Питання відновлення, порятунку нашої річки Уляни, яка ще донедавна протікала територією Лідихівського старостату, але зникла з вини людей, я вже неодноразово підіймав на сторінках нашої газети.

З цим питанням я звертався як до попередньої, так і до теперішної влади нашої громади. Попередня влада нічого не вирішила. З утворенням Теофіпольської ОТГ я знову підняв цю проблему. Та підтримки влади громади я так і не отримав.

У влади одна відповідь на мої звернення. Цитую дослівно: «Проблема пересихання річки Уляни, правої притоки річки Полква, постійно на контролі селищної ради…». А закінчується відповідь тим, що, мовляв, немає коштів на проведення відповідних робіт. Натомість на популістські, не вкрай важливі проєкти для життєдіяльності громади, у влади кошти знаходяться.

Минулого року ініціативна група мешканців нашого села Лідихівка звернулася з листом до президента групи компаній ТОВ «Україна-2001» Вадима Лейві, підприємство якого орендує земельні паї на території нашого старостату, з проханням посприяти у вирішенні цього питання, та відповіді на наше звернення ми так і не отримали.

В жовтні цього року я звернувся до депутата Хмельницької обласної ради від політичної партії «За конкретні справи»Віктора Лебединського. Вникнувши у це питання, Віктор Вікторович пообіцяв мені підготувати депутатський запит на чергову сесію обласної ради. Тож на сесії обласної ради 7 грудня депутати розглянули цей запит та переважною більшістю голосів підтримали його з подальшим вирішенням цього питання.

Зневоднення, висихання нашої річки вплинуло на зневоднення, а подекуди повне висихання криниць в селах громади, адже рівень підземних грунтових вод сильно понизився. Періодичні проблеми з водопостачанням у селі Заруддя – яскравий тому приклад.

Тож сподіваюсь, що в новому році з настанням сприятливих погодніх умов роботи з відновлення нашої річки нарешті розпочнуться.

Ігор Павлюк, екоактивіст, село Лідихівка