Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №46 від 16.11.2023 року

Страшна війна без жалю забрала життя ще одного жителя Теофіпольської громади, Героя-захисника, мужнього бійця, який боронив українську землю від російських окупантів, Віктора Вікторовича Козлюка з Колісця. Він радів життю, мав світлі мрії та сподівання, дбав про свою родину, про дітей. Та взяв в руки зброю і пішов захищати Вітчизну від лютого ворога.

Народився Віктор Козлюк у 1973 році в Колісці. Односельці кажуть про нього лише хороше, був працелюбним, спокійним, врівноваженим. Працював на різних роботах, був хорошим господарем у своїй садибі.

Через кілька днів після повномасштабного вторгнення російської федерації, 27 лютого 2022 року, став бійцем роти охорони 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. А далі став бійцем 128 гірсько-піхотної бригади, воював на Запорізькому напрямку.

Вдома його чекали-виглядали дружина Людмила, донечка Віка, семикласниця Воронівецького ліцею, чотирирічний синочок Максимко. Та не судилося, загинув 7 листопада 2023 року.

14 листопада, у вівторок, назавжди повернувся боєць до рідного села в домовині. Чекали на нього згорьовані рідні, родичі, сусіди, односельці – аби віддати останню шану, провести в останню земну дорогу. Всі плакали, бо не стало доброї людини, турботливого чоловіка та батька, це страшна втрата для сім’ї, села, громади.

Категорія: №46 від 16.11.2023 року

19 листопада в Україні відзначається День працівників сільського господарства

– Напишіть про Юлія Вальчука, – казав Заслужений працівник сільського господарства України, ветеран сільськогосподарського виробництва, Герой України Василь Петринюк, – більше 20 років господарює, який трудящий, як йому не тяжко, бо ж дрібним сільсгоспвиробникам завжди було нелегко, а особливо тепер, залишився людиною, нікому не відмовляє у допомозі. От звернувся я до нього з проханням відремонтувати автомобіль бійця Олексія Слівченка, це внук Ніни Данилівни Остап’юк, колишньої працівниці районної друкарні. Ледве на ньому той хлопець приїхав до бабусі, бо там треба було все поробити від «а» до «я». А це можуть зробити лише майстри. Приїхали ми до нього, і він разом з сином Юрієм, золоті руки в хлопця, погодилися. Відремонтували, ні копійки не взяли. І роблять таке вже не вперше.

Народився та виріс Юлій Григорович у Кривовільці, змалку вирізнявся працелюбністю, був кмітливим та допитливим, в усьому допомагав батькам по господарству. Закінчив Новоставецьку середню школу, Теофіпольське професійно-технічне училище, отримав спеціальність водія. Став працювати у «Сільгосптехніці». Рано втратив батьків, мама померла до армії, батько– після армії.

Мав розраховувати тільки на свої сили, будувати своє життя. Доля послала йому велике щастя – одружився з доброю, працьовитою односельчанкою Надію, яка стала справжньою супутницею його життя. Побудували будинок, народили та виростили трьох дітей, радіють сімом онукам, завжди жили та живуть у злагоді та взаєморозумінні.

Категорія: №46 від 16.11.2023 року

16 листопада в Україні відзначається День працівників радіо, телебачення та зв’язку. В усі часи зв’язок був надійним помічником в економічній, соціальній, виробничій сферах, у вирішенні багатьох суспільних і державних питань, особистих справ. А тим більш тепер, коли живемо в умовах тотальної цифрової трансформації суспільства.

Тож цей день відзначають і фахівці зв’язку, що забезпечують роботу телефонних мереж та мереж Інтернет-зв’язку. Люди, які працюють у цій сфері, роблять усе, щоб у нас працювали стаціонарні та мобільні телефони й інтернет, щоб ми були в курсі останніх подій в Україні та світі.

Напередодні професійного свята зв’язківців розмовляємо начальником Волочиської дільниці 315/5 місто Волочиськ Хмельницької філії ПАТ «Укртелеком» Анатолієм Гринчишиним. Ця дільниця продовжує обслуговувати території колишніх Волочиського, Теофіпольського та Білогірського районів. Анатолій Васильович все своє трудове життя пропрацював у системі зв’язку, на одному місці. Спочатку це був Теофіпольський районний вузол зв’язку, потужне підприємство, де працювало понад сто людей. Далі – в структурах, в які трансформувалося це підприємство із запровадженням цифрових технологій.

Категорія: №46 від 16.11.2023 року

Я дуже радий, що небайдужі жителі нашої Теофіпольської громади з початку повномасштабного вторгнення російської федерації згуртувалися та розгорнули потужний волонтерський рух на підтримку Збройних Сил України. Хто плів сітки, хто переказував чи здавав кошти на придбання автомобілів, приладів нічного бачення, термобілизни, бронежилетів, хто приносив овочі, фрукти, консервацію, продукти довготривалого зберігання, шкарпетки, теплі речі, хто готував домашні страви. Я радий, що найбільш віддані люди роблять це до цього часу, до них долучаються свіжі сили.

Добре, що весною минулого року організувався наш Гуманітарний штаб Теофіпольщини, який невдовзі став структурним підрозділом волонтерського центру Володимира Мосейка з Тернополя. Бо цей центр працює з 2014 року, є напрацьовані маршрути, контакти з військовими частинами, можливість доїдждати на «нуль», тобто в нас є гарантія, що все зібране, все приготоване потрапить за адресою, на передову, до бійців ЗСУ, в тому числі до бійців-земляків.

