Погода

Дуже радію, що з початку року у нашому селі згуртувалися прихильники Православної Церкви України, справжньої української церкви. Де звучить молитва рідною українською мовою, де зрозуміле кожне слово, яке цілющою благодаттю лягає на серце.

Коли йде страшна війна, яка нищить цвіт нашої нації, коли вороги хочуть знищити Україну, знищити українців, все українське, треба зробити вибір. Коли біда за бідою, горе за горем, треба зробити вибір на життя, на майбутнє, на мир, спокій, на впевненість у завтрашньому дні.

Ось уже і Великдень проминув. Дуже швидко летить час... Для нас, тут, на порівняно мирній території. А як там... де постійно лунають вибухи, постріли, ллється кров... Нам не можна забувати про те, що іде війна... Жорстока, нещадна. Бо ворог наш – люті звірі, нелюди.

Хіба може нормальна людина тішитися, позбавляючи життя іншу людину: чоловіка чи жінку, чи, що найстрашніше, мучити і вбивати дітей... А вони знімають на відео вбивства, тортури... і тішаться... Господи, яке треба мати серце, щоб витримати це все...

З перших днів війни, ще в 2014 році потрібно було вибити цю гидоту з нашої землі, а не вести не ясно кому потрібні переговори... Але треба було мати того, хто міг повести за собою народ, ЛІДЕРА. А не було... Були ті, хто багато років керували РНБО, чиїм обов’язком було посилювати державу, армію... а був популізм і, одночасно, жадоба ... для себе...

Як вже писалося у минулому номері газети, у середу, 12 квітня, з нашого Гуманітарного штабу Теофіпольщини завантажений домашніми смаколиками бус вирушив на Донецький напрямок. Тож хочу прозвітувати перед громадою, як все відбулося.

Почну з того, хто допоміг нам завантажити бус, освяченими капеланом нашого штабу отцем Василем Крисаком великодніми гостинцями (дві тонни вантажу): організатор шта­бу Андрій Петринюк, заступник голови штабу Василь Гандовський, представник шта­­бу в Бережинцях Микола Тимощук, голова вете­ран­ської організації громади Володимир Кобера, громадський активіст Анатолій Стучинський, працівники 8-ого від­ділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, бійці роти охорони Микола Жар­чинський, Микола Сидоренко, Анатолій Безощук, власник буса, наш водій з Великого Лазучина Олег Славецький. Ще хочу сказати, що завдяки допомозі начальника 4 відділу Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної під­трим­ки підполковника Іго­ря Новосядлого, його спів­праці з підприємцями Бі­ло­гірщини, ми отримали сир, масло, тушонку. Частину цієї про­дукції надали для волонтерського центру Во­лодимира Мосейка, решту додали для нашого вантажу.

Вже вдруге зустріли ми світле Воскресіння Христове в умовах повномасштабної агресії російської федерації на нашу Богом благословенну українську землю. Як Син Божий страждав заради людей, так і Украна сьогодні взяла на себе тягар страждань, великого горя, гірких втрат заради миру в Європі.

Вже другий рік, як світ вражений стійкістю української нації, героїзмом та мужністю, силою духу Збройних Сил України, енергійністю та невтомністю українських волонтерів.

Тому нашим святим обов’язком до цьогорічних Великодніх свят було, як і раніше, вшанувати наших захисників, бійців на передовій, які в холодних окопах стоять на смерть, тримають оборону. Тобто, подарувати їм краплину цього найвеличнішого християнського свята, відчуття родинного тепла із-запашною паскою, крашанками та домашніми смаколиками.