Ось уже минуло сорок днів, як не стало нашої першої вчительки Лідії Костянтинівни Цибулі. Багато років пропрацювала вона в Теофіпольській середній школі № 1, але першим місцем педагогічної роботи була Михнівська восьмирічна школа, яка стала для неї рідною, адже навчала з першого по четвертий клас не одне покоління дітлахів.

Сотні дітей навчила писати та читати ця чудова вчителька, але ми для неї були особливими – першими першачками.(фото з дітьми)

Важко говорити в минулому часі, але в нашій пам’яті залишився образ красивої молодої вчительки з хвилястим волоссям, з виразними, глибокими очима (фото).

Саме в Михнівці Лідія Костянтинівна зустріла свою долю – Степана Сергійовича Цибулю, в подальшому нашого вчителя фізики. У мирі та злагоді вони народили та виростили двох розумних доньок: Ларису, яка працює медсестрою в нашій Теофіпольській лікарні, Тетяну, яка працює викладачем в одному з вузів Києва.

Пройшли роки, і ми, її учні, стали бабусями та дідусями, але завжди тримали зв’язок з нашою дорогою першою вчителькою. Вона також завжди щиро цікавилася нашим життям, нашим успіхами, була нашою порадницею. Здається, ще зовсім недавно фотографувалися ми на зустрічі в Михнівській школі, приїхали, хто міг, ще, на жаль, шестеро з нас вже відійшли у вічність. У центрі на цьому фото – Лідія Костянтинівна та Степан Сергійович, прекрасні педагоги та чудове подружжя.

Нашої першої вчительки не стало 9 липня. Ми одразу обдзвонили всіх наших.. Жодний не сказав, що не зможе приїхати. Запитання було лише одне – де і о котрій годині зустрічаємося?. До будинку Лідії Костянтинівни прийшли всі, хто був на місці, а співчуття передавали решта тих, що знаходяться за межами району, області, України.

Спочивайте з миром, перша Вчителько! Поки будемо жити, будемо берегти пам’ять про вас!

Від імені ваших перших першачків (1964-1968 роки) Валентина Мельник-Самов’юк, селище Теофіполь