Категорія: №45 від 9.11.2023 року

Це про завідуючу Колковецьким сільським клубом Людмилу Бас, яка працює в культурі вже 32 роки, самовіддано береже перлини народної творчості, пісенні традиції рідного краю, в якому народилася, зросла, увібрала у свою чутливу душу найкраще з безцінної скарбниці українського народного мистецтва.

А з початку цієї жахливої війни, крім відповідального ставлення до своїх обов’язків, стала волонтером, бере активну участь в акціях на підтримку Збройних Сил України та палко вірить у перемогу.

– От тоді ми будемо співати, – промовляє з душею, – тоді відродимо нашу «Колків’янку», бо як тепер співати, коли в чотирьох учасниць колективу хтось рідний на фронті, є й загиблий Роман Члек, син нашої хорошої подруги Валентини Члек. Таке страшне горе, така біда, як з цим жити! Тому роблю все, що можу, щоб підтримати ЗСУ, наших бійців-земляків.

Вже два роки як з ініціативи начальника відділу культури та туризму Теофіпольської селищної ради Інни Букевич сільський клуб перевели з аварійного приміщення до колишнього дитячого садочка.

Категорія: №45 від 9.11.2023 року

Про волонтерську групу вправних господинь з Колок, які у магазині Колки-Маркет Петра Лепетуна готують смачні домашні страви для бійців Збройних Сил України, вперше ми повідомили у нашій газеті 2 лютого цього року. А відтак практично у кожному матеріалі про роботу Гуманітарного штабу Теофіпольщини писали про цих невтомних, завзятих, енергійних жінок, які, не рахуючись зі своїм часом, зі своїми силами, готували домашні смаколики відрами – на три, п’ять та десять літрів. Адже не пропускали жодної акції штабу, у кожному вантажі, який відправлявся на передову, була і їх значна частка.

І от днями до них завітав організатор штабу Андрій Петринюк. Було це у понеділок, 6 листопада, так несподівано співпало, що цього дня якраз була річниця, як вони почали готувати страви. Була це тепла,зворушлива зустріч, бо людей, які цього вартують, треба визнавати, шанувати, висловлювати їм слова щирої подяки, тобто, гідно цінувати. А настрою палкої віри у перемогу додав земляк, боєць Першого Прикордонного загону Державної Прикордонної Служби України Валерій Члек, який перебував у відпустці. А також активіст штабу, голова ветеранської організації сіл Лідихівка та Заруддя Володимир Яцюк, який взяв на себе обов’язки опікуватися цією волонтерською групою.

Категорія: №45 від 9.11.2023 року

Вчора, 8 листопада, у день архистратига Михаїла в селі Волиця відбулася важлива подія в духовному житті релігійної громади села. Єпископ Хмельницький та Кам’янець-Подільський Православної Церкви України владика Павло освятив Святомихайлівський храм та очолив урочисту літургію, в якій взяли участь ще 13 священників.

Відрадно, що храм у Волиці названий на честь архистратига, або ж архангела Михаїла, який є главою чи то предстоятелем «Небесного воїнства», воїнства ангелів, що їхнє завдання – захищати добро. Так само і наше військо нині робить добру справу – боронить Україну від зовнішнього ворога..

Отож, що передувало цій події. У червні цього року релігійна громада села Волиця прийняла рішення про перехід до Православної Церкви України. Прихильники московського патріархату та священник винесли з храму частину церковного начиння та ікони. Та люди вирішили, що до того часу, коли будуть готові документи, тобто коли буде зареєстрований новий статут, все закуплять за свої кошти. Підтримав їх в цьому директор СТОВ «Волиця» Василь Кравчук. І не лише в цьому, а й організував ремонтні роботи всередині приміщення храму. Майстри зашпаклювали щілини у стелі та стінах, пофарбували білою фарбою. А весною храм планують розписати.

Категорія: №44 від 2.11.2023 року

Рік та дев’ятий місяць триває ця страхітлива, жорстока війна. Ворог у рази переважає сили оборони, і в живій силі, і в техніці. Але наші доблесні, мужні Збройні Сили України захищають рідну землю, утримують позиції, проводять успішні контрнаступальні дії. Але щоб було, як би не допомога західних партнерів, що було б, якби в країні не розгорнувся потужний волонтерський рух?

Бо ж і до цього часу, коли покращилося постачання сучасної зброї, боєприпасів, військової техніки, спорядження, коли покращилося харчування, бійці зазначають: без волонтерів було б дуже скрутно. Бо ці люди безкорисливо, затрачаючи свій час, свої власні кошти, роблять добрі справи: організовують збір коштів на автомобілі, бо бійці мають бути мобільними, мають виконати бойове завдання та вберегти своє життя; організовують збір коштів на дрони, бо ця війна стає війною дронів, без них вже ніяк; організовують збір коштів на тепловізори, рації, повербанки, генератори, інше обладнання; зрештою на термобілизну та взуття, яке не промокає; організовують збір продуктів довготривалого зберігання та відвозять їх у військові частини, до бойових підрозділів на передову. Бо все це треба нашим військовим.

  • Ви тут: 
  • Головна