Погода

Майже два роки живемо в умовах повномасштабної війни російської федерації проти нашої суверенної, незалежної держави. Майже два роки ворог не перестає завдавати масованих ракетних ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури, аби їх знеструмити, зруйнувати, чим нанести непоправної шкоди українській економіці, жителям міст і сіл.

Бо коли є світло, все працює, є тепло, вода, зв’язок, інтернет, працює побутова техніка, те, без чого ми вже не можемо уявити своє життя. Тож абсолютно зрозуміло, що енергетична галузь є провідною, надважливою в економіці країни.

Про те, як в умовах воєнного стану працює Теофіпольський РЕМ АТ «Хмельницькобленерго», напередодні професійного свята, Дня енергетика, який відзначається 22 грудня, розмовляємо з директором підприємства Василем Борболюком.

– Випала на нашу долю війна, в страшному сні не можна було собі це уявити, – каже Василь Миколайович, – та ми, енергетики, працівники Теофіпольського РЕМ, який обслуговує територію колишніх Теофіпольського та Білогірського районів, продовжуємо виконувати своє завдання – забезпечуємо постачання електроенергії нашим споживачам. Це всі суб’єкти господарювання, промислові та сільськогосподарські підприємства, заклади соціальної сфери, побутові споживачі. У нашій Теофіпольській громаді це 440 юридичних осіб та біля 10 тисяч побутових споживачів.Обслуговуємо 950 кілометрів електроліній, 229 трансформаторних підстанцій, виконали річні завдання по капітальному та технічному обслуговуванню ліній електропередач. Щодо обрізуваня гілок, які межують на трасах з електролініями: є нас проблемні ділянки місцевих та державних доріг, це Колісець-Шибена, Базалія-Караїна, Турівка(від ставка до межі громади), де старі дерева треба повністю видалити. Оскільки власником цих придорожних смуг є ДП «Хмельницькоблавтодор», і тільки їх підприємства можуть виконувати такі роботи, ми зверталися з листами до Служби автомобільних доріг в Хмельницькій області, до Служби місцевих доріг в Хмельницькій області з проханням вирішити це питання; знаю, що зверталася до них і Теофіпольська селищна рада, але поки що нічого не зрушилося з місця. Адже як би ми не ретельно обрізували гілки над електролініями, всерівно дерева залишаються, пориви вітру ці гілки можуть кинути їх на лінії електромереж. От як було 23 листопада минулого року, коли після найпотужнішого ворожого ракетного удару по енергетичних об’єктах країни район залишився без живлення, ще й відбулися масові пошкодження електроліній через обледеніння гілок.

24 грудня відзначаємо наше професійне свято – День працівників архівних установ. Щирі вітання з нагоди професійного свята працівникам та ветеранам архівних підрозділів Теофіпольщини, побажання миру, якого так чекаємо, віри у силу і незламність українських захисників, які цінною власного життя і здоров’я продовжують здобувати свободу для мільйонів українців, виборювати право на існування нашої держави. Бажаємо міцного здоров’я вам і вашим родинам, щирих друзів, затишку в ваших оселях.

Закінчується важкий рік, рік війни України проти країни – агресора, який знищує все на своєму шляху, все те, що для нас рідне, миле, наші домівки, а, головне, наші родини, але ми знаємо і віримо всім серцем, що Перемога буде тільки за нами, бо за нами правда.

Наш архівний відділ за весь період війни ні одного дня не призупиняв роботи, працюємо задля людей, задля Перемоги, вселяючи віру в людей, що все наладиться і буде ще краще, як було.

За всю історію існування архіви переживали різні часи: голодомор1939-1947 років, політичні репресії 30-х років, війни. Але, незважаючи на складні історичні періоди, найголовнішим завданням у архівістів завжди було зберегти документальний фонд. Всі покоління працівників архіву виконували свій професійний обов’язок – вони зберігали національне надбання.

Зайшла війна у другу зиму. А зима – це справжній виклик для піхоти, для розвідників, які на фронті роблять чи не найбільше роботи. Але найбільшою проблемою зимою для бійців стає мороз. Адже в окопі просто немає місця для активного руху, щоб бодай трохи зігрітися.

А сучасні технології , якими також володіє ворог, ускладнюють й можливість зігрівання за допомогою буржуйок. Якщо минулого року, в деяких випадках, у бліндажі поряд з окопом ще можна було зігрітися буржуйкою, то з активізацією використання ворогом дронів, зокрема, й FPV-камікадзе, це стало зовсім неможливим. Дим від буржуйки одразу демаскує позицію на величезну відстань і робить її вразливою ціллю для росіян. Як зігрітися в таких умовах? Лише завдяки окопним свічкам, на яких ще можна закип’ятити воду, розігріти їжу, висушити одяг.

Тож моя розповідь про те, як небайдужі жителі Теофіпольщини підтримали нашого земляка, бійця Збройних Сил України 23-річного Юрія Філіп’юка з Медисівки. Зателефонувала до мене його бабуся Ніна Василівна. Казала, що виписує, читає нашу газету, про Гуманітарний штаб Теофіпольщини, про його організатора Андрія Петринюка, як допомагають воїнам, в тому числі і землякам. А дуже треба Юрасику та його хлопцям окопних свічок, бо вони розвідники, на Слов’янському напрямку, бо без тих свічок – біда.

Питання відновлення, порятунку нашої річки Уляни, яка ще донедавна протікала територією Лідихівського старостату, але зникла з вини людей, я вже неодноразово підіймав на сторінках нашої газети.

З цим питанням я звертався як до попередньої, так і до теперішної влади нашої громади. Попередня влада нічого не вирішила. З утворенням Теофіпольської ОТГ я знову підняв цю проблему. Та підтримки влади громади я так і не отримав.

У влади одна відповідь на мої звернення. Цитую дослівно: «Проблема пересихання річки Уляни, правої притоки річки Полква, постійно на контролі селищної ради…». А закінчується відповідь тим, що, мовляв, немає коштів на проведення відповідних робіт. Натомість на популістські, не вкрай важливі проєкти для життєдіяльності громади, у влади кошти знаходяться.

Як і обіцяв організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк, напередодні різдвяних свят до бійців одного з бойових пірозділів в Оріхівському районі Запорізької області був доставлений вантаж з домашніми стравами.

Що цьому передувало: одного великого кабана, а також спеції та вакуумні пакети закупив сам Андрій Васильович, другого, вагою 219 кілограмів, благочинний Теофіпольського округу Пра­вославної Церкви України отець Василь Крисак закупив за 16 тисяч гривень за пожертви прихожан храмів громади. Пів кабана безкоштовно надав житель Новоставець, працівник ТОВ «Подільське», водій ДАФу, відомий волонтер Володимир Сі­вер­ський. Кабанів закололи , розібрали надвоє та відвезли в ресторан у Ямпіль. Тут сало та м’ясо від­ді­лили від кіс­ток, натопили смальцю зі шкварками, начинили ковбаси, а ребра, сало, черевину та м’ясо замаринували на п’ять днів. Далі все привезли назад у ТОВ «По­дільське», де ребра, сало, черевину, м’ясо та ковбасу закоптили.

Пів кабана надав директор СТОВ «Святець» Василь Мастій, цю сировину відвезли у Колки, там у магазині «Колки-Маркет» волонтерська група на чолі з Галиною Лепетун наробили гречаників та голубців, натопили смальцю зі шквар­ками. Ще зазначимо, що приватний під­при­ємець Олександр Яремчук з Теофіполя надав сюди 200 відерець для фасування, і для цього разу, і для наступних вантажів.