Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №27 від 05.07.2018р.

Чи безпечний наш пляж?


У районній газеті “Життя Теофіпольщини” за четвер 28 червня 2018 року я натрапив на статтю “А вимоги до пляжів такі”. Прочитавши її, я вирішив відвідати наш Теофіпольський пляж, так звану « косу» і подивитися, чи є тут хоч щось з того, що необхідне. У вівторок, коли вже випогодилося, я пішов до ставу. Повернув стежкою на «косу» і зрозумів, що якби не сітка для гри у волейбол, лавочки і пісок , то це місце виглядало б як звичайний берег. Частина пляжу поросла травою, пісок закидало гілками і листям. Пройшов далі і побачив ту саму картину. Скрізь гілки і листя, а кабінка для перевдягання має не дуже гарний вигляд. Найперша вимога до пляжу - чистота. Отож, пісок потрібно прочищати від сміття, боронувати поверхневий шар пляжного матеріалу з видаленням заглибленого у пісок сміття, не рідше один раз на день, у нас хоча би раз на тиждень. Хто це повинен робити?

Категорія: №27 від 05.07.2018р.

Відлуння війни


Написати до газети мене спонукала замітка Леоніда Реви з Базалії «Могилу свого діда знайду», де онук збирається поїхати на могилу загиблого діда-фронтовика в Польщу. А давно мене гризло, мучило ось що. Родом я з Борщівки, дівоче моє прізвище Майдан. І от в пам’ять про батькового брата, Федора Марковича Майдана, залишилося в нашій родині лише три фотографії. Був Федір 1917 року народження, у 38-ому році призвали його на строкову службу. Розказували бабуня Салька, що був він башковитим хлопцем, дуже за ним тужила. Служив у місті Луга Ленінградської області, датована перша фотографія саме 1938 роком. Напевне, брав участь у радянсько-фінській війні, бо ж на другому фото, позначеному 1940 роком, де він курсант вищого політичного військового училища у Горькому, на формі у нього якась медаль. Ще ж він тут із-земляком, теж з Борщівки, Майданом Корнієм Григоровичем.
Загинув Федір в перші дні війни. Знаємо про це з довідки з райвійськкомату, підписану колишнім районним військовим комісаром Віктором Мовчаном.

Категорія: №27 від 05.07.2018р.

Літня школа бібліотечного менеджера


25 червня на базі Теофіпольської ЦРБ розпочалася обласна школа бібліотечного менеджера на тему «Роль центральних бібліотек в консолідації зусиль публічних бібліотек регіону». Проходила вона за участю представників районної ради та райдержадміністрації.
У заході взяли участь директори центральних районних (міських) бібліотек та директори (завідуючі) центральних бібліотек ОТГ, які є правонаступниками ЦРБ (ЦМБ) .У презентаціях та виступах фахівців обласних бібліотек проаналізовано роль центральних бібліотек в реалізації адміністративної реформи та наданні бібліотечних послуг, обласного відділення Української бібліотечної асоціації у професійному розвитку бібліотекарів.
Про публічні бібліотеки нашого району, стан та перспективи їх діяльності проінформував присутніх заступник голови районої ради Роман Непотас. З темою «Організація мережі публічних бібліотек Теофіпольського району» виступила завідувач сектору культури Теофіпольської РДА Лідія Філик. Директор централізованої бібліотечної системи Світлана Рудик презентувала роботу публічних бібліотек Теофіпольської ЦБС.

Категорія: №27 від 05.07.2018р.

З часом все більше переконуюся, що найбільший скарб, найбільше багатство у житті людини – це її родина. Почуваю себе дуже щасливою, що вона у нас така велика, дружна та надійна. Цим завдячую нашим батькам – Володимиру Григоровичу та Галині Володимирівні Плаксюкам. Це вони, добрі, працьовиті, щирі, душевні, милосердні, виростили нас, п’ятеро дітей, передали нам тепло своїх сердець, навчили любити життя, любити людей.


Наше найбільше щастя

Головний у родині – наш тато, він наша опора, наша надія, він великий трудівник та мудрий порадник. Народився у Кривовільці у простій селянській родині, після восьмого класу у Теофіпольському профтехучилищі здобув професію механізатора. Відслужив армію, став робити у колгоспі трактористом. 32 роки тому одружився з нашою мамою, Сашу, маминого сина від першого шлюбу, прийняв, як рідного. Спочатку жили в Кривовільці, де народилася моя старша сестричка Зоряна, а далі взяли садибу у Новоставцях, почали будувати нову, простору хату. Тато невтомно трудився, і на роботі, бо ж багато років працював комбайнером, і вдома. Бо ж хотів, щоб ми жили не гірше за інших. Ще ж народилися я, а далі моя молодша сестричка Ірина та найменший братик Богдан.

