Погода

Щорічно у другу неділю серпня в Україні відзначається День працівника ветеринарної медицини. Адже їх внесок у забезпечення ветеринарного та епізоотичного благополуччя, біобезпеки, ветеринарно-санітарної безпеки продуктів тваринництва, охорону довкілля – надзвичайно вагомий. Тож традиційно напередодні професійного свята спілкуємося з керівниками підрозділів галузі у нашій громаді.

Спочатку розмовляємо з головним спеціалістом Хмельницького районного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області Віталієм Грициком, на якого згідно посадових обов’язків покладений контроль за галуззю.

Отож, розкажіть, як працюєте в умовах, коли третій рік діє воєнний стан, в якому стані перебуває галузь після реформування.

– Дійсно, так сталося, що 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої суверенної держави, а в жовтні цього ж року завершилося реформування галузі. Тож ми повністю відчули всі виклики, які виникли – скорочення штатів, недостатнє забезпечення реактивами, біопрепаратами, антигенами. Але, вважаю, що з усім цим ми гідно справилися. Оскільки пріоритетним напрямком у нас є ветеринарна медицина, тому спільно, це дуже важливо, з Теофіпольською дільничною лікарнею ветеринарної медицини, з відділом Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Теофіполі забезпечуємо епіозоотичне благополуччя на території Теофіпольської ОТГ. Проводимо лабораторно-діагностичні та лікувально-профілактичні заходи. Це весняне та осіннє діагностування, вакцинування собак, котів від сказу, вакцинування ВРХ від сказу та сибірки, птахів від хвороби Ньюкасла, дослідження на туберкульоз. Планові завдання виконуємо. Ми обслуговуємо всі агропідприємства та приватний сектор. Які на сьогодні маємо показники по кількості ВРХ: в агропідприємствах – біля 10 тисяч голів, в тому числі 3600 корів.; в приватному секторі – біля 4,5 тисяч корів. До речі, показник приватного сектору щороку зменшується. Щодо нашої роботи – вона дуже напружена, відповідальна та складна, ми цілодобово на посту. Ще ж ми контролюємо дотримання санітарних норм сільськогосподарського виробництва, йдеться про безпеку продуктів, про здоров’я. Про реформування: воно пройшло, ми маємо працювати, хоч раніше було легше та простіше. А тепер додалися нові обов’язки, відповідно стало більше звітів, більше часу потрібно витрачати на відписки. Ще ж, на жаль, фінансування бажає кращого, і заробітна плата, і матеріальне забезпечення. Але головне для нас – підтримувати наші доблесні Збройні Сили України, наближати перемогу, а з своєю роботою ми справимося.

 (Продовження, початок у газеті №29 від 18 липня 2024 року, №30 від 25 липня 2024 року та №31 від 1 серпня 2024 року).

Геноцид – цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення національних, етнічних, расових груп населення чи народів ( в першочерговій версії Рафала Лемкіна також політичних та культурних груп). Так пояснює ВікіпедіЯ це поняття. Історія визначає факти геноциду скоєного аварами щодо антів у 602 р., геноцид індіанців (від кінця 15 ст.), геноцид вірмен у Туреччині (1915-1923 рр.), геноцид українців (1932-1933 рр.) тоталітарним комуністичним режимом в СРСР, Голокост (1939-1945 рр.) – геноцид євреїв нацистами Німеччини під час Другої світової війни, геноцид українців у Бучі (Київська область, Україна, 2022 р.) – наслідок вторгнення російського війська та багато інших прикладів.

Після Голокосту (Шоа) внаслідок якого загинуло близько 6 млн. євреїв, який було скоєно нацистською Німеччиною та її союзниками, Рафал Лемкін відстоював ідею, що геноцид є злочином за міжнародним правом. Але сьогодні такі злочини продовжуються. Страшними днями стали 21-23 січня 1942 року для населення Теофіполя. 21 січня 1942 року німецька жандармерія Теофіполя зібрала близько 40 поліцаїв і повела їх у табір “гетто”. Там вони вигнали з будинків усіх чоловіків, вишикували їх біля огорожі, розділили на групи по 20-30 чоловік і під конвоєм поліції повели до приміщення місцевої середньої школи, де обшукали та роздягнули до спідньої білизни, зрізали ґудзики, щоб руки були зайняті підтримкою підштанків і люди не змогли втекти, та погнали за межі містечка де планували розстріл. Жителі села Михнівка із пагорба понад ставом могли спостерігати як бідних людей підвели до покинутого котловану недобудованого ДЗОТу.. Людей, яких приганяли до великої ями примушувати лягати на сніг, а потім повзти до краю котловану. Розстрілювали по різному: одних садовили на край котловану і стріляти ззаду в голову і труп падав у яму; людей ставили на поставлені над ямою дошки й далі мертві падали, інших поліцаї били прикладами, розстрілювали на місці, а потім кидали до котловану.

Таке життєве кредо нашої ювілярки Марії Пилипівни Стасюк, яка нещодавно відсвяткувала свій 90-річний ювілей. Не усі, які бажали подарувати свою любов, повагу та вдячність і побажати особисто міцного здоровʼя та щасливих років життя, змогли прийти до господи ювілярки. Але в цей день були вітання, спогади й плани на майбутнє.

Про легендарну вчительку географії нашої Теофіпольської середньої школи знають і памʼятають усі учні, які навчалися в 50-80 рр. ХХ ст. Працювала Марія Пилипівна в нашій школі 35 років із 44 років педагогічного стажу.

Учителька географії уміла надавати цікаві відомості про нашу планету, маловідомі факти про країни та людей, а й уміла переконати учнів вивчати свій предмет. На літніх канікулах учні самостійно вивчали географічну карту, запамʼятовували столиці держав. Недарма колишні учні вдячні за знання про світ. Вміла Марія Пилипівна зацікавити учнів знаннями про Всесвіт і вперше відкривала нове про інші цивілізації й можливе життя розумних істот на інших планетах. Саме вона познайомила учнів із думкою, що в Космосі ми не одні.

Чи можуть сьогодні українці, в такий складний, вирішальний час в нашій країні для здобуття Перемоги над лютим ворогом, бути байдужими до благодійних акцій з підтримки бійців Збройних Сил України? Звісно, не можуть, бо йдеться про їх особистий внесок у нашу спільну велику Перемогу. Відрадно, що до організації таких акцій долучаються працівники сільських культосвітніх закладів. Вже чимало будинків культури та клубів громади у цьому році провели благодійні ярмарки на підтримку ЗСУ.

Нещодавно, минулої неділі, такий ярмарок, за участі Теофіпольського Центру культури та дозвілля, відбувся у селі Колки. Організувала його, більше того, просто вклала в нього свою душу завідувач місцевого сільського клубу Людмила Бас, справжня ентузіастка культосвітнього руху, берегиня скарбниці народної творчості краю.

І все їй вдалося, допомогли родичі, друзі, просто добрі люди. Так, її родичка та подруга Світлана Чернега напекла пиріжки, братова Ольга Слюсар разом із доньками Валентиною та Альоною приготували біляші з м’ясом та картоплею, млинці з м’ясом. Оксана Хвищук напекла тортиків та тістечок, Катерина Гаврилюк приготувала пончики, печиво, тістечка. Підтримали подруги по волонтерській роботі: Галина Лепетун, Валентина Шкроба та Наталія Семенюк приготували біляші, пончики; Люба Косєнкова напекла желейних тортиків «Бите скло».