру первинної медико-санітарної допомоги Олена Кравчук:
- Однозначно, сільські амбулаторії мають працювати, тут має бути сучасне обладнання, аби люди могли отримати повноцінну первинну допомогу. Дуже радію, коли здійснюються позитивні кроки щодо покращення матеріально-технічної бази цих закладів, при чому з різних джерел фінансування. Так, за сприяння народного депутата України Олени Копанчук у 2021 році кошти з державного бюджету були спрямовані на розвиток Шибенської та Поляхівської амбулаторій.

Фініш, якого не обминути

По своїй професії Він багато бачив таких фінішів. Як сторонніх людей, своїх пацієнтів, так і своїх близьких, і рідних. Рятував, як тільки міг. Як тільки знав. І боляче переносив своє безсилля, той останній фінішний стрибок, до якого життя веде кожного рожденного.
Дуже добре розумів, що і його життєва скрижаль – ось. Уже. Рукою подати. Все ближче і ближче. Але не признавався ні рідним, ні тим більш сам собі. Не хотів вірити. Не мав права. Бо на нього чекали, там, у приймальному кабінеті, хворі пацієнти. Які вірили йому і знали – Він допоможе. Не мав права, бо підростають онуки, яких Він любив божественно! Не мав ... Але сонце сходило і заходило. Час біг невпинно. Беззуба хвороба вщент з’їла мускулисте, порівняно молоде тіло. І Він зрозумів. Все. Впевнено продиктував останній рецепт.

Теофіпольщина футбольна

Як палкий прихильник розвитку футбольного руху у нашому краю, хочу розказати про турніри з міні-футболу, які відбулися у грудні-січні та в яких успішно виступили і ветерани, і молодь.

Треба зазначити, що Теофіпольщина зростила плеяду талановитих, відданих цьому захоплюючому виду спорту, футболістів. Це і представники старшого покоління, і молоді спортсмени, і юнаки. І от наприкінці минулого року у Теофіполі, на майданчику з штучним покриттям біля стадіону «Юність» відбувся міні-турнір серед команд 45+ на честь пам’яті колишнього гравця ФК «Цукровик» Миколи Сергійовича Поворозника.
Це була захоплива гра, учасники, а це ветерани «Іскри»(Теофіполь), збірна ветеранів Білогір’я, команда ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» та НФК «Антоніни» показали видовищний футбол. Перше місце у турнірній таблиці посів НФК «Антоніни», на другому місці – команда цукрового заводу, третє місце посіли ветерани «Іскри», четверте – збірна Білогір’я.