Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №46 від 15.11.2018р.

Бринить, співає наша мова...


«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» - писав Панас Мирний. І це справді так. Українська мова є найціннішим скарбом нашої нації. Вона може втішити серце, загоїти душевні рани, недарма її називають солов’їною.
9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця - послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, в Україні відзначається День української писемності та мови. Цей день в Бережинецькій ЗОШ був особливим, бо проведені заходи створили незабутні враження, оскільки вся наша шкільна родина піднялась ще на одну сходинку до взаєморозуміння, до мовного єднання, до якого ми всі так прагнемо...
Учні та вчителі нашої школи традиційно взяли участь у написанні радіодиктанту національної єдності, який цьогоріч мав назву «Крила України». Написання цього диктанту є не стільки для того, щоб з’ясувати, наскільки ми знаємо українську мову, скільки для того, щоб продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

Категорія: №45 від 08.11.2018р.

Бережуть пісенні традиції рідного краю


Мальовниче невелике село Колки, розкинулось поміж лісів, перелісків та зелених луків, живуть тут працьовиті, співучі, гарні душею люди. З покоління в покоління передають перлини народної творчості, давні пісні, перекази, самобутні обряди, легенди нашого краю. Хто ж у наш стрімкий, динамічний час береже цю безцінну скарбницю українського народного мистецтва ? Звісно, аматори, люди, для яких духовність переважає над матеріальним, які збагачують, наповнюють наше сучасне життя високим змістом, відчуттям прекрасного. Саме таку почесну місію виконує фольклорний колектив Колковецького

сільського клубу «Колків’янка».

Категорія: №45 від 08.11.2018р.

Служив людям до останку


Педагогічна спільнота району понесла важку втрату – 4 жовтня за межу вічності відійшов ветеран педагогічної ниви, талановитий, досвідчений, мудрий керівник, багаторічний завідуючий районним відділом освіти Станіслав Петрович Лаган. Пішла з життя достойна людина, яка була взірцем не одного покоління вчителів Теофіпольщини, внесла вагому частку в розбудову освіти краю.
Народився Станіслав Петрович 6 березня 1931 року в Ільківцях в селянській родині. Пережив страхіття Великої Вітчизняної війни, післявоєнні голодні роки. З похвальною грамотою закінчив Воронівецьку семирічку, мріяв стати військовим медиком. Не судилося, вступив до Берегівської професійно-технічної школи на Закарпатті, тут гартувався його характер, був наполегливим, відповідальним, принциповим. Отримав спеціальність закрійника чоловічого верхнього одягу. Три роки відслужив у Ленінградському військовому окрузі, повернувся звідти лейтенантом. Працював у Берегівській профтехшколі майстром індпошиву, інструктором виробничого навчання, викладачем спецтехнології. Тут закінчив середню школу робітничої молоді, вступив на заочне відділення історичного факультету Чернівецького державного університету.

Категорія: №45 від 08.11.2018р.

Коли в громаді є господар

Цьогоріч, як, власне, і щороку, Новоставецька сільська рада активно підтримувала всі соціально-культурні заклади на підвідомчій території. Дозволив це бюджет на 2018 рік в розмірі 3,5 мільойонів гривень, ще ж і сільський голова Анатолій Вальчук, і депутати сільської ради зайняли чітку громадянську позицію: не мають права розділяти на наше і не наше, треба вкладати кошти у розвиток закладів освіти, культури та охорони здоров’я, бо то їхні люди, їхні діти.
- Під відповідні програми підтримки, - каже Анатолій Вальчук, - ми на сьогодні виділили вже 1 мільйон 680 тисяч гривень, ці кошти пішли на покращення матеріально-технічної бази Новоставецького дитячого садка, Новоставецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, Коров’єнського дитячого садка, Коров’єнської ЗОШ І-ІІ ступенів, Новоставецького сільського будинку культури, Коров’єнського сільського клубу, Новоставецької та Коров’єнської сільських бібліотек, ФПів Новоставець, Кривовільки та Коров’єго. Треба визнати, що зроблено чимало, сподіваємося, що зробимо ще багато.
До Новоставецького дитячого садочка «Дзвіночок» веде брукована доріжка, такою ж бруківкою викладений майданчик біля приміщення. Що ж можна сказати, гарно, по-сучасному, комфортно.

Категорія: №45 від 08.11.2018р.

З ювілеєм, побратиме!


7 листопада голова Теофіпольської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Василь Хаб’юк відзначив своє 50-річчя. Життя прожив гідно, знання та досвід здобув завдяки відповідальності, цілеспрямованості, наполегливості та рішучості. Пройшов Афганістан, школу мужності, воїнської доблесті, випробування на міцність, честь та силу волі.
Народився Василь у селі Борівці Кіцманського району Чернівецької області. Після закінчення десяти класів у 1987 році був призваний в армію. «Учебку» проходив в Ашхабаді, далі їх підрозділ перекинули в Кундуз. Біля року молодий боєць, замкомандира взводу, виконував свій військовий обов’язок, бо ж дав клятву на вірність присязі. Чужа країна, пустелі та гори, жорстока війна, смерть друзів – таке забути ніколи не можна, пекучий спогад залишився в душі назавжди.


