Деталі

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Перегляди: 329

Оскільки наш Гуманітарний штаб Теофіпольщини працює прозоро, звітуємо, як ми доставили черговий гуманітарний вантаж на Харківщину. Отож, у четвер, 25 січня, зранку капелан штабу, благочинний Теофіпольського округу Православної Церкви України отець Василь Крисак освятив нашу фуру, поблагословив нас у добру дорогу. І ми вирушили. Одразу щирі слова подяки хочу сказати про водіїв – Володимира та Костянтина Сиверських з Новоставець, батька та сина.

Не перший раз ми їдемо з цими прекрасними людьми у далеку дорогу, бо вони дуже надійні та відповідальні. Одним словом – хлопці воєнні.

Спочатку ми заїхали у селище Вишнівчик на Тернопільщині. Так в останній момент вирішилося, організував це Володимир Мосейко, керівник волонтерського центру з Тернополя, бо ж фуру треба було ще довантажити. Чекали тут на нас вже з 15 автівок, а люди були дуже приязні, доброзичливі. Разом ми завантажили на нашу фуру багато продуктів – картоплю, капусту, різні крупи, муку, яблука, закрутку, вареники, пиріжки. І поїхали ми далі через Рівне на Звягель (колишня назва Новоград-Волинський). Їхав з нами ще один автомобіль з Тернополя – переобладнали його волонтери у похідну лазню для бійців одного з бойових підрозділів на Слов’янський напрямок.

Приїхали ми у Звягель, на базу волонтерського центру. На нас чекали, що мені дуже сподобалося: все було посортоване, складене на піддони. Раз – і електрокари все нам завантажили на фуру. Нам треба перейняти такий досвід, щоб кілька разів не перекладати. Що нам довантажили – дитячий та дорослий одяг, продукти, овочі, фрукти, багато медикаментів. Фура вже була повністю завантажена, біля 25 тонн.

Детальніше: Вантаж доставили, і бійцям, і цивільним

Деталі

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Перегляди: 304

Ранкову пору Ростислав Стріхар, із Новоставець, розпочинає із музичного супроводу. Така вже звичка виробилася у музиканта протягом кількох десятиліть. А, узагалі, напевно ще й раніше. Бо освоїв гру на клавішних інструментах ще з дитячих років. Скільки себе пам’ятає, ростився (тому і Ростислав) із стимулом розвиватися і досягати більшого. Ось уже майже піввіку не розлучається із своїм дітищем-баяном на культурній ниві.

Сатира і гумор зростилися і визначилися додатком у світі музики. Стали симбіозом. Злилися і доповнюють одну ріку – творчість. Тож від гумористичних пігулок – світлішає душа, вселяється маса радощів і усіляких гараздів. Автор уміє пригостити шанувальників цього древнього етносу порцією смаколиків із гостротою перцю чилі. І це йому постійно вдається, бо це солодка родзинка тим, хто любить гаму приємних почуттів. А ще кличе до роздумів…

Переді мною кілька творчих збірок: поезія, проза, сатира і гумор. Різні видавництва та роки публікацій. Відчуваються в часі витончення авторського пера та життєдайне цілюще джерело, яке невичерпно струмкує, прокладаючи помітний слід для читацького загалу. Ба, більше, шанувальників мови і слова. Це є доброю прикметою для багатьох авторів творчого поля. Бо у своїй літературній історії вони засвідчили особисті якості, наполегливість у досягненні наміченого, цілеспрямованість та працьовитість. Та не менш значущим фактором для їх становлення стали міцні крила відомих українській громадськості і, передусім Поділлю, письменників та поетів. Це, зокрема, Микола Федунець, Микола Мачківський, Ольга Остапчук, Мар’ян Красуцький, Василь Горбатюк, Анатолій Ненцінський, Петро Маліш, Петро Карась, Михайло Цимбалюк та ряд інших. Саме доба незалежності розправила їх високий політ по літературному сузір’ї. Цей яскравий світ мистецтва подарував цінну думку для роздумів, насичену новизною, не уявного ще учора, сприйняттям випробувань таким, яким він є нині.

Детальніше: Його два крила

Деталі

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Перегляди: 1796

Від найдавніших часів Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість та приписує їй чудодійну силу для душі й тіла. Святий Іоанн Золотоустий у проповіді на празник Богоявлення каже: “У цей празник опівночі всі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають увесь рік…

І діється дивне явище: та вода у своїй істоті не псується від довготи часу, але зачерпнута сьогодні, вона через цілий рік, а часто і два і три роки зостається незіпсована і свіжа.

І по такім довгім часі вона така, як і вода, щойно взята з джерела”. Грецька Церква для йорданської води має назву велика “агіязма”, тобто велика святість.

 Наш народ ставився до йорданської води з великою набожністю, і перед її освяченням зберігав строгий піст і приймав її натще, наче причащаючись. Наші предки кропили йорданською водою всі свої будинки й ціле обійстя, щоб відігнати від свого господарства всяку нечисту силу. І вони радо вітали у своїх домах священика, який щорічно благословить і освячує їх і їхні доми йорданською водою.

Детальніше: По святу воду

Деталі

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Перегляди: 520

Не можемо повірити, не можемо змиритися, що так раптово покинула білий світ прекрасна людина, гарна, розумна, щира жінка, наша колишня колега

Марія Прокопівна Вільшинська.

Ще кілька днів тому заходила до нас, у податкову, спілкувалася, здається, ніщо не віщувало біди. А 27 січня ми почули цю трагічну звістку…

Марії Прокопівні було лише 65 років, ще б їй жити та жити, радіти родині, дітям та внукам. Та догоріла її свічечка, обірвалася тоненька ниточка її долі.

Розпочалася її трудова діяльність у Теофіпольському фінансовому відділі, а з 1990 року стала працювати у новоствореній Теофіпольській податковій інспекції. Державній податковій службі віддала 21 рік сумлінної роботи, була заступником начальника, з 2007 по 2011 рік, до виходу на пенсію за станом здоров’я, була начальником Теофіпольської ДПІ. Користувалася заслуженим авторитетом у платників податків, була врівноваженою та поміркованою, передавала свій досвід, свої знання молодим працівникам. З нею можна було поділитися і особистим, бо ж була і хорошою господинею, і чуйною людиною.

Детальніше: Свіча пам’яті