Категорія: №27 від 05.07.2018р.

Подарували краплину щастя


В Новоіванівці десь з 50 жилих садиб. Мальовниче село, потопає у вишневих садках, та людей все меншає. Добре, в кого сім’я, тому легше лад давати, і в хаті, і на городах, і в хліві. А самому вік доживати – велика біда. Та все ж життя прекрасне, і в ньому бувають світлі миттєвості.
Не думала, не гадала Ганна Прокопівна Максим’юк, що в день її 95-річчя, 27 червня, звеселиться душа, наповниться радістю та благодаттю. Не має ж вже від кого щастя чекати. Настраждалася, натрудилася за своє довге життя, та ще тримає її Бог на білому світі. У війну була в Німеччині, не думала, що колись наїсться, що виживе, додому вернеться. В колгоспі наробилася, в ланці, на нормі гектари буряків гнала, і зимою робота була, ніхто не відлежувався. Тяжко ту копійку було заробити. Мала чоловіка, був Іван Михайлович комбайнером, вже 5 років, як нема його. Не було в них дітей, то ж зосталася сама в чотирьох стінах. Ото тільки, що до собачки Руді та кицьки Уляни обізветься, до курей та курчат.

Категорія: №26 від 28.06.2018р.

Дякую за пам’ять


Час справді летить. Не віриться, що вже 5 років живу з пекучим болем у душі і не можу змиритися зі страшною правдою. Що нема більше поруч мого дорогого чоловіка, надійного супутника життя, мужньої, сильної людини, великого життєлюба Василя Корнійовича Шуляка. Думаю, багато людей визнають, що це не лише моя особиста безмірна втрата, що Теофіпольщина в його особі втратила дбайливого господаря, невтомного трудівника, мудрого керівника, талановитого організатора, який ще несповна використав свій потенціал. Що дійсно полишив по собі невмирущий слід любові до рідного краю, до своїх земляків у добрих справах та починах.
Ще раз хочу подякувати всім, хто впродовж цих коротких та водночас довгих, сповнених жалю та скорботи п’яти років, підтримував мене та родину, небайдужим людям, його соратникам, які долучилися до написання книги спогадів «Він ниву засівав добром».

Категорія: №26 від 28.06.2018р.

Враження – неймовірні


І знову море емоцій та вражень: ми, вчителі Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів, взяли участь у ІV фестивалі гуманної педагогіки «Сім’я – лоно культури людства», який проходив 8-10 червня у Львові. Для нас це стало продовженням незабутньої події – Педагогічних читань з гуманної педагогіки в Києві у грудні минулого року, де мали честь зустрітися з легендою світової педагогіки Шалвою Олександровичем Амонашвілі.
Організатори Львівського фестивалю продумали програму до дрібниць – пленарні засідання, майстер-класи, тренінги, панельні дискусії були надзвичайно змістовними та цікавими. Ще ж екскурсія вулицями старовинного Львова, відвідини собору Святого Юра, неповторна атмосфера міста, над яким витає запах кави, залишиться у пам’яті на довгий час. Переконалися, що Львів, місто, в яке хочеться повертатися знову і знову.

Категорія: №26 від 28.06.2018р.

Допомогли оперативно


У нашій Базалії водопровідною мережею користуються 695 дворів. І коли стається якась аварія, адже водопровід давній, трапляються прориви, це справжнє лихо, бо ж у криницях води немає. І от нещодавно десь півтора тижня вода була з переривами, бо вийшов з ладу насос на одній артезіанській свердловині. А якраз було спекотно, то ж ці незручності важко собі уявити. Не знаю, що було б, якби не звернулася селищна рада до керівництва ТОВ «Волочиськ-Агро» з проханням закупити насос в рахунок соціальної угоди. Звісно, там пообіцяли та закупили, але вийшла затримка з доставкою. Тоді довелося мені зателефонувати до заступника генерального директора Людмили Адамчук з проханням про допомогу.

  • Ви тут: 
  • Головна