Вищу освіту здобув у Вінницькому політехнічному інституті, отримав професію інженера-механіка. За направленням приїхав у Теофіполь, довгий час працював головним інженером у КП «Тепловик». То ж став для нього наш край рідним, бо ж тут з дружиною Оленою створили гарну родину, виростили донечку.
З початку створення нашої районної організації брав у ній активну участь, був учасником всіх афганських заходів, підтримував побратимів. У травні минулого року ми обрали Василя своїм керівником. І не помилилися. Бо ж обов’язки виконує сумлінно, підтримує наше братство.
Дорогий друже! Щиро вітаємо тебе із золотим ювілеєм! Попереду у тебе ще багато здобутків, багато добрих справ. То ж зичимо міцного здоров’я, натхнення, радості, щастя, здійснення найзаповітніших мрій. Миру та спокою твоїй душі!
Товариші з Теофіпольської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Категорія: №45 від 08.11.2018р.

У нас з’явилася надія


Лихо приходить саме, ніхто його не просить. Отак воно 28 липня прийшло у нашу сім’ю. Мій менший син, 16-річний Віктор, влітку з друзями вирішив скупатися у ставку. Він же в мене фізично розвинений, 182 сантиметрів росту. Пірнув, і пошкодив шийний хребець. «Швидка» одразу забрала його у Теофіполь, на другий день - в Хмельницьку обласну лікарню. Тут йому зробили одну операцію, яка тривала 7 годин, замінили хребець. Зробили другу операцію. Лікарі не давали ніяких шансів, Вітя втратив чутливість від грудей до ніг, був прикутий до ліжка. На все це були потрібні чималі кошти. Та світ не без добрих людей, нас підтримали родичі, друзі, сусіди, односельці, жителі сусідніх сіл, навіть незнайомі люди, постійно опікувався нашим сином головний лікар Теофіпольської ЦРЛ Сергій Шкраба. Після виписки з лікарні почалися нові випробування. Замість того, щоб поправлятися, одне за другим взялися запалення вну-трішніх органів. Знову лікування, та сили нас кидали, з’явилася зневіра. У цей складний час дуже підтримали Вітю однокласники з Гаврилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, класний керівник Олександр Шевчук. Вони часто провідували його, підтримували.

Категорія: №45 від 08.11.2018р.

Низький уклін за допомогу


Наше життя непередбачуване, повне несподіванок і випробувань долі. Хто б міг подумати, що звичайні буденні речі можуть нести таку небезпеку і мати такі наслідки.
Ось так сталося і зі мною. Пораючись по господарству, впала з горища і отримала перелом хребта. Лікарі сказали, що потрібна негайна операція і установка дорого- вартісного імплантанта.
Скільки відчаю та болю довелося пережити моїй сім’ї, найстрашніших прогнозів, що не зможу ходити, довгих днів та годин очікування.
На щастя, у важку хвилину ми не залишилися самі. На допомогу прийшли родичі, сусіди, односельчани з Борщівки, колеги по роботі. Відчутну допомогу надав Михайло Антощук, куми Симисюки з Троянівки, сім’ї Петра Сологуба, Тетяни Майданюк, Надії Трохимчук, В’ячеслава Пейди з Хмельницького. Відгукнулися також друзі та знайомі з Василівки, Великого Лазучина, Лютарівки, Троянівки. Володимир Мацідон та Ірина Дем’янчук з Базалії, Зоя Чубій з Новоставець, Надія Вишневська.

Категорія: №45 від 08.11.2018р.

Вирішити – і негайно


Такий висновок зробила чисельна комісія, яка в середу, 7 листопада, навідалася до Теофіпольського НВК ЗОШ І ступеня-гімназія. Ініціював комісію та видав розпорядження про її створення голова районної ради Андрій Петринюк, зверталися до нього батьки учнів початкових класів: в класних кімнатах тяжке повітря, пахне цвіллю, діти кашляють. А найгірший стан – у кімнаті, де навчається третій клас, 22 дітей, тут наприкінці минулого року встановили троє металопластикових вікон.
Ось що розказала класовод Тетяна Гладищук:
- Як поставили ці вікна перед Новим роком, то пливли і вікна, і стіни. Ми думали, що все висохне за літо, однак під стіною росли дерева, робили затінок, їх тільки нещодавно зрізали. Не висохло. Як прийшли ми у вересні в школу, десь вже через тиждень діти почали кашляти. У жовтні, хоч надворі було тепло, в нас було дуже холодно, ми замерзали, вікон, щоб не випускати тепло, не відкривали. У суботу, 4 листопада, гімназію почали опалювати, але сьогодні у класі такий самий запах.

  • Ви тут: 
  • Головна