Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №42 від 19.10.2023 року
Перегляди: 190

Не думав й не гадав я, Володимир Антонович Поліщук з села Волиця, що у свої 84 роки знову побачу війну, війну з росією. Побачу, як хоронять молодих захисників України, як ворог знищує міста та села, як люди змушені тікати від війни, ставати переселенцями.

У Другу світову війну ми, граючись на центральній дорозі з братом Василем та сусідом Петром, побачили, як зі сторони Лідихівки йде колона техніки з озброєними людьми. Ми перелякалися, матері забрали нас до хат. Це було 7 липня 1941 року, коли німецько-фашистські загарбники топтали волицькі землі, і вже з перших днів окупації почали встановлювати свій «новий» порядок – грабували, вбивали, ґвалтували.

Так, окупанти спочатку спалили три хати, згодом розстріляли Федора Романюка, Тимофія Гуральника, Олексія Демчука та ще кількох односельців. Розграбувавши колгоспні ферми, німці змусили селян гнати череду корів на станцію Війтівці для подальшої відправки в рейх.

Деталі
Категорія: №42 від 19.10.2023 року
Перегляди: 263

Для мене, як для кожної матері, найбільше щастя, найбільша радість – це мої діти. Бо на світі нема нічого кращого за них, вони – моє найкраще надбання, найкращий подарунок долі. Турбуватися про них, щодня бачити, як вони зростають, пізнають світ, стають дорослими, шукають себе, самостверджуються, радіти онукам – ось воно, просте, ні з чим незрівняне, материнське щастя.

Я щаслива мама. Мої діти виросли, здобули вищу освіту, стали самодостатніми. Ми з ними – одне ціле, я радію їхнім успіхам, підтримую в складних ситуаціях, раджу, як правильно поступити. Я горджусь ними. Але це мої відчуття до початку повномасштабного вторгнення, до цієї страшної, жорстокої війни. Бо після 24 лютого 2022 року вони загострилися до краю, на першому місці, з одного боку, постала війна, боротьба за нашу волю та свободу, майбутнє України; з другого боку, біль, тривога за життя моїх дітей та онуків.

Мій старший син Андрій проживав в Івано-Франківську, вже був полковником поліції у відставці. Зателефонував мені 28 лютого, попросив мене благословити його йти на війну. Казав: «Я батько двох синів, я повинен показати їм приклад, як треба захищати Батьківщину. Мій обов’язок – це зробити. Бо я хочу, щоб і вони, і мої майбутні внуки ніколи не знали, що таке війна. Мамо, благословіть мене».

Деталі
Категорія: №42 від 19.10.2023 року
Перегляди: 236

Продовжуємо звітувати про роботу Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Бо ж наразі триває акція зі збору овочів та фруктів, консервації, продуктів довготривалого зберігання для Збройних Сил України, в тому числі для наших бійців-земляків. Отож, що відбулося з 11 по 18 жовтня.

У минулу середу, 11 жовтня, голова штабу Анатолій Козак разом з Миколою Тимощуком та Василем Гандовським звозили зібране прихожанами Православної Церкви України з Волиця-Польової та селища цукрового заводу на базу штабу у ТОВ «Подільське». А зранку тут був довантажений бус Володимира Мосейка, який відправився на передову. І поїхав цей бус не сам, до нього був вчеплений лафет, на якому транспортували вантажний УАЗ .

Деталі
Категорія: №42 від 19.10.2023 року
Перегляди: 227

У нелегкий час ми живемо. Йде жахлива війна, Збройні Сили України боронять нашу країну від російських загарбників. Понад сто мобілізованих жителів нашого Святця мужньо виконують свій військовий обов’язок на передовій, у лавах ЗСУ. Ми, як можемо, їх підтримуємо.

Щоб перемогти ворога, потрібно порвати будь-які зв’язки з державою-агресором. Бо вони нас вбивають, знищують все українське, до останнього українця хочуть нас винищити. Тож тепер є у нашому селі Православна Церква України, де молимося ми рідною українською мовою, возносимо молитви за Збройні Сили України, за наших відважних хлопців-святчан.

Коли постало питання про придбання церковного начиння, необхідного для проведення служб та обрядів, ми вирішили, що самі з цим впораємося. Але в цю скрутну хвилину нас підтримав директор ТОВ «Святець» Василь Васильович Мастій. Надав нашому храму благодійну допомогу. Це для нас було дуже цінним та важливим. Ми йому за це щиро дякуємо. Ще ж вже кілька разів присилав працівників господарства, щоб навести лад і в храмі, і навколо нього.

Тож хочемо сказати, що він справжня людина, справжній господар. Бо де ще так є, як у Святці? Господарство працює, землі обробляються, нічого не скоротилося, діють ферми. Всі, хто хоче працювати, мають роботу. І не треба десь спотикатися. Василь Васильович підтримує ЗСУ – транспортом, пальним, продовольством. Підтримує об’єкти соціальної сфери – заклади освіти, культури та охорони здоров’я.

Деталі
Категорія: №42 від 19.10.2023 року
Перегляди: 555

Школа відіграє важливе місце у соціалізації кожної дитини. Це місце, де вона не лише здобуває знання, а й розвивається, формується як особистість та громадянин держави.

Новий навчальний рік наш ліцей розпочав з цікавих виховних заходів. Кожен тиждень був насичений та спрямований на всебічний розвиток здобувачів освіти.

Не зважаючи на те, що війна увірвалась в наше життя, перший дзвоник традиційно пролунав 1 вересня в стінах рідного ліцею. У цей день шкільне подвір’я знову наповнилося мелодіями, яскравими барвами осінніх квітів, дитячим щебетанням, посмішками юнаків та дівчат.

День знань був яскравим, емоційно насиченим та дуже зворушливим, адже випускники вже зрозуміли, що таке свято в ліцеї для них є останнім,а першокласники відкрили для себе нову сторінку, де все вперше: перший дзвоник, перша вчителька, перший урок.