Погода

2022 рік назавжди увійде в новітню історію України, в новітню історію країн світу. Адже безпрецендентна повномасштабна збройна агресія російської федерації спричинила такий героїчний, потужний, рішучий спротив українського народу, Збройних Сил України, якого ніхто у світі не очікував. І вже очевидно, що саме боротьба українського народу за свою Незалежність, цей вражаючий спротив державі-агресору змінить світовий порядок.

Ця жахлива війна спровокувала ряд глобальних криз – продовольчу, паливну та фінансову, і, як стверджують експерти, їх наслідки – зростання цін на продукти, паливо, стрімка інфляція – боляче вдарить по найвразливіших верствах населення країн Африки, Близького Сходу. Загалом Україна до війни постачала 10% світового експорту пшениці, понад 15-20% ячменю, понад 50% соняшникової олії. В українських портах через війну було заблоковано майже 4,5 мільйонів тонн зерна. І хоч у серпні відбулося розблокування чорноморських портів, в першу чергу українська економіка вже понесла значні збитки. Понесли втрати і вітчизняні аграрії, адже притримували збіжжя до весни, щоб вигідніше продати. А ціна впала вдвічі.

Наголошую, я пам’ятаю про голод 1933-го лише з розповідей своєї матері, бо було мені тоді лише три роки. То було страхіття. Але я добре пам’ятаю і пережив голод 1946-1947 років. Після війни занедбана земля родила погано. Жито давало 10-12 центнерів з гектара, а пшениця – найбільше по 15 центнерів. 1946 рік видався посушливим. Дощів випадало дуже мало і рідко. Посіви всіх культур мали мізерний вигляд. Незадовго до жнив у багатьох місцях пройшли сильні градобої. І так мізерні посіви були знищені градом. Надії на врожай не було.

Сьомий місяць триває ця жахлива війна, яка немає аналогів у сучасному світі. Бо російська федерація всупереч принципам міжнародного права, всупереч міжнародному визнанню кордонів нашої суверенної країни, продовжує повномасштабну військову агресію на території України. Продовжує вбивати, калічити, катувати, руйнувати, знищувати українців, все українське.

Продовжує чинити воєнні злочини, завдає ракетні, артилерійські, авіаудари по мирним жителям міст, містечок та сіл, по цивільній інфраструктурі. І роблять це рашисти з особливою жорстокістю, з особливою ненавистю та люттю.

Сьомий місяць стримують підлого та підступного ворога, тримають оборону та крок за кроком визволяють окуповані території доблесні Збройні Сили України. І професійні військовослужбовці, і мобілізовані резервісти, і просто військовозобов’язані мужньо, героїчно борються за Незалежність нашої Батьківщини, за свободу, за волю, за право жити у демократичній країні. Сьогодні у підрозділах ЗСУ воюють, виконують бойові завдання сотні наших земляків, жителів нашої громади. Тож наша розповідь – про молодих офіцерів, братів Назарія та Максима Кравчуків зі Строків, про їх батьків Ніну Андріївну та Івана Васильовича, про віру в перемогу, про надії та тривоги.

Триває кривава повномасштабна війна російської федерації проти нашої суверенної України. Героїчно протистоять навалі дикої московської орди доблесні Збройні Сили України. Утримують позиції, знищують ворога, його техніку, проводять успішні контрнаступальні дії. Але в цій нещадній боротьбі, в цьому смертельному двобої гинуть і українські військовослужбовці, патріоти, які захищають рідну землю.

Страшне горе прийшло в родину Тетяни та Сергія Розквасів з Базалії. В одну мить чорним крилом впало на цю гарну родину страшне горе. Прості, хороші люди, мама працює санітаркою Базалійської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, батько Сергій – електрик Теофіпольського РЕМ. Жили, давали собі раду, підтримували дітей Петра та Машу, вірили, сподівалися на краще.