Погода

В п‘ятницю четвертої неділі Великого посту, 12 квітня, архієпископ Хмельницький і Шепетівський Павло на запрошення настоятеля храму, благочинного Теофіпольського благочинного округу митрофорного протоієрея Василя Крисака з архіпастирським візитом відвідав храм святого праведного Іоанна Кронштадського у Теофіполі, у селищі цукрового заводу, де очолив Літургію Ранішосвячених Дарів.

За богослужінням були піднесенні додаткові прохання про визволення нашої Батьківщини від нашестя чужинців, утвердження в Україні єдиної Помісної Православної Церкви, за воїнів-захисників Української держави, за добробут, мир, здоров’я і спасіння наше, щоб Господь Бог наш допомагав нам у всьому.

Його Високопреосвященнству співслужили: благочинний Теофіпольського благочинного округу, настоятель храму Святого праведного Іоанна Кронштадського, міста Теофіполь, протоієрей Василь Крисак; настоятель Свято-Воздвиженського храму, села Воронівці, протоієрей Василь Келема; настоятель Свято-Успенського храму, села Базалія, протоієрей Василь Щербан; настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці, села Святець, протоієрей В’ячеслав Андрощук; настоятель Свято-Покровського храму, села Поляхове, протоієрей Зіновій Пилат; настоятель Свято-Покровського храму, села Лютарівка, ієрей Степан Коліщак; настоятель Свято-Михайлівського храму, села Новоставці, ієрей Дмитро Дубчак; настоятель Свято-Михайлівського храму, села Волиця, ієрей Андріян Яворський; клірик Свято-Юріївського храму, міста Хмельницький, ієрей Мар’ян Кошіль та протодиякон Юрій Ящишен.

Швидко пролітають роки, та незабутнім залишається час, коли ми були сповненими сил, енергії, які спрямовували на розвиток улюбленого виду спорту – футболу. Коли на наших життєвих стежках нам зустрілися ентузіасти, однодумці, з якими подружилися на все життя. Один із них – видатний футболіст та тренер, на жаль, вже покійний Петро Іванович Довганюк з селища цукрового заводу.

Його спортивна діяльність розпочалася на Теофіпольському цукровому заводі на посаді інструктора по спорту. Тоді на заводі працювало дуже багато молоді, хлопці хотіли займатися спортом, волейболом, футболом. Тож Петро Іванович створив потужну команду «Цукровик», яка впродовж багатьох років була фаворитом серед команд підприємств цукрової промисловості. Був і тренером, і воротарем. Коли у 1988 році головою Теофіпольського райвиконкому став великий прихильник футболу Валентин Антонович Хоптян, доручив Петру Івановичу сформувати футбольну команду «Іскра». І йому це вдалося, хоч це була велика організаторська робота, треба було шукати молодих, перспективних футболістів, вирішувати різні питання. І в «Іскрі» був певний час і тренером, і воротарем. Оскільки вважав, що треба посилено розвивати дитячий та молодіжний спортивний рух, став засновником ДЮСШ профспілки Теофіпольського цукрового заводу. Був директором та тренером секції по футболу.

Ще одна жахлива втрата, ще одне безмірне горе. 11 квітня Теофіпольська громада попрощалася з ще одним Героєм – Олександром Миколайовичем Козаком. Вік склав військову присягу на вірність українському народові та мужньо виконував військовий обов’язок, захищаючи Україну, її суверенітет та незалежність.

Народився Олександр Козак 29 червня 1974 року у селі Волиця-Польова. У рідному селі минало його життя. Закінчив школу, У Базалійському ПТУ здобув робітничу професію електрозварювальника. Був хорошим, вмілим зварювальником, працював в санаторії «Колос», у місцевому господарств ТОВ «Хлібороб», в місцевого фермера, останнім часом – в ТОВ «Україна-2001». З дружиною Надією виростили двох дітей – Максима та Марійку. Старший син вже дорослий, був бійцем Збройних Сил України, боронив Вітчизну від повномасштабної російської агресії, отримав контузію, був демобілізований за станом здоров’я, працює у Хмельницькому. Менша донечка навчається у 5-ому класі Волиця-Полівського ліцею.

Про Олександра односельці кажуть лише хороше: був доброзичливим, спокійним, врівноваженим, дуже працьовитим, майстром на всі руки, слухав людей, допомагав літнім, самотньо проживаючим. Був надійним чоловіком та люблячим батьком, піклувався про матір Лідію Микитівну.

В котрий раз хочу повторити відомий факт: саме ветерани складають найактивнішу частину спільноти нашої громади. Бо на рахунку відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, інших ветеранських організацій багато добрих справ, багато корисних ініціатив громадського спрямування.

Сидіти без діла не можуть, хочуть робити щось для людей, робити життя кращим та світлішим.

Тож на часі – реалізація ще однієї ініціативи. Вирішили ветерани облаштувати «Світлицю» для всіх громадських ветеранських організацій – ветеранів праці, учасників бо­йо­вих дій. Щоб там можна було збиратися, спілкуватися в неформальній обстановці, щоб ця територія була зоною своєрідного психологічного розвантаження. Щоб тут можна було отримати консультації професійного психолога, юриста, фахівців з питань соціального захисту. Знайшлася така кімната, розташована вона у будівлі поруч з офісом відокремленого підрозділу. Залишилося зробити ремонт, кошторис складає 100 тисяч гривень.