В п‘ятницю четвертої неділі Великого посту, 12 квітня, архієпископ Хмельницький і Шепетівський Павло на запрошення настоятеля храму, благочинного Теофіпольського благочинного округу митрофорного протоієрея Василя Крисака з архіпастирським візитом відвідав храм святого праведного Іоанна Кронштадського у Теофіполі, у селищі цукрового заводу, де очолив Літургію Ранішосвячених Дарів.
За богослужінням були піднесенні додаткові прохання про визволення нашої Батьківщини від нашестя чужинців, утвердження в Україні єдиної Помісної Православної Церкви, за воїнів-захисників Української держави, за добробут, мир, здоров’я і спасіння наше, щоб Господь Бог наш допомагав нам у всьому.
Його Високопреосвященнству співслужили: благочинний Теофіпольського благочинного округу, настоятель храму Святого праведного Іоанна Кронштадського, міста Теофіполь, протоієрей Василь Крисак; настоятель Свято-Воздвиженського храму, села Воронівці, протоієрей Василь Келема; настоятель Свято-Успенського храму, села Базалія, протоієрей Василь Щербан; настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці, села Святець, протоієрей В’ячеслав Андрощук; настоятель Свято-Покровського храму, села Поляхове, протоієрей Зіновій Пилат; настоятель Свято-Покровського храму, села Лютарівка, ієрей Степан Коліщак; настоятель Свято-Михайлівського храму, села Новоставці, ієрей Дмитро Дубчак; настоятель Свято-Михайлівського храму, села Волиця, ієрей Андріян Яворський; клірик Свято-Юріївського храму, міста Хмельницький, ієрей Мар’ян Кошіль та протодиякон Юрій Ящишен.
Під час візиту до Теофіполя Владика Павло подарував церкві Св. праведного Іоана частку мощей вмч. Варвари, які постійно перебуватимуть у храмі.
По завершенні літургії відбувся молебень до святої великомучениці Варвари перед часточкою її нетлінних і чудотворних мощей. Архієпископ Павло прочитав молитву до угодниці Христової, а потім все духовенство під спів величання вклонилося святині.
Після чого архієпископ Павло виголосив проповідь, у якій закликав присутніх особливо щиро молитись у дні Великого посту і непохитно вірити в перемогу України над ворогом та молитись за щасливе повернення українських воїнів до своїх рідних, також подякував усім присутнім – собору священників і парафіянам за спільну молитву.
За багатолітню невтомну працю на благо Церкви Христової та розбудову парафії відзначив хор та парафіян храму благословенними Архієрейськими грамотами, а настоятеля парафії, благочинного Теофіпольського округу протоієрея Василя Крисака з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія орденом Святителя Миколая Чудотворця.
У свою ж чергу настоятель прот. Василь висловив слова вдячності Високопреосвященнійшому архієпископу Павлу за відвідини їхньої парафії та очолюване соборне богослужіння та в знак поваги подарував букет квітів.
Завершилося богослужіння молитвою за Батьківщину: «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!»
З сайту Хмельницької єпархії Православної Церкви України
Про нашу церкву
Живу я в Коров’єму, прихожанка храму святого і праведного Іоанна Кронштадтського, що в селищі цукрового заводу. Нещодавно нас вшанував своїм візитом архиєпископ Хмельницький та Кам’янець-Подільський Православної Церкви України владика Павло. Очолив святу Божественну літургію Ранішосвячених Дарів.
За невтомну працю на благо Церкви Христової відзначив наш церковний хор та парафіян Благословенними архієрейськими грамотами, а настоятеля парафії, благочинного Теофіпольського округу отця Василя Крисака – орденом Святителя Миколи-Чудотворця.
Хочу розказати про наших прихожан. Коли минулого року ми перейшли до Православної Церкви України, то зібралися жіночки прибирати в храмі та на прилеглій території. Заговорили між собою: а хто ж має співати в церковному хорі? Переживали, чи перейдуть ті, хто співав у хорі? Та перейшли всі ті, хто співав, і наш хор, як на мене, є чи не найкращим в громаді. Одразу для керування хором отець Василь привіз з Теофіполя чудового регента Петра Головацького. А наші хористи це: Людмила та Григорій Тимощуки, в обох дужу гарні голоси; Марія та Сергій Пилипчуки, які переконані, що українці в церкві повинні співати українською мовою; Наталія та Юрій Левицькі, які мають гарні, заворожуючі голоси; Надія Томчук, яка співає в хорі вже багато років; Людмила Шалай, яка крім нашого хору, співає у ветеранському хорі «Відлуння»; поповнила хор Валентина Мельник, теж має чудовий голос.
Не можу не згадати і про нашу касирку Галину Мельник. У неї зразковий порядок із грамотками, з написаними листочками за здоров’я за упокій, все складене рівнесенько, акуратно. Такий же зразковий порядок в неї з грошима за свічки, за грамотки, за реалізацію молитовників – все в окремих торбинках. Вона просто велика хазяйка своєї справи.
Її чоловік Леонід теж допомагає в храмі: то відносить грамотки, листочки у вівтар; Робить усе, що потрібно зробити в храмі та на його території. Приєднується до нього Віктор Шаповалюк, носить воду для прибирання, упорядковує дрова, засіяв траву біля храму.
Від себе та від усіх наших прихожан зичимо цим добрим людям міцного здоров’я, радості, щасливого майбуття, щоб ніхто не хворів, щоб прожили без усяких тривог. Пошли їм, Господи, усім безхмарне небо, достаток, шану від людей, щоб завжди були з хлібом та водою, щоб успіх приходив кожен день.
Не можу залишити поза увагою прихильників московської церкви, які кажуть, що винна держава, що вона роз’єднала людей. А що має держава до того, що одна родина зв мною спілкувалася, говорила, а коли дізналася, що я знаю про її вибір між церквою та гаражем і все припинилося? А чи винна держава в тому, що новорічні подарунки, привезені благодійником у храм для дітей, поцвіли і довелося їх вивезти на смітник? А яка ж держава винна в тому, що гроші прихожани здавали на будівництво криниці на території храму, а побудували її поза територією храму? Та навіть дрова, які порубав Роман Литвин, чомусь «добиралися» до прихильників «руського міра»? Пережити такі збори, від яких можна було (не доведи, Господи,) потрапити в реанімацію, і після цього ходити з кропилом «заробляти» з миру по нитці, то це потрібно мати не аби яку совість.
Кожна жива людина має право на помилку, але яку повинна виправляти сама.
Софія Тимощук, село Коров’є
