Погода

Для тих, кого поєднує школа, мабуть, немає більш кращого, найочікуванішого свята, аніж свято Останнього дзвоника. Саме воно нагадує усім про завершення навчального року і початок пречудових, всіма улюблених літніх канікул.

Отож,останній день весни зібрав в нашій Волицькій гімназії усіх учнів, вчителів, батьків, працівників, а також гостей. Свято вдалося на славу: були зворушливі звернення та пісні від випускників вчителям, працівникам школи, вітальні промови від поважної гості, колишнього директора школи Володимири Осецької, директора школи Галини Гуральник.

Заворожила усіх присутніх неймовірно прекрасним співом семикласниця Катерина Перчук,подарувавши пісню про нашу рідну Україну Винуватці свята розчулили усіх словами вдячності своїм найдорожчим людям – батькам.

А ще на святі були квіти, багато духмяних квітів...

І ось нарешті чарівні звуки малинового дзвіночка. Цьогоріч почесне право дати останній дзвоник випало випускнику Михайлу Мельничуку і маленькій першокласниці Вероніці Мельник.

Про завзятих, небайдужих жительок цього села, які згуртувалися задля підтримки бійців Збройних Сил України, і земляків, і зовсім незнайомих захисників Вітчизни, ми писали ще 8 лютого цього року. Про те, скільки вони вже багато зробили лише за три місяці, відколи стали постійно готувати домашні страви; як за один тиждень відправили 600 кілограмів посилок; як стали працювати з військовими з 40 бригад, присилати їм не лише смаколики, а й інше, що їм необхідно – шкарпетки, рукавиці, білизну, маскувальні сітки, медикаменти; як зуміли об’єднати навколо себе земляків, друзів, однокласників, жителів громади, небайдужих людей з Хмельниччини, навіть з-за кордону; як одні надавали продукти, інші донатили на збори. І так разом все виходило.

Що було далі: команда Наталії стала співпрацювати з Гуманітарним штабом Теофіпольщини, потужно приготувала багато-багато домашніх страв до Великодніх свят, долучалася до сортування та відправки вантажів на фронт. Сама ж Наталія взяла участь у супроводі великодніх гостинців на Запорізький та Донецький напрямки. Передала землякові Андрію Сіверському два дрони, на які збирали кошти, а третій передала від Новоставецького ліцею. Після повернення додому закупили ще один дрон, передали його Вадиму Букевичу з Кривовільки, який якраз приїхав у відпустку.

Насамперед, розшифруємо абревіатуру РЕМ. Це – район електричних мереж. Нині Теофіпольщина своєї власної адміністрації РЕМу вже не має, а підпорядковується певний період часу аналогічній в Старокостянтинові. Хоча, до речі, обсяг робіт у теофіпольських енергетиків залишився той самий, але вже при меншій кількості робочої сили. Та це якось не позначається на виробничому процесі, бо ж кожен прагне працювати з подвійним ентузіазмом, аби виконати поставленні завдання.

Далеко за прикладом ходити не треба. Взяти хоча б виробничу дільницю, яку очолює старший майстер Петро Петрович Куц. Про цей трудовий колектив з гордістю розповідає заступник головного інженера Старокостянтинівського РЕМ Василь Борболюк:

– Головне наше завдання, – каже Василь Миколайович, – це заміна опор, ремонт трансформаторних підстанцій, розчистка ліній електропередач (ЛЕП) від заростей дерев, кущів. Словом, постійне утримання дротових повітряних ліній ліній в належному технічному стані. Цей комплекс робіт, щоб ви знали, в основному виконується в повітряному просторі, на чималенькій висоті над землею. Але тут завжди їм підсобляє машиніст автогідропідіймача (автовишка) Віктор Романюк. Багатющий досвід Віктора Миколайовича за його спеціальністю дає можливість колективу бригади успішно справлятися з виконанням намічених завдань, чітко дотримуватися правил техніки безпеки при роботі на ЛЕП.

Як ми вже повідомляли, впродовж двох тижнів тривала акція Гуманітарного штабу Теофіпольщини зі збору овочів, продуктів довготривалого зберігання, квасини. Адже треба було зібрати понад десять тонн вантажу. Але люди відгукнулися, збори відбулися в Чухелях, Новій Греблі, Карабіївці, Гаврилівці, Медисівці, Підлісках, Борщівці, Гальчинцях, Єлизаветполі, Червоному Случі, Авратині, Строках, селищі цукрового заводу, Воронівцях, Ільківцях, Колісці, Базалії, Теофіполі та Колках.

І от у минулий четвер, 30 травня, мала прибути фура з 3-ьої Окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Спочатку вона мала заїхати у Білогір’я, та забрати там зібрані продукти та по дорозі поламалася. Як все було, розказує організатор штабу, голова правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрій Петринюк: