Погода

Навіть у цей непростий для всіх українців час, Човгузівський будинок культури продовжує свою роботу. Часто в стінах закладу культури можна почути дитячий щебіт, адже там функціонують гуртки, любительські об’єднання й танцювальні колективи. Це сьогодні, як ніколи, допомагає дітям відволіктись, засвоїти нові навички, а найголовніше – зберегти свій емоційний стан.

– В сьогоднішній час хочеться дати діткам маленьку радість, хочеться щоб вони не думали про те, що зараз відбувається в країні, щоб не забували щасливо проживати своє дитинство, – каже директорка будинку культури Антоніна Півень.

Допомагати людям, лікувати їх – надзвичайно благородна справа, а особливо у сьогоднішній час. Не кожен здатен витримати таке велике навантаження та відповідальність. Проте наша героїня витримує УСЕ, без перебільшень. І в хвилю пандемії, ГРВІ чи будь-якої іншої інфекції, фельдшерка Айна Вальчук завжди протягує руку допомоги жителям Човгузова та Вовковець.

– Це Людина з великої літери! Знаю її давно, поскільки це моя хороша однокласниця. Вона чуйна, відповідальна, професіонал своєї справи, для мене її думка має важливе значення. Крім того, вона має прекрасний характер, її завжди оптимістичний настрій і підтримка тільки допомагають одужати. Словом, я дуже рада, що Айна є в моєму житті, пишаюсь, що знаю її особисто, ціную, довіряю,поважаю і люблю цю дивовижну жінку, – відгукується про Айну Євгеніївну однокласниця Раїса Пархомець.
28 років свого життя жінка присвятила на благо сільської медицини.

4 березня 1987 році була створена Теофіпольська районна організація ветеранів війни та праці. 4 березня цього року громадському формуванню виповнилося 35 років. На цю дату припали перші тижні широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну, наступ окупантів на півночі, сході та півдні нашої країни. Тож відзначення цієї дати було неможливим. Але керівництво відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади вважає, що потрібно нагадати основні віхи діяльності цього громадського формування, згадати тих, хто стояв біля витоків його створення, хто творив його історію. Також готується до друку книга «35 років організації ветеранів Теофіпольщини».

Нещодавно довелося мені терміново звернутися у Теофіпольську багатопрофільну лікарню. Якось оступилася та отримала травму ноги. Була це п’ятниця, перед Днем медичного працівника. На моє щастя, що тепер у лікарні працює досвідчений травматолог Андрій Михайлович Покідко. Працював у Києві, проживав в Ірпніні, з початку війни переїхав у Теофіполь.

Після вторгнення Росії на терени України, в суспільстві загострився такий стереотип, що тепер потрібно розмовляти виключно українською мовою, адже це “наш кордон “. Ця думка мене зацікавила, і я би хотіла розширити світогляд нашої нації, аби люди розуміли – не словом ми патріоти, а душею!

Тому хочу навести вам декілька прикладів, коли люди розмовляли рідною мовою, а виявилися зрадниками. Найяскравішим взірцем сьогодні, як на мене, є Оксана Марченко та її чоловік Віктор Медведчук. Усі пам’ятають ті часи, коли вона вела проєкт “ Україна має талант”, підтримувала всіх учасників та розмовляла виключно українською мовою!
І зараз ми споглядаємо ганебну картину, як вона захищає свого чоловіка, який діяв не в інтересах нашої країни, а лише думав про свої. Та коли вони крали гроші в України, також говорили українською!