Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №34 від 22.08.2024 року
Перегляди: 129

Продовжуємо розповідати про першосвятительський візит Предстоятеля Православної Церкви України, Блаженійшого митрополита Київського та всієї України Епіфанія у Теофіполь.

Як виникла ідея запросити Предстоятеля до нашого краю: у цьому році відзначається 25-річчя розбудови Української Православної Церкви на Теофіпольщині та 30-річчя заснування храму у селищі цукрового заводу. Коли влітку минулого року релігійна громада цього храму прийняла рішення про перехід до Православної Церкви України, ми застали його в дуже занедбаному стані.

Іконостас був практично зруйнований, підлога прогнила, грибок на стінах, ще ж щезло багато речей, придбаних на пожертви прихожан. В храмі стояв жахливий запах грибка. Я звернувся до президента групи компаній ТОВ «Україна-2001», очільника Благодійного фонду «На благо України» Вадима Лейві з проханням відремонтувати приміщення храму, тепер він названий на честь святої великомучениці Катерини. Вадим Леонідович прийшов, сам все роздивився, погодився, що потрібно провести роботи з його реставрації та оновлення.

13 травня ми з архиєпископом Хмельницьким та Шепетівським Павлом, Вадимом Лейві поїхали в Київ привітати блаженійшого митрополита Епіфанія з днем ангела та запросити його відвідати Теофіполь. І він погодився. Вже наступного дня за кошти Благодійного фонду Вадима Лейві «На благо України» ремонтні роботи у храмі розпочалися. Що було зроблено за короткий строк: постелена нова утеплена підлога, стіни очищені від грибка, місцевий художник Сергій Сірук відновив нанесені на них картини. Був придбаний новий іконостас, церковна утвар, на території храму поклали бруківку, побудували водосвятну каплицю, встановили гранітний хрест, духовні скульптури. Для того, аби в храмі було тепло, був встановлений сучасний твердопаливний котел на пелетах. До приїзду Предстоятеля був оновлений церковний хор, він поповнився за рахунок молодих співаків з музичною освітою.

Деталі
Категорія: №34 від 22.08.2024 року
Перегляди: 145

Третій рік триває героїчний спротив України, всього волелюбного українського народу проти кривавої, страхітливої, повномасштабної агресії російської федерації. Третій рік наші доблесні, мужні Збройні Сили України тримають оборону, героїчно стримують шалений натиск лютого ворога. Бо, на жаль, він і досі переважає в живій силі та техніці.

Звісно, ситуація із забезпеченням українського війська набагато покращилася, але і досі величезний внесок у підтримку ЗСУ роблять благодійні фонди, волонтери. Адже саме вони організовують збори на придбання автомобілів, дронів, тепловізорів, станцій «старлінк», амуніції та іншого обладнання,закупляють все це та надають бійцям. Також є ще представники бізнесу, приватні підприємці, які самостійно відгукуються на запити військових та надають їм дуже потрібну допомогу.

Як от приватний підприємець В’ячеслав Шведа з Теофіполя. Хоч людина він дуже скромна і не афішує свого волонтерства. Але минулого тижня придбав та передав нашому земляку, бійцю з Гаївки Богдану Петлюку портативну зарядну станцію для живлення засобів РЕБ (радіоелектронної боротьби) вартістю 56 тисяч гривень. Зазначимо, що у сучасних воєнних конфліктах радіоелектронна боротьба (РЕБ) набуває дедалі більшого значення. Насправді засоби радіоелектронної боротьби є одними з провідних елементів сучасних війн і збройних конфліктів. Радіоелектронна боротьба – це різновид збройної боротьби, який здійснює радіоперешкоди для радіоелектронних засобів розвідки, систем зв’язку та керування ворога для ускладнення його роботи і передання даних. РЕБ є видом бойового забезпечення.

Деталі
Категорія: №34 від 22.08.2024 року
Перегляди: 103

Зберу по крихті літечко в долоні

Добром цим розкидатися не хочу.

Пірнаю в купіль сонячний сьогодні,

Бо скоро осінь мружитиме очі.

Я теплі дні нанизую на нитку,

Зима ще скаже своє гостре слово.

Вона з’являтись любить дуже швидко,

Так, як Пилип із конопель, раптово.

Деталі
Категорія: №34 від 22.08.2024 року
Перегляди: 142

Готуючись до 90-літнього ювілею середньої школи в Теофіполі важливо зʼясувати розвиток освіти в нашому краї, адже наші краєзнавці, досліджуючи минувшину, виявили чимало цікавого про освітні заклади, які мали великий авторитет і міцні звʼязки з іншими навчальними закладами Європи ( до прикладу Віленський університет підтримував Теофіпольську повітову школу).

Доведено, що саме польська шляхта, яка дбала про свій авторитет, розпочала створення освітніх закладів у нашому містечку у 18 ст. Достеменно невідомо, коли ж уперше у 18 ст. було засновано першу школу, але в архівах збереглися документи про те, що в 1773 році при тринітарському монастирі збудували і відкрили парафіяльну трикласну школу, в якій навчалося 60 учнів з числа багатших католиків і працювало чотири вчителі. В школі навчали пʼять мов: польську, латинську, німецьку, французьку та російську; викладалися арифметика, геометрія, фізика, географія та історія. Найбільше часу приділялося релігійним предметам. У 1783 році у Теофіполі відкрили повітову школу, яка згодом стає шестикласною. Це була єдина повітова школа у Старокостянтинівському повіті, яка прирівнювалася до гімназії і її випускники мали право поступати до університетів. 12 грудня 1822 року княгиня Ганна Сапєга у своєму дідичевому містечку Теофіполі відкрила на радість місцевим жителям новий навчальний заклад. Вже наступного року вона збудувала нове двоповерхове приміщення школи, гуртожиток на 160 учнів, жилі будинки для вчителів. У приміщенні школи було шість класних кімнат, два кабінети, кімната для смотрителя (директора). Школа була обладнана бібліотечними шафами, мольбертами та кафедрами для вчителів. Княгиня виділила чотири морги землі поблизу школи для закладення ботанічного саду та збудувала будинок для доглядача саду, приміщення та погріб для збереження насіння рослин. Сад обгородили муром.

Деталі
Категорія: №34 від 22.08.2024 року
Перегляди: 155

Ось уже минуло сорок днів, як не стало нашої першої вчительки Лідії Костянтинівни Цибулі. Багато років пропрацювала вона в Теофіпольській середній школі № 1, але першим місцем педагогічної роботи була Михнівська восьмирічна школа, яка стала для неї рідною, адже навчала з першого по четвертий клас не одне покоління дітлахів.

Сотні дітей навчила писати та читати ця чудова вчителька, але ми для неї були особливими – першими першачками.(фото з дітьми)

Важко говорити в минулому часі, але в нашій пам’яті залишився образ красивої молодої вчительки з хвилястим волоссям, з виразними, глибокими очима (фото).

Саме в Михнівці Лідія Костянтинівна зустріла свою долю – Степана Сергійовича Цибулю, в подальшому нашого вчителя фізики. У мирі та злагоді вони народили та виростили двох розумних доньок: Ларису, яка працює медсестрою в нашій Теофіпольській лікарні, Тетяну, яка працює викладачем в одному з вузів Києва.